01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.02.2010 № 38/408
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Громико В.С.;
від відповідача - Шаповал С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія”
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2009 (підписано 25.11.2009)
у справі № 38/408 (суддя
за позовом Акціонерного банку „Кліринговий дім”
до Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія”
про стягнення 450312,39 грн.
Акціонерний банк „Кліринговий дім” (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” (далі-відповідач) про стягнення 450 312, 39 грн., з яких 448 800, 00 грн. основного боргу та 1 512, 39 грн. 3% річних.
Позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 899 407,49 грн., в тому числі 897 600,00 грн. основного боргу та 1 807,49 грн. 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія на користь Акціонерного банку “Кліринговий дім” основний борг в сумі 867 600, 00 грн., 3% річних в сумі 1 807,49 грн., державне мито в сумі 8 994, 07 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати частково та відмовити в позові в частині стягнення з відповідача 212 843, 83 грн. заборгованості по сплаті процентного доходу та 1 401, 51 грн. 3% річних.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2009 прийнято до провадження апеляційну скаргу з призначенням до розгляду на 02.02.2010.
Представником позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надано.
Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Матеріали справи свідчать, а саме виписка з рахунку у цінних паперах Акціонерного банку „Кліринговий дім” №001071 станом на 20.07.2009 позивач є власником 10000 штук іменних відсоткових облігацій серії А, емітентом яких є відповідач.
В п. 13.1. „Про порядок виплати доходу за облігаціями” Інформації про випуск облігацій Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” зазначено, що виплати процентного доходу здійснюється відповідачем у національній валюті України через уповноваженого Платіжного агента (ВАТ “Ощадбанк”) на підставі зведеного облікового реєстру власників облігацій, який складається на момент закінчення операційного дня, що передує дню початку виплати процентного доходу та надається депозитарієм ВАТ „МФС” на дату такої виплати. Виплата процентного доходу здійснюється протягом одного робочого дня в такі строки: за 11 процентний період з 20.04.2009 по 19.07.2009 дата виплати 20.07.2009; за 12 процентний період з 20.07.2009 по 18.10.2009 дата виплати 19.10.2009.
Згідно п. 13.2. Інформації про випуск облігацій відповідача процентна ставка на одинадцятий та дванадцятий процентні періоди встановлюється емітентом 20.09.2008. При цьому емітент зобов'язується опублікувати нову ставку або підтвердити незмінність попередньої ставки в тому ж виданні, де буде опублікована інформація про випуск облігацій, з 21.09.2008 по 28.09.2008. Згідно з інформацією, яка міститься в бюлетені “Цінні папери України” №215-216 (2443-2444) від 29.09.2008, процентна ставка на одинадцятий та дванадцятий процентні періоди становить 18%.
Відповідно до формули, вказаної в п. 13.2. Інформації, сума процентного доходу на 1 облігацію, що повинна бути сплачена відповідачем, становить: 1000х18%/100х91/365=44,88 грн. Сума процентного доходу, що повинна бути одержана позивачем, виходячи з кількості цінних паперів позивача, становить: 10000 х 44,88 = 448 800,00 грн.
Отже, відповідач повинен сплатити позивачу відповідно за одинадцятий та дванадцятий процентні загальну суму в розмірі 867 600,00 грн.
Як вбачається з листа від 11.08.2009 №31/2-29/639-5736, ВАТ “Ощадбанк”, який є уповноваженим платіжним агентом відповідача, повідомив позивача про те, що грошові кошти від відповідача для виплати процентного доходу на відповідний рахунок у банк не надходили.
Крім того, листом від 19.08.2009 № 1064 відповідач просив позивача погодити перенесення термінів виплати доходу за облігаціями на відповідний термін. Отже, відповідач фактично визнав наявність заборгованості перед позивачем, зазначаючи, що зобов'язання по виплаті доходу за облігаціями не були виконані у зв'язку зі зміною керівництва та призупиненням Кабінетом Міністрів України дозволів наданих відповідачу на відчуження майна державних підприємств Міністерства оборони України.
В апеляційній скарзі відповідач позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 212 843, 83 грн. заборгованості по сплаті процентного доходу не визнає, мотивуючи це тим, що між сторонами були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів №16Д-О, №17-Д-О, №18-Д-О, №19-Д-О, за умовами яких сторони домовились, що по кожному з договорів позивач передає, а відповідач приймає 1660 облігацій.
Беручи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів фактичного виконання сторонами укладених договорів та фактичної передачі позивачем відповідачу облігацій за актами і розпорядженнями, а також списання цих облігацій з рахунку позивача та їх зарахування на рахунок відповідача, колегія суддів не погоджується з відповідачем про зменшення суми основного боргу на 212843,83 грн.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Оскільки матеріали справи свідчать про заборгованість відповідача перед позивачем, а скаржник до матеріалів апеляційної скарги не надав документи, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань по виплаті доходу за облігаціями, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 867 600,00 грн.
Звертаючись до місцевого суду, позивач крім суми основного боргу ставив вимогу про стягнення 3% річних, що згідно розрахунку становить 1807,49 грн.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1807,49 грн. підлягають задоволенню. Також, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 без змін.
Матеріали справи № 38/408 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді