Постанова
Іменем України
13 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 653/289/16-ц
провадження № 61-28506 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 06 липня 2017 року у складі суддів Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просив йому додатковий строк для у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, за правом представлення після смерті його матері ОСОБА_8
Позов мотивовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 баби позивача - ОСОБА_7, залишилась спадщина у вигляді 1/3 частини житлового будинку у АДРЕСА_1. Спадщину прийняли відповідачі: ОСОБА_5 за правом представлення, як донька померлої спадкоємиці першої черги - ОСОБА_9 (донька спадкодавця) та ОСОБА_6 - син спадкодавця.
Позивач, як син померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємиці першої черги - ОСОБА_9 (доньки спадкодавця) має право на спадщину за правом представлення. Разом з тим, спадщину він не прийняв з поважної причини, а нотаріус у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 відмовив, у зв'язку з пропуском встановленого статтею 1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини і рекомендував йому звернутися до суду з позовом.
Як на підставу поважності пропуску шестимісячного строку прийняття спадщини позивач послався на те, що не знав та не міг знати про смерть ОСОБА_7, не міг подати заяву про прийняття спадщини, оскільки перебував у місцях позбавлення волі. Крім того, послався на наявність у нього психічного захворювання та тривале перебування у зв'язку з цим на стаціонарному лікуванні.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 21 квітня 2017 року у складі судді Крапівної О. П. позов задоволено.
Визначено ОСОБА_4 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, строком два місяці після набрання рішенням законної сили та стягнуто з відповідачів на його користь судовий збір у розмірі 551,20 грн, по 275,60 грн. з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що причина пропуску позивачем строку прийняття спадщини є поважною в силу захворювання позивача, а також знаходження в місцях позбавлення волі в період відкриття спадщини.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що причини пропуску строку прийняття спадщини, вказані позивачем не можуть вважатися такими, що були пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для звернення з заявою про прийняття спадщини на протязі тривалого часу. Перебування позивача на час відкриття спадщини у Білозерській виправній колонії Херсонської області, саме по собі, не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення його з заявою про прийняття спадщини, оскільки він знав про смерть бабусі і міг направити таку заяву поштою. Крім того, звільнившись з місць позбавлення волі 22 листопада 2013 року позивач до лютого 2016 року з позовом до суду не звертався, що свідчить також про відсутність його волі (волевиявлення) на прийняття спадщини після смерті бабусі.
Захворювання позивача не може вважатися поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини та підставою для визначення додаткового строку для подання відповідної заяви, оскільки в силу наявного у нього захворювання він може керувати своїми діями та розуміє їх значення.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалене ним рішення із залишенням в силі рішення місцевого суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду не відповідає положенням статей 1269, 1270, 1272 ЦК України, оскільки наявність у позивача психічного захворювання свідчить про непереборні, об'єктивні, істотні для нього труднощі у своєчасному поданні заяви про прийняття спадщини. Також поважною причиною пропуску, визначеного законом строку є перебування позивача у місцях позбавлення волі, після звільнення з яких у 2013 році, він звернувся до суду з відповідним позовом у 2016 році, тобто в межах строку позовної давності.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення суду апеляційної інстанції. Справу витребувано із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Наведені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України № 6-85цс12 від 26 вересня 2012 року та № 6-1486цс15 від 04 листопада 2015 року.
Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у нього об'єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після ОСОБА_7, оскільки в період перебування в місцях позбавлення волі, будучи обізнаним про смерть останньої, позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку на подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, не відповідають матеріалам справи.
Апеляційний суд дав належну оцінку тим обставинам, що звільнившись з місць позбавлення волі 22 листопада 2013 року, позивач до лютого 2016 року з позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини до суду не звертався, що також свідчить про відсутність у нього інтересу та волевиявлення на прийняття спадщини після смерті бабусі.
Суд апеляційної інстанції дав належну оцінку доводам позивача про наявність у нього захворювання та на підставі об'єктивної оцінки усіх зібраних доказів, дійшов обґрунтованого висновку, що захворювання позивача не є тією обставиною, яка в силу закону, свідчить про об'єктивні, непереборні, істотні труднощі, які заважали позивачу своєчасно подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7
Так, апеляційний суд дав належну оцінку відомостям, які містяться в обвинувальному акті у кримінальній справі № 110166-09 по обвинуваченню ОСОБА_6, згідно яких останній знаходиться на «Д» обліку у психіатрів з 1999 року з діагнозом - легка розумова відсталість з мінімальними поведінковими порушеннями та стабільною неврозоподібною тревожно-іпохондричною симптоматикою. Перевірив покази лікара-психіатра ОСОБА_10, наданих в суді першої інстанції, яка підтвердила діагноз позивача і вказала на те, що він може керувати своїми діями. Також надано належну оцінку періоду перебування позивача на лікуванні.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини зводяться до необхідності переоцінки доказів.
Разом з тим, нова оцінка доказів у справі виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердились під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, та фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 06 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В. Пророк
І. М. Фаловська