Ухвала
05грудня 2018 року
м. Київ
справа № 127/21045/16-ц
провадження № 61-20186св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
представники відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М.,
Рибчинського В. П., Зайцева А. Ю.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_5 06 грудня 2012 року, останній було надано кредит у розмірі 9 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_5 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_5 кредит у розмірі, встановленому договором.
ОСОБА_5 за кредитним договором свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим станом на 21 вересня 2016 року утворилась заборгованість за договором у сумі 72 231 грн 26 коп., з яких: 9 444 грн 34 коп. - заборгованість за кредитом, 55 771 грн 15 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 100 грн - заборгованість по пені та комісії за користування кредитом, а також 500 грн - штраф (фіксована частина), 3 415 грн 77 коп. - штраф (процентна складова).
На підставі викладеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_5заборгованість за кредитним договором у сумі
72 231 грн 26 коп.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня
2017 року у складі судді Федчишена С. А. позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь
ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі
9 444 грн 34 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не було надано кредитного договору, яким передбачено істотні умови цього кредиту, а інші документи, зокрема анкета - заява, не містять інформації про розмір відсоткової ставки, на який термін видано кошти, який порядок їх повернення, не встановлено строк платежів за кредитом чи відсотками, разом з тим Умови та Правила не підписані ОСОБА_5, та не надано жодних доказів про те, що саме ці Умови вона розуміла, підписуючи заяву, і що саме вони діяли в момент підписання заяви, вони не є складовою частиною кредитного договору, а тому визнав цей правочин недійсним, застосувавши наслідки (стаття 216 ЦК України). Анкету - заяву суд першої інстанції вважав, не договором, а зверненням клієнта до банку про відкриття рахунку чи надання банківських послуг. Між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей (стаття 1046 ЦК України), тому у зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань з неї на користь банку підлягає стягненню отримані в позику кошти, тобто тіло кредиту.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та в частині стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 180 грн 18 коп. скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 грудня 2012 року станом на 21 вересня 2016 року в розмірі 68 476 грн 26 коп., яка складається із: заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 55 771 грн 15 коп.; штрафу (5 % від суми заборгованості) в розмірі 3 260 грн 77 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 100 грн заборгованості по пені та комісії за користування кредитом та 500 грн (фіксована частина) штрафу відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено договір приєднання, а отже позичальник, підписавши анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», погодилася та прийняла Правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256.ОСОБА_5 не виконала своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого в неї перед ПАТ КБ «ПриватБанк» утворилася заборгованість. ОСОБА_5, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», користувалася кредитним лімітом, що підтверджено випискою по карті, отже погодилася з такими умовами, розміром процентів за користування кредитом та штрафними санкціями, що передбачені пунктом 2.1.1.7.6. Правил.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інтонації.
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції не врахував позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 11 березня 2015 року № 6-16цс15 відповідно до якої якщо Умови та Правила не містять підпису, то такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Судами встановлено, що 06 грудня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір, шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг. На підставі зазначеного договору ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 9 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 27,6 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 61-5918сво18 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_11про стягнення заборгованостіза кредитним договором, оскільки колегія суддів вирішила відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14, зокрема, що Умови надання кредиту фізичним особам існували при укладенні договору, й у заяві позичальника, яку він власноручно підписав, зазначено, що він ознайомлений з такими Умовами та згодний з ними; Умови є складовою кредитного договору, оскільки разом із заявою позичальника та Тарифами банку визначають умови кредитного договору.
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 127/21045/16-ц до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/13763/15-ц.
Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/13763/15-ц.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді О. В. Білоконь
Б.І. Гулько
Є.В. Синельников
С. Ф. Хопта