01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.02.2010 № 44/562
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача -Давидович В.М - юрист
від відповідача - представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство Державна акціонерна компанія "Хліб України" "Хліб-Експорт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.11.2009
у справі № 44/562 (суддя
за позовом ТОВ "Шторм"
до Дочірнє підприємство Державна акціонерна компанія "Хліб України" "Хліб-Експорт"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 261992,66 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 у справі №44/562 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Хліб-експорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм" 154 833 грн. 00 коп. основного боргу, 112 718 грн. 06 коп. пені, 10 838 грн. 31 коп. штрафу, 6 554 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 2 526 грн. 56 коп. 3 % річних, 2 874 грн. 71 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києві скасувати, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник зазначав, що відповідач неодноразово повідомляв про скрутне фінансове становище, оплата за отриману продукцію в рамках договору №15604/1-КП від 16.04.2009 затримується у зв'язку з неотриманням відповідачем від третьої особи грошових коштів за цей товар, що виключає розрахунок між позивачем та відповідачем.
Позивач не скористався свої процесуальним правом та не надав відзив на апеляційну скаргу, тому відповідно до ст.75 ГПК України судова колегія розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2009 порушено апеляційне провадження та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою, розгляд справи призначено на 04.02.2010.
04.02.2010 в судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №07416852 від 05.01.2010. Клопотань про відкладення розгляду не надходило.
Судова колегія визнала за можливе розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача колегією суддів було встановлено.
16.04.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 1604/1-КП (далі -договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати й відпустити, а відповідач -прийняти й оплатити сільгосппродукцію (товар), вигляд, кількість, якість і вартість якого визначаються відповідно до положень договору.
Відповідно до умов договору п. 3.2, 6.1 договору загальна вартість товару складає 154 833, 00 грн; оплата вартості товару, що поставляється автомобільним транспортом здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 154 833, 00 грн., що посвідчується рахунком-фактурою № 1767 від 21.04.2009р. та довіреністю серії ЯЛА № 923249 від 17.04.2009р.
Відповідач всупереч умовам укладеного договору рахунок - фактуру не оплатив.
04.06.2009 позивач звернувся до відповідача з листом №06/04-1, в якому просив оплатити поставлений товар.
У відповіді на лист-вимогу позивача № 06/04-1 від 04.06.2009р. відповідач борг визнає та посилається на скрутне фінансове становище як причину несплати боргу.
Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень статті 629 ЦК України.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Відповідно до пункту 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно да п.8.1 укладеного договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність передбачену цим договором, ст.231 ГК України та чинним законодавством України.
Згідно по.8.2 договору в разі нездійснення оплати товару покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 0,4% вартості від несплаченої суми за кожень день прострочення.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
З урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог від 09.11.2009, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем за період з 25.04.2009 по 09.11.2009 складає 112718,06грн.
Враховуючи положення абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення з відповідача штрафу у розмірі семи відсотків вартості неоплаченого товару у сумі 10838,31грн. підлягають задоволенню.
Відповідно пункту 1статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та на наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 154833 грн. станом на час вирішення спору судом першої інстанції, місцевий суд, дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те що розрахунок позивача 3% річних у сумі 2526,56грн. та інфляційних витрат у сумі 6554,54грн. є обґрунтованим .
Крім того, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Колегією суддів здійснено перерахунок штрафних санкції, у зв'язку з чим вважає, що розрахунок позивача суми боргу, а також розрахунок пені, трьох процентів річних від простроченої суми є обґрунтованими.
За таких обставин, зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції не було порушено норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
При цьому, колегія суддів відхиляє наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача в розумінні статті 34 ГПК Українияк необґрунтовані.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Хліб-експорт"
залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 у справі №44/562 залишити без змін.
Матеріали справи №44/562 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді