11 грудня 2018 року м. Житомир справа № 240/4787/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування п.11 рішення №81 від 06.08.2018, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
08.10.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому позивач просить:
- визнати протиправним і скасувати п.11 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 , як особі після її звільнення з військової служби за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, з 03.11.2017, внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.08.2018 №81;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , як особі після її звільнення з військової служби за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 03.11.2017, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велися бойові дії у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2017 відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Протоколом від 07.06.2016 №2513 Центральна військово-лікарська комісія по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця засвідчила, що поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, тому є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Вважає, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
30.10.2018 до відділу документального забезпечення суду від відповідача у порядку, визначеному ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих.№1371 від 29.10.2018. В обґрунтування заперечень останній зазначив, що позивач не подав документа, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, який передбачено п.11 Порядку №975. А тому, за відсутності повного пакету необхідних документів Міністерство оборони України не має змоги прийняти позитивне рішення про призначення допомоги позивачу, отже, на думку відповідача, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 36-38).
Третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат пояснень щодо позову до суду не надав.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив надстрокову військову службу у добровільному порядку (за контрактом) у Збройних Силах у період з 28.11.1983 до 02.11.1999.
У період з 12.01.1988 до 04.02.1989 позивач проходив зазначену військову службу на території Республіки Афганістан, де приймав участь у бойових діях, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_1 , витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.09.1999 (по стройовій частині) №178, копією довідки Новоград-Волинського ОМВК від 25.05.2016 №100 (а.с. 18-22).
Постановою Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 07.06.2016 №2513 та висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 27.05.2016 №1365/Ж, встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с. 23-25).
22.07.2016 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_1 встановлено ІІІ-тю групу інвалідності з 05.07.2016 до 22.09.2021, яка настала внаслідок поранення (контузії) та захворювань, так, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, що підтверджується довідкою Житомирського обласного МСЕК №2 серія 12 ААА №514751 від 22.07.2016 (а.с. 26).
При цьому позивачу одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням йому ІІІ-ї групи інвалідності, не призначалися і не виплачувалася.
10.11.2017 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу встановлено другу групу інвалідності, з 03.11.2017 довічно, яка настала внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велися бойові дії, що підтверджується довідкою Житомирського обласного МСЕК №2 серія 12 ААА №861814 від 10.11.2017 (а.с. 27).
13.11.2017 Новоград-Волинським міським Управлінням праці та соціального захисту населення позивачу встановлений статус інваліда війни другої групи, що підтверджується копією посвідчення інваліда 2 групи серія НОМЕР_3 від 13.11.2017 (а.с. 5).
25.05.2018 позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України через ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про виплату йому одноразової грошової допомоги згідно з ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме як інваліду другої групи з 03.11.2017 та додав до заяви: копію довідок Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА №514751 від 22.07.2016 та серія 12 ААА №861814 від 10.11.2017; копію витягу із протоколу засідання ЦВЛК від 07.06.2016 №2513, висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 27.05.2016 №1365/Ж; копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.09.1999 (по стройовій частині) №178, копію довідки Новоград-Волинського ОМВК від 25.05.2016 №100 про участь у бойових діях; також копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, картки реквізитів, згоди на збір та обробки персональних даних (а.с. 28).
Житомирський ОВК направив до Міністерства оборони України документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велися бойові дії.
Пунктом 11 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.08.2018 №81, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, підставою для відмови вказано, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 27.05.2016 №1365/Ж та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 07.06.2016 №2513, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення. Висновок про причинний зв'язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, які не подано на розгляд комісії (а.с. 29).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України (далі - Закон України №2011-ХІІ у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 2 статті 16 Закону України №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві; отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону України №2011-ХІІ). На виконання зазначених вимог, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 25.12.2013 №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Відповідно до п.11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно з п.п.12-13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Положеннями п.19 вказаного Порядку визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Зі змісту п.11 Порядку №975 слідує, що подання копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння до уповноваженого органу є обов'язковою умовою для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.
Так, підставою для прийняття відповідного рішення комісії для призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності або відмови у такій виплаті є подання позивачем через військомат визначених п.п.11-13 Порядку №975 документів.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач одночасно із заявою про виплату одноразової грошової допомоги подав до відповідача наступні документи: копію довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА №514751 від 22.07.2016 та копію довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА №861814 від 10.11.2017; копію витягу із протоколу засідання ЦВЛК від 07.06.2016 №2513, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 27.05.2016 №1365/Ж; копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.09.1999 (по стройовій частині) №178, копію довідки Новоград-Волинського ОМВК від 25.05.2016 №100 про участь у бойових діях; копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, картки реквізитів, згоду на збір та обробки персональних даних.
Разом з тим, судом встановлено, що у даному випадку позивачем не було надано відповідачу, документів, що засвідчують про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Також, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач намагався отримати вказані документи, однак з незалежних від нього причин не зміг це зробити.
Крім того, подання документа, що засвідчує причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є важливою умовою для визначення відсутності підстав передбачених п.19 Порядку №975, за яких особа позбавляється права на отримання вказаної виплати, і відповідач перед прийняттям рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги зобов'язаний перевірити дотримання позивачем усіх передбачених даним Порядком вимог для отримання такої виплати.
У свою чергу, суд критично ставиться до доводів позивача щодо подання повного пакету документів, оскільки, ні акти судово-медичного дослідження, ні витяг з протоколу ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Водночас, висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи, які зазначені в акті судово-медичного дослідження вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1988 році і такий акт базується на ймовірних припущеннях, так як обставини отримання поранення записані зі слів самого позивача.
Одночасно, суд звертає увагу на те, відповідно до п.21.7. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України; затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 №36 (0169-01), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЖ копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Згідно з п.21.8 Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
З аналізу вказаних нормативно-правових актів встановлено, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.
Таким чином, суд погоджується з доводами Міністерства оборони України, що протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 07.06.2016 №2513 про причини та обставини отримання травми (поранення, контузії каліцтва) не свідчить про відсутність протиправного діяння позивачем на момент отримання травми.
При цьому, відповідно до пп."г" п.21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 висновок про те, що поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, надається незалежно від наявності чи відсутності факту протиправного діяння з боку особи, а також відповідного стану особи.
Тобто, такий висновок був би наданий в тому числі і за наявності факту протиправного діяння з боку особи, а також у разі перебування особи у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Окремо слід зазначити, що законодавство Радянського Союзу у період проходження позивачем військової служби та після звільнення зі служби також передбачало отримання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, за відповідною формою.
Так, приписи ст.70 "Положення о медицинском освидетельствовании в Вооруженных Силах СССР", введеного в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 03.09.1973 №185 передбачали надання достовірних даних щодо обставин, за яких були отримані поранення (контузія, травми, пошкодження). Належними документами, що могли підтверджувати дані обставини, були визначені акт, затверджений командиром частини, довідка командира або лікаря частини, службово-медична характеристика.
Тобто, суд дійшов висновку, що жоден з наданих позивачем документів не є тим належним доказом у розумінні ст.73, 74 КАС України, який би виключав факт того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння
Таким чином, у порушення вимог п.11 Порядку №975, позивач не подав копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у зв'язку із чим відповідач мав законні підстави для прийняття рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем не подано усіх необхідних документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем на виконання ч.2 ст.77 КАС України так наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, що Міністерством оборони України правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування п.11 рішення №81 від 06.08.2018, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено: 11 грудня 2018 року.
Суддя О.В. Єфіменко