Іменем України
11 грудня 2018 року
Київ
справа №826/10913/16
касаційне провадження №К/9901/37132/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2017 (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі №826/10913/16 за позовом Приватного підприємства «Окко-Бізнес Контракт» до Енергетичної митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Приватне підприємство «Окко-Бізнес Контракт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Енергетичної митниці ДФС, в якому просило скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 12.07.2016 №903070000/2016/00033, а також зобов'язати відповідача здійснити митне оформлення товару «Паливо для реактивних двигунів JET А-1 виробництва АО «Орлен Летува», Литовська Республіка» згідно з даними митної декларації від 30.05.2016 № ІМ 40 ДЕ 903070000/2016/001952.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 06.02.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.04.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2017 без змін.
Енергетична митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Енергетична митниця ДФС посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, зазначає, що подані позивачем на підтвердження своєї позиції документи не можуть підміняти висновок експерта, оскільки не відповідають вимогам статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до митного посту «Сарни-енергетичний» Енергетичної митниці ДФС у м. Сарни подано митну декларацію від 30.05.2016 № ІМ 40 ДЕ 903070000/2016/001952 щодо ввезення товару «Паливо для реактивних двигунів JET А-1 виробництва АО «Орлен Летува», Литовська Республіка».
У графі 31 вказаної митної декларації у відповідності до паспорту якості від 11.06.2016 № 115657 Приватним підприємством «Окко-Бізнес Контракт» зазначено, що при температурі 15°С густина палива становить 798,7 кг/м3.
Під час митного оформлення товару на виконання вимог статті 356 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадовими особами митного посту «Сарни-енергетичний» Енергетичної митниці ДФС проведено процедуру взяття проб (зразків) товарів у рамках процедур митного контролю та митного оформлення, які передано Спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС.
За наслідками проведеного дослідження Управлінням експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС складено висновок від 10.06.2016 № 142005701-0398, відповідно до якого при температурі 15°С густина палива становить 798 кг/м3.
Тобто, розбіжність між даними густини палива при температурі 15°С, визначеними паспортом якості заводу-виробника від 11.05.2016 № 115657 (і відображеними позивачем при його митному оформленні), та висновком Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 10.06.2016 № 142005701-0398 становить 0,7 кг/м3.
На підставі висновку від 10.06.2016 № 142005701-0398 митним органом складено картку відмови у прийнятті митної декларації від 12.07.2016 № 903070000/2016/00033, в якій зазначено, що митне оформлення не може бути завершене у зв'язку з відмінністю даних графи 31 митної декларації із зазначеним висновком.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами частини першої статті 257 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою, дев'ятою статті 264 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 337 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 356 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 357 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) взяті проби (зразки) під митним забезпеченням разом з актом про їх взяття доставляються поштою або посадовою особою органу доходів і зборів до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або до іншої експертної установи (організації) для проведення досліджень (аналізів, експертиз).
Дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених органом доходів і зборів. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.
Частиною восьмою статті 357 цього Кодексу передбачено, що за результатами проведених досліджень (аналізів, експертиз) експерт готує висновок за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Правові та організаційні засади стандартизації в Україні встановлено Законом України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 № 1315-VII, який спрямований на забезпечення формування та реалізації державної політики у відповідній сфері.
Згідно зі статтею 3 цього Закону законодавство України у сфері стандартизації складається з цього Закону, чинних міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 № 1315-VII національний стандарт - це стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів.
При цьому частиною четвертою статті 17 Закону України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 № 1315-VII передбачено, що у разі прийняття європейського стандарту як національного забезпечується ідентичність національного стандарту відповідному європейському стандарту. З дня набрання чинності національним стандартом, що є ідентичним європейському стандарту, повинен бути скасований національний стандарт, положення якого суперечать положенням відповідного національного стандарту, що є ідентичним європейському стандарту.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28.05.2012 № 633 введено в дію національний стандарт ДСТУ EN ISO 3675:2012 «Нафта сира та нафтопродукти рідкі. Метод визначення густини ареометром», що є ідентичним (IDT) європейському стандарту EN ISO 3675:1998 і визначає лабораторний метод визначення скляним ареометром за температури 15°С густини сирої нафти та нафтопродуктів.
Згідно з пунктом 13.2 «Відтворюваність» розділу 13 «Точність» ДСТУ EN ISO 3675:2012 різниця між двома окремими та незалежними результатами випробування, одержаними різними виконавцями, що працюють у різних лабораторіях з ідентичним випробним матеріалом під час нормального та правильного виконання даного методу випробування, може перевищувати подані величини збіжності лише в одному із 20 випадків.
В свою чергу, в таблиці до пункту 13.2 «Відтворюваність» розділу 13 «Точність» ДСТУ EN ISO 3675:2012 для продукту прозорого з низькою в'язкістю величина збіжності становить 1,2 кг/м3 (0,0012 г/см3).
У справі, що розглядається, судами встановлено, що розбіжність між даними густини палива при температурі 15°С, визначеними паспортом якості заводу-виробника від 11.05.2016 № 115657 та відображеними позивачем у поданій до митного органу декларації, та висновком Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 10.06.2016 № 142005701-0398, складає 0,7 кг/м3.
Зазначена розбіжність знаходиться у межах допустимої згідно з ДСТУ EN ISO 3675:2012 похибки вимірювання (1,2 кг/м3) та свідчить про достовірність даних, внесених Приватним підприємством «Окко-Бізнес Контракт» у графу 31 митної декларації від 30.05.2016 № ІМ 40 ДЕ 903070000/2016/001952.
Більш того, за результатами фізико-хімічної експертизи, проведеної в рамках даної справи 10 Хіммотологічним центром (військова частина А2609) Міністерства оборони України, а також відповідно до протоколу випробувань від 25.10.2016 № 589/16КР, здійснених Відділенням випробувального центру м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «Інспекторат Україна», густина випробуваного зразка нафтопродукту за температури 15°С становить 799,2 кг/м3, що також входить у межі відтворюваності згідно з паспортом якості заводу-виробника від 11.05.2016 № 115657.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Енергетичної митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 у справі №826/10913/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В. Хохуляк