01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.01.2010 № 7/423
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Слюсар М.О. (дов. №92/10 від 28.12.2009);
Від відповідача: Луцюк С.С. (дов. №42 від 21.09.2009); Силенок В.А. (дов. №27 від 22.07.2009);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2009
у справі № 7/423 (суддя
за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ у розмірі 2325047,45 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.10.2009 у справі №7/423 задоволено частково позовні вимоги: стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго” на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 211679,07 грн. - пені, 162895,74 грн. - інфляційних, 26459,88 грн. - трьох процентів річних та судові витрати; в частині стягнення 1 924 012,76 грн. - основного боргу провадження у справі припинено; розстрочено виконання рішення рівними частинами, починаючи з 01.01.2010 строком на один рік, в наступному порядку: до 01.01.2010 - 35 383,18 грн.; до 01.02.2010 -35 383,18 грн.; до 01.03.2010 - 35 383,18 грн.; до 01.04.2010 - 35 383,18 грн.; до 01.05.2010 -35 383,18 грн.; до 01.06.2010 - 35 383,18 грн.; до 01.07.2010 - 35 383,18 грн.; до 01.08.2010 -35 383,18 грн.; до 01.09.2010 - 35 383,18 грн.; до 01.10.2010 - 35 383,18 грн.; до 01.11.2010-35 383,18 грн.; до 01.12.2011-35 383,21 грн.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2009 у справі №7/423 в частині надання Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго” розстрочки виконання рішення у справі №7/423, посилаючись на порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач наголошує, що посилання відповідача на важкий фінансовий стан підприємства не є виключною обставиною у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, ДК „Газ України” має заборгованість перед НАК „Нафтогаз України” за спожитий протягом 1998-2008р.р. природний газ і інших джерел погашення цієї заборгованості, ніж її стягнення в судовому порядку із своїх контрагентів, у ДК „Газ України” не існує, а тому розстрочення виконання рішення є вкрай невигідним для компанії.
Відповідач є підприємством, яке надає послуги з теплопостачання та інші всім категоріям споживачів та володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення. Таким чином, обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відсутні.
Представник ДП ЗЕД „Укрінтеренерго” у відзиві на апеляційну скаргу ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” проти її доводів заперечує та просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” - без задоволення.
Ухвалою від 16.12.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 19.01.2010.
В судовому засіданні 19.01.2010, в порядку приписів ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 26.01.2010.
Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 №01-23/2/3 було змінено склад судової колегії на: головуючий суддя - Кондес Л.О., судді - Авдеєв П.В., Нєсвєтова Н.М.
Представники сторін в судове засідання 26.01.2010 з'явилися, представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а представники відповідача проти апеляційної скарги заперечили.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:
ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП ЗЕД „Укрінтеренерго” про стягнення 2 325 047,45 грн. (1924012,76 грн. - основного боргу, 211 679, 07 грн. - пені, 162 895, 74 грн. - інфляційних, 26 459, 88 грн. - трьох процентів річних).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним було передано, відповідно до умов Договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-2118 ТЕ-15 від 18.11.2008, відповідачу, протягом листопада - грудня 2008р., природний газ на загальну суму 2182484,46 грн., проте, відповідач в порушення умов зазначеного Договору, свої зобов'язання з оплати поставленої продукції в повному обсязі не виконав та заборгував позивачу 1 924 012,76 грн.
Відповідачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції було подано докази погашення суми основного боргу в розмірі 1 924 012,76 грн. в два етапи: 1 816 457,42 грн. погашено 27.05.2009 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог згідно листа відповідача від 27.05.2009 № 44/12-1398; 107 555,34 грн. сплачені в загальній сумі 5 101 734,55 грн. платіжним дорученням від 06.07.2009 № 345, що підтверджується актом звіряння розрахунків за договором № 06/08-2118 ТЕ/44/6-90 від 18.11.2008 за період з 01.07.2009 по 31.07.2009. Крім того, відповідач просив зменшити суму штрафних санкцій та надав заяву про розстрочення виконання рішення з 01.01.2010 рівними частинами в період 2010-2012 років.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (постачальником) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго” (покупцем) було укладено Договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-2118 ТЕ-15 від 18.11.2008 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього Договору.
