01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.02.2010 № 51/605
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.12.2009
у справі № 51/605 (суддя
за позовом ТОВ "Торговий дім "Александер"
до ТОВ "Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 1256219,31 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.12.2009 р. у справі № 51/605 позов ТОВ „ТД „Александер” до ТОВ „Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція” про стягнення 1 256 219,31 грн. задоволений в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ТОВ „Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція” до ТОВ „ТД „Александер” про визнання недійсними п.1.5, 2.10, 2.11, 6.9 договору оренди відмовлено.
21.12.2009 господарським судом, по даній справі, винесена ухвала про забезпечення первісного позову.
Не погоджуючись з рішенням та ухвалою, відповідач до Київського апеляційного господарського суду звернувся з апеляційними скаргами, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом всіх обставин, що мають значення, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Представник позивача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених у апеляційних скаргах заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду та ухвалу про забезпечення позову без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 18.07.2007 р. сторонами укладено договір оренди № 02/07-О, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач -прийняти в тимчасове користування нежиле приміщення з обладнанням та інвентарем, розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 10, загальною площею 243,7 кв.м., для розміщення офісу та/чи банківської установи.
Відповідач прийняв приміщення до користування, що підтверджується актом прийому-передачі, з обладнанням та інвентарем, перелік якого вказано у додатку № 1, та є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Задовольняючи первісні позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість та штрафні санкції. Крім того, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд послався на те, що сторони на власний розсуд встановили відповідальність за односторонню відмову від договору, волевиявлення сторін при укладанні договору було вільне, сторонами умови договору не заперечувалися, тому пункти договору, що оспорюються відповідачем не суперечать вимогам чинного законодавства України, отже не має підстав для задоволення вимог.
Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що оспорювані пункти договору суперечать приписам ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України та не відповідають вимогам чинного законодавства України, а п.6.9 договору не відповідає вимогам ст. ст. 611, 203, 215 ЦК України. Стосовно ухвали про забезпечення, то відповідач звертає увагу на те, що вжиття заходів судом першої інстанції застосовано після прийняття рішення, без виклику сторін, чим порушені його права на захист, оскільки вважає їх застосування необґрунтованими.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
За приписами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.
Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язала вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Змістом зобов'язання як правовідношення може бути як активна поведінка боржника - здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивна поведінка - утримання від певної дії.
Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користуванні майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Так, умовами договору сторони встановили, що розмір орендної плати у євро є фіксованим та не змінюється протягом перших шести місяців строку оренди. Починаючи з сьомого місяця строку оренди, розмір орендної плати підлягає коригуванню. Позивачем виставлено рахунки на оплату орендної плати за період з вересня до грудня 2009 року, однак відповідач їх не оплатив, чим порушив умови договору. Заборгованість (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) відповідача становить 1 661 194, 72 грн. Доказів зворотнього, відповідачем, не надано, тому вимоги, за первісним позовом про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст.549 ЦК України, 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6 договору оренди передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, тому вимоги про стягнення пені, та річних є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у розмірі визначеному господарським судом.
Разом з тим, колегія суддів, вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат з оплати за послуги адвоката до 10 000грн., оскільки ст. 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
З договору про надання правової допомоги ( а.с.41-47 т.1) та додатку до нього, вбачається, що гонорар адвоката складає 100 000грн., тоді як матеріали справи не яким чином не підтверджують здійснення адвокатом дій, передбачених п.1.2 договору, а саме: складання позовної заяви, подання її до суду та участь у судовому процесі. Навпаки, на підставі наданих позивачем довіреностей, участь у справі брали інші представники, а не адвокат, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань, тощо.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги про відшкодування витрат на послуги адвоката, за консультацію по справі є неспіврозмірними, а тому рішення в цієї частині підлягає зміні.
Стосовно зустрічного позову, то колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду є правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству.
Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Згідно приписів статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. У пункті 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Посилання представника відповідача, на те, що застосування індексації неможливо, оскільки орендні платежі визначені у евро, судова колегія вважає помилковими, оскільки у евро визначена ринкова вартість об'єкту оренди, а відповідно до п.2.2 платежі здійснюються у національній валюті, це не спростував и представник відповідача в судовому засіданні та відображено у рахунках на оплату оренді, а враховуючи курсові коливання, індексувалася сума орендних платежів у гривні.
Твердження про невідповідність вимогам діючого законодавства пунктів 2.10-2.11 та 6.9 також не знайшли свого підтвердження, оскільки протягом всього часу, відповідач не намагався скористуватися п.7 договору.
Крім того, в силу ст. 35 ГПК України, преюдиціальне значення мають рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається.
Так, господарським судом 21.10.2009 розглянута справа № 37/588 за позовом ТОВ „ТД „Александер” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за спірним договором за період з 01.06.09 по 01.09.09 та зустрічним позовом ТОВ „Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція” про визнання недійсним договору оренди № 02/07-О від 18.07.2007. За результатами розгляду справи, місцевим судом, зокрема, відмовлено відповідачу у визнанні договору оренди недійсним. Рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2009. Таким чином, вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання договору оренди в окремих його частинах є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.
Натомість, розглядаючи апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду про вжиття запобіжних заходів, колегія суддів дійшла висновку про її обґрунтованість.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Колегія суддів вважає, що господарський суд не здійснив оцінку всіх фактів, оскільки відповідач є банківською установою, доказів введення мораторію, призначення тимчасової адміністрації або банкрутства не надано, таким чином не вбачається підстав для вжиття таких заходів як накладення арешту на кошти відповідача.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги на рішення господарського суду, оскільки воно є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, але ухвала господарського суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ТОВ „Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція” на рішення задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва № 51/605 від 14.12.2009 змінити в частині стягнення судових витрат на послуги адвоката, стягнувши 10 000(десять тисяч грн.00 коп.).
В інший частині рішення залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу ТОВ „Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція” на ухвалу задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду м. Києва № 51/605 від 21.12.2009 про вжиття заходів до забезпечення позову.
3. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Головуючий суддя
Судді
10.02.10 (відправлено)