№ 2-а-29\10
27 січня 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Наумик О.О., при секретарі Орловій Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Микитівського районного управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради про перерахунок і виплату недоотриманих сум на оздоровлення за 2001- 2009 роки, -
19.11.2009 р. звернувшись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1 просить:
- визнати дії Микитівського УПСЗН Горлівської міської Ради щодо відмови в перерахунку та виплаті недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення в 2001-2005 р.р.,
- визнати дії відповідача по відмові в перерахунку і доплаті недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення в 2007-2009 р.р. - в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, протиправними,
- зобов'язати відповідача згідно до ст.48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” провести доплату сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2001-2005 р.р. у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, в розмірі 4.588,50 грн.,
- зобов'язати відповідача згідно до ст.48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” провести виплату щорічної компенсації на оздоровлення за 2007-2009 р.р. в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, в розмірі 7.290 грн.,
посилаючись на те, що має статус особи, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом II групи з 2006 р., до цього мав III групу інвалідності.
Статтею 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам другої групи - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальні заробітні плати. Протягом 2001-2009 років відповідач нараховував та виплатив йому соціальну допомогу в розмірах, нижчих за встановлені законодавством.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність та з посиланням на підтримання позову.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність з урахуванням письмових заперечень проти позову за наступних підстав:
Позивач має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід II групи (до 30.10.2006 р. був інвалідом III групи), і перебуває на обліку у Микитівському УПСЗН Горлівської міської ради, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст.48 вищезазначеного Закону, зокрема, інвалідам III групи, передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, інвалідам II групи - п'яти мінімальних заробітних плат.
Статтею 63 зазначеного Закону визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок держбюджету.
На період до 2004 року “Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальний захист населення”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року №987 передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансувалось з Фонду, затверджувався Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки, розмір виплат визначено в постанові Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836.
Наказом Мінпраці від 02.07.2004 р. №147 було затверджено Порядок використання коштів Державного бюджету України на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в якому зазначено, що одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника, батькам померлого та щорічна допомога на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.
Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Мінпраці Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян, в тому числі щорічна допомога на оздоровлення відповідно до частини четвертої статті 48 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивачу за 2001-2005 роки було виплачено по 21 грн.50 коп., як інваліду III групи та постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у 2006 р. виплачено 90 грн., як інваліду III групи , у 2007- 2009 р. - по 120 грн., як інваліду II групи. Заборгованості по даним виплатам не має.
Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету у межах обсягів призначень, передбачених у Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.
Згідно ст.119 Бюджетного кодексу України та Законів України „Про Державний бюджет України на 2001-2009 роки” нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України, має наслідки зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному Законами України.
Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст.95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст.116 Основного Закону розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до статті 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для їх виконання.
Законами України Про Державний бюджет України на 2001-2009 роки не передбачені компенсаційні виплати на оздоровлення згідно ст.48 Закону у розмірі мінімальних заробітних плат.
На підставі ч.37 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” зупинена на 2006 рік дія Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців 2,3,4,5,6,7 частини 4 та частини 7 статті 48.
На підставі ч.30 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинена на 2007 рік дія Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців 2,3,4,5,6,7 частини 4 та частини 7 статті 48.
Визнання рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 норм Закону “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими призупинялися норми Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, неконституційними не надає законодавчого права застосування показника мінімальної заробітної плати.
На підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, пункту 28 розділу II, текст статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у наступній редакції: “Одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”.
Нині рішення Конституційного Суду України не може бути реалізовано, оскільки не було внесено зміни до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” і не було збільшено фінансування на дані виплати.
Також відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
Таким чином, дії Микитівського УПСЗН є правомірними, оскільки на момент виникнення спірних відносин (у 2007 році - 26.02.2007 р., у 2008 році - 18.04.2008 р.) ч.30 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України 2007 рік”, пункт 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” були діючими, а відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, її посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поряд з цим статтею 101 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати або від розміру прожиткового мінімуму, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 вказана стаття не визнана неконституційною.
Стосовно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 яким визнано, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в тому числі пункт 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, то до нинішнього часу не внесені зміни до Державного бюджету України, що не дає можливості виплачувати допомогу на оздоровлення у розмірах, передбачених ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Кабінету Міністрів України” надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах виділених асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 вказану статтю не визнано неконституційною.
УПСЗН, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не може брати на себе бюджетні зобов'язання, які не визначені законом про Державний бюджет.
Частиною 2 статті 99 КАС України визначено річний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачем даний термін пропущено без поважних причин. Про порушення прав позивач дізнався на час виплати йому допомоги на оздоровлення.
Виходячи з того, що законодавством врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також те, що позивач отримав зазначені виплати в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, вимоги, зазначені в позовній заяві, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України і задоволенню не підлягають.
Дослідивши надані сторонами докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить (віднесений) до першої категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 052732 від 01.10.1997 р., є інвалідом ІІ групи (до 30.10.2006 р. був інвалідом III групи), і перебуває на обліку у Микитівському УПСЗН Горлівської міської ради, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідачем у відповідності до постанови КМ України №836 від 26.07.1996 р. нарахована та виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення у сумі:
- 43 грн. - 18.08.2004 р. (за 2001-2002 р.р.); - 21,50 грн. - 07.09.2004 р. (за 2003 рік); - 21,50 грн. - 11.2004 р. (за 2004 рік); - 21,50 грн. - 04.2005 р. (за 2005 рік);
Згідно постанови КМ України №562 від 12.07.2005 р. позивачу нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення в сумі:
- 90 грн. - 21.06.2006 р. (за 2006 рік); - 120 грн. - 26.02.2007 р. (за 2007 рік); - 120 грн. - 18.04.2008 р. (за 2008 рік); - 120 грн. - 11.02.2009 р. (за 2009 рік).
Зазначені обставини сторонами не спростовані.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам третьої групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, інвалідам другої групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Частиною 5 статті 48 зазначеного Закону передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допоміг, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в України є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою дія ст.48 Закону „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протягом 2000-2005 років не призупинялась.
Пунктом 37 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” зупинена дія на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абз. 2,3,4,5,6,7 ч.4 та ч.7 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Пунктом 30 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абз. 2,3,4,5,6,7 частини 1, частини 3, абз. 2,3,4,5,6,7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. положення п.30 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
На підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, пункту 28 розділу II, текст статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у наступній редакції: “Одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в тому числі пункт 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Виходячи з викладеного, суд дістає висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у перерахунку та виплаті щорічної разової допомоги за 2003-2005,2007,2008,2009 р.р. Тому з відповідача на користь позивача за рахунок Державного бюджету слід стягнути недоотриману суму допомоги на оздоровлення з урахуванням виплаченої суми у загальному розмірі 10.253.50 грн., з наступного розрахунку:
за 2003 рік у розмірі 798,50 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги (07.09.2004 р.): 205 грн.* 4 - 21,50 грн.,
за 2004 рік у розмірі 926,50 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги ( листопад 2004 р.): 237 грн.* 4 - 21,50 грн.,
за 2005 рік у розмірі 1.138,50 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги (квітень 2005 року): 290 грн.* 4 - 21,50 грн.,
за 2007 рік у розмірі 1.980 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги (26.02.2007 р.): 420 грн.* 5 - 120 грн.;
за 2008 рік у розмірі 2.505 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги (18.04.2008 р.): 525 грн.* 5 - 120 грн.;
за 2009 рік у розмірі 2.905 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги (11.02.2008 р.): 605 грн.* 5 - 120 грн.
Вимоги перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2001-2002 р.р. не підлягають задоволенню, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення органи соціального захисту населення здійснюють, починаючи тільки з 29.10.2003 р., відповідно до п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМ України від 4.03.2002 р. №256 (із змінами та доповненнями). Таким чином позивач пред'явив позовні вимоги за вказаний період до неналежного відповідача.
Тож в частині вимог стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2002 р.р. в позові саме до цього відповідача слід відмовити.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення недорахованої суми щорічної допомоги на оздоровлення у 2006 р., оскільки з огляду на положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, відповідач правомірно нарахував та виплатив позивачу допомогу на оздоровлення на підставі постанови КМ України від 12.07.2005 р. №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 90 грн.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що згідно з ч.2 ст.99 КАС України позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до адміністративного суду, який становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки згідно нормам матеріального права, а саме ст.83 ЦК України (в редакції 1963 року) та ст.268 ЦК України (в редакції 2004 року), позовна давність на дані правовідносини не поширюється.
Також необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача у наступні роки нараховувати та виплачувати допомогу на оздоровлення з урахуванням мінімальної заробітної плати, яка встановлюється кожен рік Законом України „Про державний бюджет України”, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин.
Керуючись ст.ст. 160-161 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Микитівського районного управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2001-2009 роки задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради щодо відмови в перерахунку та виплаті на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2003-2005,2007,2008,2009 роки.
Стягнути з Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради Донецької області за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2003-2005,2007,2008,2009 роки у розмірі 10.253 грн. 50 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі 01.02. 2010 р. заяви про апеляційне оскарження.