01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.01.2010 № 23/122
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Пацюк А.М. (дов. б/н від 01.12.2009);
Від відповідача: Павлова 0.В. (дов. №25/1 від 23.10.2009);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Корпорації „Проун” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр професійних рішень”
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2009
у справі № 23/122 (суддя
за позовом Корпорація "Проун"
до ТОВ "Центр професійних рішень"
про стягнення 96249,08 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2009 у справі №23/122 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр професійних рішень” на користь Корпорації “Проун” 60 000,00 грн. - сплачених грошових коштів та судові витрати; в решті частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ „Центр професійних рішень” та Корпорація „Проун” звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду.
Так відповідач, просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2009 у справі №23/122, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права.
В апеляційній скарзі наголошується на тому, що судом першої інстанції не було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Також, судовий процес не фіксувався технічними засобами, що, на думку відповідача, є порушенням його прав.
Відповідач вказує на те, що ним не був отриманий лист позивача про відмову від Договору № 14/07 від 28.03.2007, а в матеріалах справи відсутні докази про відправлення листа на його адресу, в зв'язку з чим Господарському суду м. Києва не надано жодних доказів, що спірний договір є недійсним і тому обставина, відповідно до якої суд має право стягнути з відповідача суму у розмірі 60000,00 грн., як таку, що була набута на підставі, яка згодом відпала, у відповідності з ст.1212 Цивільного кодексу України, відсутня.
Корпорація „Проун” (позивач) просить в апеляційній скарзі частково скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2009 у справі №23/122 та прийняти нове з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, яким стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні у сумі 25720,88 грн. та 3% річних у сумі 4003,40 грн.
На думку позивача, є невірним твердження місцевого господарського суду про неможливість відмови позивача від договору в односторонньому порядку та неможливість відповідно до цього створення правових наслідків та додаткових зобов'язань за договором для відповідача, оскільки згідно ст. 1008 Цивільного кодексу України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору; довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.
Ухвалами від 25.11.2009 та 03.12.2009 розгляд апеляційних скарг було призначено на 19.01.2010.
В судове засідання представники сторін з'явилися, представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, а представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:
Корпорація „Проун” звернулася до Господарського суду м.Києва про стягнення з ТОВ „Центр професійних рішень” 96 249,08 грн. - заборгованості (60000,00 грн. - заборгованості як суми неповернутого авансового платежу, 30 896,37 грн. - інфляційних, 5 352,71грн. - 3% річних).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач порушив умови Договору від 27.07.2006, у зв'язку з чим з нього підлягає стягненню аванс, сплачений позивачем в розмірі 60000,00 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.
20.10.2009 представником позивача було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 60 000,00 грн. - сума неповернутого авансового платежу, 4 003,40 грн. - 3% річних, 25 720,88 грн. - інфляційних та судові витрати.
У відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечує проти позову та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не порушував свої господарські зобов'язання, а невиконання умов договору сталось внаслідок прострочення позивача.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між Корпорацією „Проун” („Довіритель”) та ТОВ „Центр професійних рішень” („Повірений”) було укладено Договір доручення на виконання юридичних та представницьких послуг від 27.07.2006 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору довіритель (позивач) доручає, а повірений (відповідач) приймає на себе зобов'язання від імені і за рахунок позивача здійснити комплекс юридичних послуг щодо захисту інтересів останнього в організаціях, установах та підприємствах з метою реєстрації права власності на нерухоме майно, надавати позивачу відповідні консультації з юридичних питань, підготувати необхідні документи тощо.
Строком початку виконання договірних зобов'язань відповідачем є день отримання від позивача усіх необхідних документів та інформації, у тому числі довіреностей на ведення справ та оригіналів документів, що підтверджують наявність спору з боржником позивача (п.1.8 Договору).
Позивач зобов'язався надавати відповідачу необхідну інформацію і документацію, необхідну для виконання робіт. Попередня оплата 100% з моменту підписання договору, перераховується на користь відповідача - 60 000,00 грн. протягом двох місяців (п.п. 2.1.1 та 2.1.2 Договору).
На виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 60 000,00 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями №3678 від 27.07.2006, №3679 від 27.07.2006 та №3693 від 03.08.2006.
Таким чином, позивач вчасно та у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором від 27.07.2006 року в частині перерахування авансового платежу, проте не надавав відповідачу відповідних заявок чи інших документів на здійснення останнім юридичних послуг, передбачених укладеним сторонами договором.
Як вбачається з матеріалів справи, у позивача не виникло необхідності у визначених умовами Договором послугах, документи не передавались відповідачу, в зв'язку з чим у останнього не винило обов'язку надавати відповідні послуги.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Нормами ст.. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 525 ЦК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За своєю правовою природою вищевказаний Договір є договором про надання послуг з елементами договору доручення, оскільки основна частина зобов'язань відповідача полягає у наданні послуг правового характеру (консультації, підготування документів тощо).
В подальшому, у позивача відпала необхідність у послугах відповідача за Договором, в зв'язку з чим, 28.03.2007 ним було направлено на адресу відповідача лист №14/07 про відмову від договору та з пропозицією повернути суму попередньої оплати у строк до 12.04.2007.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем послуги за Договором не надавались, і даний факт ним не оспорюється, а у позивача відсутні наміри користуватись послугами відповідача.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до приписів ст.. 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти, які він набув на підставі, яка згодом відпала та обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення з відповідача невикористаної останнім на виконання умов Договору попередньої оплати у сумі 60 000,00 грн.
Позивач, посилаючись, на ст. 625 ЦК України, просив суд першої інстанції та апеляційної інстанції стягнути на його користь інфляційні в сумі 25 720,88 грн. та 3% річних в сумі 4 003,40 грн. , однак дані позовні вимоги є необґрунтовані з огляду на наступне:
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено Договір про надання послуг з елементами договору доручення, відповідно до умов якого одна сторона доручила і зобов'язалася прийняти та оплатити, а інша - здійснити комплекс юридичних послуг. Однак, позивачем не заявлялись, а відповідачем не виконувались послуги, в зв'язку з чим у позивача відпала необхідність у подальшому виконанні даного Договору та виникла необхідність у поверненні авансового платежу.
В свою чергу, обов'язок повернути суми попередньої оплати, коли зобов'язання щодо виконання робіт, надання послуг не виконано, не можна вважати грошовим зобов'язанням, а тому немає правових підстав для застосування санкцій, встановлених ст.. 625 ЦК України.
В зв'язку з зазначеним, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних та 3 % річних.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача, мають формальний характер, з огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов'язком. Крім того, в матеріалах справи присутній відзив на позовну заяву, в якому міститься правова позиція відповідача стосовно даного спору, з якою був ознайомлений суд першої інстанції.
Стосовно того, що судові засідання не фіксувалися технічними засобами, то судова колегія зазначає наступне, відповідно до норм ст.. 811 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої інстанції при розгляді по суті здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Як вбачається з матеріалів справи, жодного клопотання про здійснення технічного запису судового процесу до суду першої інстанції від сторін не надходило.
В матеріалах справи міститься копія фіскального чеку №1418 від 28.03.2007, який підтверджує той факт, що позивачем направлявся відповідачу лист №14/07 від 28.03.2007 про відмову від договору та з пропозицією повернути суму попередньої оплати у строк до 12.04.2007 (а.с. 84).
Крім того, необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ст.. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст. 651 ЦК України).
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2009 у справі №23/122 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційні скарги є необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2009 у справі №23/122 залишити без змін, а апеляційні скарги Корпорації „Проун” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр професійних рішень” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 23/122 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді