Справа №22ц -2406 Головуючий в 1 інстанції: Стамбула M.I. Категорія: 52 Доповідач: Майданік В.В.
2008 року жовтня місяця 14 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Бауль Н.М.,
суддів: Кутурланової О.В.,
Майданіка В.В.
при секретарі Шевардіній К.Г.
роглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 12 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" про стягнення оплати часу простою, -
10 липня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" (далі -ВАТ "ХБК") про стягнення суми в 3667грн. за час простою за 2003-2007 роки, суми індексації оплати простою та суми компенсації заборгованих грошових доходів.
У судовому засіданні позивачка зменшила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача 3643грн.32коп. в рахунок оплати часу простою за період січень-березень, травень-червень, листопад-грудень 2003 року, січень-квітень, липень-грудень 2004 року, червень-липень, вересень, листопад-грудень 2005 року, січень-грудєнь 2006 року, січень-вересень, листопад-грудень 2007 року включно.
Вказала, що працює у відповідача з 1974 року, з 2007 року на посаді оператора 4-го розряду прядильного цеху. Протягом останніх десяти років на комбінаті через різні виробничі причини мали місце простої, проте їй як і іншим працівникам оплата часу простою не проводилася, чим порушувалася вимоги ст.113 КЗпП України.
Рішенням суду від 12 серпня 2008 року позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивачки стягнуто суму в розмірі 3060грн.39коп., яка визначена після відрахування суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов"язкових платежів, за час простою не з вини працівниказа період січень-березень, травень-червень, листопад-грудень 2003 року, січень-квітень, липень-грудень 2004 року, червень-липень, вересень, листопад-грудень 2005 року, січень-грудєнь 2006 року, січень-вересень, листопад-грудень 2007 року включно.
В апеляційній скарзі ВАТ "ХБК" просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позовних вимог в межах позовної давності та відмову в задоволенні позовних вимог поза меж загальної позовної давності, посилаючись на порушення норм матеріального права. Зокрема, вказано, що суд неправомірно не застосував строк позовної давності, оскільки оплата часу простою не є тотожною з поняттям заробітна плата.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Згідно копії трудової книжки позивачка працює у відповідача з 1974 року, з 01.06.2007 року на посаді оператора 4-го розряду прядильного цеху (а.с.5, 6) .
Відповідно до наданих відповідачем довідки (а.с.19), розрахунку (а.с.20-21) та довідки про часткову оплату простою: в період січень-березень, травень-червень, листопад-грудень 2003 року, січень-квітень, липень-грудень 2004 року, червень-липень, вересень, листопад-грудень 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень-вересень, листопад-грудень 2007 року мав місце простой не з вини позивачки із частковою його оплатою у розмірі 380грн.52коп.
Відповідно до ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Згідно ч.2 ст.233 вказаного Кодексу у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З огляду на вказане вимоги позивачки є законними через відмову відповідача в повному обсязі оплатити час простою не з вини працівника.
Суд першої інстанції, давши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обгрунтовані вимогами закону і такі, що висновки суду не спростовують.
Так, згідно ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Оскільки в даному випадку простой мав місце не з вини працівника, то вимога позивачки стосується виплати часу простою в розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки, тобто заробітної плати. А на вказану вимогу строки звернення до суду не обмежені.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 12 серпня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.