01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.01.2010 № 6/453
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1 (дов. №1029 від 29.04.09)
Від відповідача: Софійський С.Ю. (дов. №77 від 02.09.10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Київський зоологічний парк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2009
у справі № 6/453 (суддя
за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_3
до Комунальне підприємство "Київський зоологічний парк"
про стягнення 581218,87 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 у справі №6/453 позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства “Київський зоологічний парк” на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 475152,12 грн. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 5954,96 грн. - трьох процентів річних та судові витрати; в задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 у справі №6/453, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі наголошується на тому, що суд першої інстанції позбавив скаржника права на захист своїх інтересів, не відклавши за його відсутністю розгляд справи.
Крім того, відповідач вважає, що не було досліджено підпункт 6.1 Договору поставки № 31/01-08 від 27.03.2008 року. У відповідності до Положення “Про Київський зоологічний парк” Київський зоологічний парк належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і утримується за рахунок коштів міського бюджету. Кошти, виділені на фінансування зоопарку з міського бюджету, використовуються за цільовим призначенням згідно затвердженого кошторису.
Зважаючи на зазначене, скаржник вважає, що вини (умислу або необережності) з його боку під час виконання зобов'язання не було, більш того, зоопарк вжив всі можливі заходи щодо сплати за поставлену продукцію позивачу, сплатив йому 582 028,88 грн. через головного розпорядника коштів з бюджету м. Києва.
Ухвалою від 16.12.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 19.01.2010.
Представники сторін в судове засідання з'явилися, представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду м.Києва звернувся з позовом Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 до Комунального підприємства “Київський зоологічний парк” про стягнення 581218,87 грн. заборгованості (441564,40 грн. - основний борг, 69190,39 грн. - пеня, 5966,85 грн. - три проценти річних, 33587,72 грн. - інфляційні та 30909,51грн. - штраф) за Договором № 31/01-08 від 27.03.2008 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав договірні зобов'язання за Договором № 31/01-08 від 27.03.2008 року, а саме, частково оплатив позивачу поставлену продукцію.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 (постачальником) та Комунальним підприємством “Київський зоологічний парк”(покупцем) укладений Договір поставки № 31/01-08 від 27.03.2008 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник продає, а замовник купує м'ясо свіже та заморожене, що вказано у специфікації (додаток 1), яка містить вказівку на найменування, одиницю виміру і яка є невід'ємною частиною Договору.
В п. 3.4 Договору сторони погодили, що приймання-здача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів (накладних), по якості - відповідно до документів, які засвідчують якість товару та розділу 3 Договору.
Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу до 30 банківських днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення та фінансування закупівлі на свій рахунок (п. 6.1 Договору).
Виконуючи умови Договору, постачальник у період з 31.03.2008 по 26.12.2008 поставив покупцю товар на суму 1023593,28 грн., який було прийнято останнім на підставі накладних.
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 582028,88 грн. Решту заборгованості у сумі 441564,40 грн. відповідачем не було сплачено.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ст.. 692 ЦК України).
Приписами ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Зважаючи на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення суми основного боргу в розмірі 441564,40 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п. 2 ст. 625 ЦК України).
Зважаючи на вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано здійснено перерахунок трьох процентів річних та задоволено зазначені позовні вимоги частково в сумі 5954,96 грн. та здійснено перерахунок інфляційних, розмір яких склав 66325,13 грн., але підстав для стягнення суми більшої, ніж зазначено у позовних вимогах, у суду першої інстанції були відсутні, в зв'язку з чим, підлягає стягненню 33587,72 грн. - інфляційних.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 2-4 ст. 231 ГК України).
Умовами Договору не передбачено стягнення постачальником з покупця штрафних санкцій, крім того відповідач не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій (69190,39 грн. - пені та 30909,51грн. - штрафу) не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.
Судова колегія вважає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, мають формальний характер, з огляду на те, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про судове засідання (поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа (ухвала від 13.07.2009 про порушення провадження у справі № 6/453 та призначення розгляду на 07.09.2009) представником відповідача “ Гаврилова”) (а.с. 2) .
Згідно п.2.ч.3ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими належним чином, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Зважаючи на вищевикладене, відповідач був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання, але не скористався наданим йому процесуальним правом, щодо направлення свого повноважного представника.
Стосовно посилань скаржника на те, що судом першої інстанції не було враховано, що Київський зоологічний парк належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і утримується за рахунок коштів міського бюджету, то судова колегія зазначає наступне:
При укладанні спірного Договору відповідач повинен був враховувати ту обставину, що він належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і утримується за рахунок коштів міського бюджету.
Крім того, відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору. Позивач виконав в повній мірі свої зобов'язання за умовами Договору, а відповідачем частково виконано грошове зобов'язання, що, в свою чергу, є порушенням норм чинного законодавства.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 у справі №6/453 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 у справі №6/453 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства “Київський зоологічний парк” - без задоволення.
2. Матеріали справи №6/453 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді