Справа № 22- 2375/2008 р. Головуючий в І інстанції Скорик С.А. Категорія 40 Доповідач: Фурман Т.Г.
Ухвала
іменем України
2008 року жовтня місяця 07 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого : Пузанової Л.В. суддів: Фурман Т.Г., Стародубця М.П. при секретарі : Костеннікові Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства
„Херсонрибгосп„ на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 02 липня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 Івановича до відкритого акціонерного товариства
„Херсонрибгосп„ про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
В грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства „Херсонрибгосп„ ( далі по тексту - ВАТ „Херсонрибгосп„ ) про стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначав, що при звільненні з ВАТ „Херсонрибгосп„ не отримав всіх сум, що належали йому від товариства , тому просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату та грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2977, 23 грн. та 1500 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди .
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, заявивши вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 11.09.2007 року по 14.12.2007 року в сумі 1380 грн.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 02 липня 2008 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Херсонрибгосп„ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час
затримки розрахунку в сумі 1380 грн. та 1000 гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди .
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено .
В апеляційній скарзі відкрите акціонерне товариство
„ Херсонрибгосп „ просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, зазначивши, що висновки суду у спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права , які ці правовідносини регулюють.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відкритим акціонерним товариством „ Херсонрибгосп „ з 01.06.2004 року.
Наказом ВАТ „ Херсонрибгосп „ № 31-К від 03.09.2007 року трудовий договір з позивачем розірваний з ініціативи робітника з підстав передбачених ст.. 38 КЗпП України з 11.09.2007 року ( а.с. 5).
При звільненні ОСОБА_1 , виплата всіх належних йому від товариства сум відповідачем не проведена.
Згідно довідки , виданої ВАТ „ Херсонрибгосп „ від 19.09.2007 року , заборгованість товариства по зарплаті перед ОСОБА_1 становила 2977, 23 грн., яка була йому виплачена 14.12.2007 року ( а.с. б, 12 ).
Вказані факти сторони визнають та не оспорюють.
Відповідно до ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, організація , установа повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Перевіряючи доводи сторін щодо причин невиплати належних ОСОБА_1 при звільненні сум, суд в межах наданих сторонами доказів встановив, що невиплата відбулася з вини роботодавця , а не з вини самого позивача, як стверджував представник відповідача, заперечуючи позовні вимоги.
При цьому суд, на думку колегії суддів, правильно виходив з того, що звільнивши позивача відповідач зобов'язаний був у день звільнення виплатити йому усі належні від товариства за трудовим договором суми .
Враховуючи, що відповідач не довів відсутності своєї вини у затримці розрахунку позивача в строки передбачені ст.. 116 КЗпП України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах передбачених ст.. 117 КЗпП України підстав для стягнення з ВАТ „Херсонрибгосп„ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичної виплати у розмірі визначеному судом , який відповідач в апеляційному порядку не оспорював.
При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд, на думку колегії суддів, обґрунтовано виходив з того, що не провівши з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, відповідач допустив порушення законних прав останнього і це призвело до моральних страждань та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Вказані обставини відповідно до ст.237 КЗпП України є підставою для відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові.
Визначений судом розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідає характеру порушення та глибині страждань позивача .
Зазначені висновки суду підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами та відповідають нормам трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні спору суд не врахував той факт, що фактичним днем звільнення позивача є 14.09.2007 року і в цей день робітник був відсутній на роботі і вимогу про розрахунок не пред'являв, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дата припинення трудового договору з працівником зазначена в наказі
про його звільнення і в день звільнення відповідно до запису в табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 перебував на робочому місці , крім того, колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що після звернення позивача до суду з вимогою про розрахунок, такий розрахунок відповідачем був проведений.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „ Херсонрибгосп „ відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 02 липня 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з часу проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.