Виконуючи умови Договору, позивач передав у власність відповідачу протягом листопада-грудня 2008 року природний газ на загальну суму 2 182 484,46 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу.
Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10-го числа, наступного за місяцем поставки газу.
Однак, відповідач, у встановлений п. 6.1 Договору строк за поставлений природний газ розрахувався частково, сплативши 258 471,70 грн., у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 1 924 012,76 грн.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами або договором.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума основного боргу в розмірі 1 924 012,76 грн. була повністю погашена відповідачем в два етапи: 1 816 457,42 грн. погашено 27.05.2009 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог згідно листа відповідача від 27.05.2009 № 44/12-1398; 107 555,34 грн. сплачені в загальній сумі 5 101 734,55 грн. платіжним дорученням від 06.07.2009 № 345, що підтверджується актом звіряння розрахунків за договором № 06/08-2118 ТЕ/44/6-90 від 18.11.2008 за період з 01.07.2009 по 31.07.2009, тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу було припинено у відповідності до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1,3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п.7.10 Договору неустойка нараховується позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зважаючи на вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення 211 679, 07 грн. - пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).
Зважаючи на вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення 162 895, 74 грн. - інфляційних та 26 459, 88 грн. - трьох процентів річних.
Крім того, під час розгляду справи ДП ЗЕД „Укрінтеренерго” відповідно до ст. 121 ГПК України звернулось із заявою про розстрочку виконання рішення суду, в якій просило суд розстрочити виконання рішення, починаючи з 01.01.2010 рівними частинами в період 2010-2012р.р., враховуючи повне погашення підприємством суми основного боргу за поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-2118 ТЕ-15 від 18.11.2008 та зважаючи на скрутне фінансове становище, гострий дефіцит обігових коштів підприємства, наявну дебіторську заборгованість та інвестиційні зобов'язання ДП ЗЕД „Укрінтеренерго”.
До зазначеної заяви ДП ЗЕД „Укрінтеренерго” додано документи, що свідчать про фінансове становище підприємства, а саме, звіт про фінансові результати за 1-е півріччя 2009р., експертний висновок Мінпаливенерго України від 22.07.2009 та передавальний баланс між ДП ЗЕД „Укрінтеренерго” та КП „Калузька ТЕЦ”.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (див. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”).
Беручи до уваги надані до заяви ДП ЗЕД „Укрінтеренерго” документи, колегія суддів вважає, що наведені в них факти свідчать про нестабільне фінансове становище ДП ЗЕД „Укрінтеренерго”, дефіцит обігових коштів та дебіторську заборгованість підприємства.
Оскільки ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання, колегія суддів, оцінивши докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, вважає, що в наявності є обставини, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду, тому є підстави для розстрочення виконання рішення суду.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що ДП ЗЕД „Укрінтеренерго” сплатило основний борг ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” за поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-2118 ТЕ-15 від 18.11.2008 в добровільному порядку, а також те, що в обґрунтування своїх вимог про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 211679,07 грн. - пені, 162895,74 грн. - інфляційних, 26459,88 грн. - трьох процентів річних відповідачем надано достатньо обґрунтовані докази свого важкого фінансового становища, що певним чином ускладнить виконання рішення суду, тому судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви ДП ЗЕД „Укрінтеренерго” та розстрочення виконання рішення суду строком на один рік рівними частинами, починаючи з 01.01.2010.
Посилання скаржника, що важкий фінансовий стан ДП ЗЕД „Укрінтеренерго” не є виключною обставиною у розумінні ст. 121 ГПК України, колегією суддів не приймається, оскільки саме наявність зазначених відповідачем у своїй заяві обставин є відповідно до ст. 121 ГПК України підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Твердження, що ДК „Газ України” має заборгованість перед НАК „Нафтогаз України” за спожитий протягом 1998-2008р.р. природний газ і що не існує у ДК „Газ України” інших джерел погашення цієї заборгованості, ніж її стягнення в судовому порядку зі своїх контрагентів, а тому розстрочення виконання рішення є вкрай невигідним для компанії, не є обґрунтованим, оскільки сума основного боргу була погашена ДП ЗЕД „Укрінтеренерго” шляхом заліку зустрічних однорідних вимог та сплатою платіжним дорученням. За даним рішенням розстроченню підлягає тільки сума штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2009 у справі №7/423 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі №7/423 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 7/423 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді