01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.01.2010 № 37/512
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Іваненко І.П. (дов. №Д07/2009/07/10-7 від 10.07.2009);
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Людмила"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.09.2009
у справі № 37/512 (суддя
за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Людмила"
про стягнення 1923,46 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 у справі №37/512 позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЮДМИЛА” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” 1 274,80 грн. - основного боргу, 559,95 грн. - інфляційних, 88,71 грн. - річних та судові витрати.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 у справі №37/512 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що згідно Акту на опломбування № 199 від 11.04.2006 було відключено опалення та опломбовано засувки № 1, 2 в закритому положенні в приміщенні за адресою пер. Шевченко, 3.
Крім того, скаржник вказує на те, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 26.01.2006, який укладений між ТОВ „Людмила” та громадянином України Сак Дмитром Анатолійовичем, відповідач продав приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, пров. Шевченка, 3. Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.02.2000 № 1533524 разом з всіма додатками був переданий покупцеві (Сак Д.А.) для переоформлення надання послуг з постачання теплової енергії.
У зв'язку з цим, стягнення заборгованості за використану теплову енергію за період з 01.01.2007 по 01.07.2009 в розмірі 1 274,80 грн. та штрафних санкцій, на думку відповідача, є неправомірним.
Ухвалою від 08.12.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 19.01.2010.
В судове засідання представник позивача з'явився, заперечив проти апеляційної скарги, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (а.с. 90-92), по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду м.Києва звернувся з позовом АЕК „Київенерго” в особі СП „Енергозбут Київенерго” до ТОВ „ЛЮДМИЛА” про стягнення 1923,46 грн. заборгованості (1274,80грн. - основний борг, 559,95 грн. - інфляційні, 88,71 грн. - 3% річних) за Договором № 1533524 від 21.02.2000 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав договірні зобов'язання за Договором №1533524 від 21.02.2000 на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.01.2007 до 01.07.2009.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛЮДМИЛА” (абонент) був укладений Договір № 1533524 від 21.02.2000 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Відповідно п.1.1 предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.
Енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості і обсягах згідно з додатком № 1 до даного Договору (п. 2.2.1 Договору), а абонент, відповідно до п.п. 2.3.1 та 2.3.2 Договору, зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії і виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до звертання-доручення до Договору визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоду.
Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зважаючи на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 1 274,80 грн., який виник за період 01.01.2007 по 01.07.2009.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).
Судова колегія вважає правомірною позицію суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 559,95 грн. та 3% річних - в сумі 88,71 грн.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги мають формальний характер, оскільки відповідачем не надано жодних доказів того, що він повідомляв позивача про укладення Договору купівлі-продажу від 26.01.2006 між ТОВ „Людмила” та громадянином України Сак Дмитром Анатолійовичем.
Крім того, позивачем було надано корінець наряду №22/40 від 23.10.2006, відповідно до якого за листом на підключення було підключено приміщення споживача (ТОВ „Людмила”) до теплової мережі, тобто з 23.10.2006 відповідач отримував послуги від позивача, але їх не оплачував.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 у справі №37/512 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 у справі №37/512 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЮДМИЛА” - без задоволення.
2. Матеріали справи №37/512 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді