іменем України
06 грудня 2018 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/2664/18
Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/283/18
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД в складі:
головуючого судді - Губар В.С.,
суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,
із секретарем судового засідання - Шапко В.М.
Позивач - Державне підприємство «Спецагролізинг»
Відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Спецагролізинг» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 вересня 2018 року у справі за позовом Державного підприємства «Спецагролізинг» до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,
місце ухвалення судового рішення - м. Прилуки Чернігівської області
дата складання повного тексту судового рішення - 19 вересня 2018 року
У серпні 2018 року директор ДП «Спецагролізинг» ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, посилаючись на положення ст.ст. 16, 1212 ЦК України, просив зобов'язати ОСОБА_2 повернути ДП «Спецагролізинг» три комбайни зернозбиральні: комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ зав.229 реєстраційний номер НОМЕР_1, комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ зав.232 реєстраційний номер НОМЕР_2, комбайн зернозбиральний КЗС-9-1 «Славутич» зав.1077 реєстраційний номер НОМЕР_3.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 під час виконання трудових обов'язків, діючи як посадова особа ДП «Спецагролізинг», на підставі видаткової накладної отримав сільськогосподарську техніку.
Як зазначає позивач, згідно наказу ДП «Спецагролізинг» від 29.01.2016 року № 1-К ОСОБА_2 звільнено з роботи у зв'язку з відсутністю на роботі більше чотирьох місяців, але ОСОБА_2 зазначене майно не повернув і місцезнаходження майна не повідомив.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 вересня 2018 року в задоволенні позовних вимог ДП «Спецагролізинг» відмовлено.
В апеляційній скарзі директор ДП «Спецагролізинг» ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП «Спецагролізинг», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції вірно встановивши, що між сторонами існували правовідносини на підставі трудового договору, не взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази набуття відповідачем спірних комбайнів на безвідплатній основі і сам відповідач визнав, що спірне майно перейшло до нього як до посадової особи ДП «Спецагролізинг» без переходу права власності.
Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував той факт, що на момент звернення до суду між сторонами відсутні будь-які договірні відносини.
Апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки до моменту звільнення відповідача ОСОБА_2 з роботи в ДП «Спецагролізинг» між сторонами існували трудові правовідносини, які вже припинені, а тому правова підстава для відання (володіння) спірним майном відповідачем відсутня.
Окрім того, апелянт не погоджується із застосуванням судом першої інстанції практики Верховного Суду, оскільки така практика не є подібною та не пов'язана з наслідками припинення трудових правовідносин. Натомість, апелянт вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не застосована правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 02.03.2016 року у справі № 6-3090цс15.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ДП «Спецагролізинг», а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 вересня 2018 року - без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ДП «Спецагролізинг», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2 було набуто майно в силу перебування його в трудових відносинах з ДП «Спецагролізинг», тобто беззаперечно був наявний трудовий договір та відповідне зобов'язання ОСОБА_2, як підпорядкованого працівника, отримати зернозбиральні комбайни на підставі видаткових накладних, а відтак застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України є безпідставним.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.
Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 перебував на посаді заступника директора ДП «Спецагролізинг».
На підставі наказу № 003-п від 12.09.2014 року «Про призначення матеріально-відповідальних осіб за майно підприємства» ОСОБА_2 призначений відповідальною особою за збереження матеріальних цінностей, в тому числі і комбайну зернозбирального КЗС-812СХ зав.229 реєстраційний номер НОМЕР_1, комбайну зернозбирального КЗС-812СХ зав.232 реєстраційний номер НОМЕР_2, комбайну зернозбирального КЗС-9-1 «Славутич» зав.1077 реєстраційний номер НОМЕР_3, що підтверджується також і видатковими накладними № 34 від 21.11.2014 року, № 44 від 26.11.2014 року (а.с. 6-8).
Наказом директора ДП «Спецагролізинг» № 1-К від 29 січня 2016 року ОСОБА_2 звільнено із займаної посади заступника директора ДП «Спецагролізинг» з 29.10.206 року у зв'язку з нез'явленням на роботі упродовж більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності через загальне захворювання (п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) (а.с. 4). Вказаний наказ про звільнення відповідачем не оскаржувався.
Зазначені обставини у суді першої та апеляційної інстанції не заперечувались та не спростовані.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на положення ст. 1212 ЦК України та просив зобов'язати ОСОБА_2 повернути спірні комбайни.
Виходячи з обставин цієї конкретної справи, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язанана поверну потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту цієї норми матеріального права вбачається, що зобов'язання у звя'зку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.
Отже, конструкція статті 1212 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, перебуваючи в трудових правовідносинах з ДП «Спецагролізинг», на підставі видаткових накладних від 21.11.2014 року № 34 та від 26.11.2014 року № 44, отримав від ТОВ «ДПЗКУ-МТС» спірне майно, зернозбиральні комбайни.
Відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.
Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, виконує правила внутрішнього трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ДП «Спецагролізинг», враховуючи отримання ОСОБА_2 спірного майна на підставі трудового договору та перебуваючи в трудових правовідносинах із ДП «Спецагролізинг».
Доводи апеляційної скарги про безпідставне посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 25.06.2018 року у справі № 314/3995/15 не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.
Посилання апелянта на те, що на момент звернення до суду з вказаним позовом між сторонами відсутні будь-які договірні відносини апеляційним судом до уваги не приймаються, враховуючи, що на час отримання спірного майна сторони перебували в трудових правовідносинах.
Окрім того, зважаючи на обставини цієї конкретної справи, апеляційний суд приймає до уваги, що на підставі частини 3 статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Проте, як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 був звільнений у січні 2016 року, а ДП «Спецагролізинг» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про повернення спірних комбайнів лише 15 серпня 2018 року, тобто з пропуском встановленого КЗпП України строку.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи ДП «Спецагролізинг», апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить посилань на відповідні правові підстави, які б безспірно підтвердили обґрунтованість заявлених вимог.
Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими апелянт обґрунтовував доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і їм надана вірна юридична оцінка.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 38, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Спецагролізинг» залишити без задоволення.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: