Справа №11а-1098/08 головуючий Зубов С.О.
Категорія ч.3 ст.364 КК України доповідач Делієв О.М.
2008 року жовтня місяця 14 дня
Колегія суддів судової палати апеляційного суду Херсонської області в складі
Головуючий Делієв О.М.
Судді Сажинов В.В., Заіченка В.Л.
За участю прокурора Литвиненка О.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 15.07.2008 року
Встановила
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий
Засуджений за ч.3 ст. 364 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки, за ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження свободи з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки, за ч. 1 ст.263 КК України на два роки 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України, остаточно призначено п'ять років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки.
Відповідно до ст.75, 76 УК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік, зобов'язаний повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи.
Запобіжний захід - підписка про невиїзд.
ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він, працюючи оперуповноваженим карного розшуку лінійного відділу (ЛО) в порту Херсон, будучи представником влади, всупереч інтересам служби, з метою припинення провадження у нерозкритій кримінальній справі за фактом відкритого заволодіння 05.07.2007 року мобільним телефоном у потерпілого ОСОБА_2, для зниження кількості нерозкритих злочинів по кримінальних справах і фіктивного підвищення показників в своїй роботі по розкриттю злочинів, 13 серпня 2005 року, в службовому кабінеті по вул. Петренка, 23 в м. Херсоні, шляхом зловживання владою, незаконно використовуючи надані йому права оперуповноваженого карного розшуку - представникові влади, шляхом словесного переконання про неможливість розкриття злочину і розшуку викраденого, схилив потерпілого ОСОБА_2 написати заяву від 07 липня 2004 року про припинення подальшого розгляду кримінальної справи, а також підписати складений ним протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 від 03.08.2005 року, в який ОСОБА_1 власноручно вніс свідомо неправдиві відомості про те, що 8-9 липня 2004 року мобільний телефон Моторола 362 повернений потерпілому раніше невідомим чоловіком на ім'я ОСОБА_2, унаслідок чого ОСОБА_2 не має ні до кого претензій і просить припинити заходи розшуку.
Крім того, на початку серпня 2005 року, у вказаних цілях - припинення кримінальної справи, ОСОБА_1, шляхом зловживання владою, діючи всупереч інтересам служби, склав завідомо неправдивий протокол допиту свідка ОСОБА_3, в якого вніс завідомо неправдиві відомості, про те, що той 8-9 липня 2004 року знайшов мобильный телефон Моторола-362 і здзвонившись з ОСОБА_2 повернув йому телефон, завіривши вірність показань свідка і проставивши підпис останнього за допомогою невстановлених слідством осіб.
Вказані вище завідомо неправдиві документи ОСОБА_4 передав для долучення до матеріалів кримінальної справи № 240047-04, на підставі яких постановою слідчого Барановського М.В. від 08.08.05 р. було припинено кримінальну справу за фактом грабежу ОСОБА_2 на підставі відсутності складу злочину, на підставі п.2 ст.6 УПК України. Своїми злочинними діями ОСОБА_1, заподіяна істотна шкода законним правам і інтересам потерпілого ОСОБА_2 а.В., державним інтересам у вигляді дискредитації органів міліції, незаконного припинення кримінальної справи і розшуку злочинця.
Крім того, ОСОБА_1, при невстановлених слідством обставинах, особи і часу, без передбаченого законом дозволу придбав 28 патронів, що є боєприпасами до вогнепальної нарізної зброї, придатними для здійснення пострілів, які незаконно носив і зберігав при собі в сейфі свого службового кабінету по вул. Петренка, 23 в м. Херсоні, після чого, 03.04.2006 року близько 18-00 години з метою фальсифікації матеріалів про незаконне носіння і зберігання боєприпасів і порушення кримінальної справи, передав вказані патрони ОСОБА_5, які згодом вилучив у неї і передав для експертного дослідження. Того ж дня, знаходячись в черговій частині ЛО в порту Херсон, розташованою на території Речморвокзалу на Одеській площі в м. Херсоні, він склав завідомо неправдивий офіційний документ - протокол виявлення 03.04.2006 року близько 18 години біля прохідної №3 Херсонського морпорта і вилученні в ОСОБА_6 28 патронів, також він склав завідомо неправдиві офіційні документи - пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, в яких вніс завідомо неправдиві відомості про виявлення і вилучення в ОСОБА_5 28 патронів, пред'явивши їх на підпис ОСОБА_9 і понятим ОСОБА_10 і ОСОБА_8, які підписами зафіксували дану дію. Вказані завідомо неправдиві документи він того ж дня передав в чергову частину ЛО в порту Херсон для фіксації і реєстрації нібито виявленого ним злочину.
Надалі, він, з метою закриття провадження у цій справі, в службовому кабінеті на початку квітня 2006 року, склав завідомо неправдиві документи - рапорт від свого імені, заяву ОСОБА_5, пояснення ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_10, протокол про добровільну видачу 28 патронів від 03.04.2006 року, в які вніс завідомо неправдиві відомості про добровільну видачу ОСОБА_5 28 патронів працівникам міліції, і про складання вказаного протоколу дізнавачем ЛО в порту Херсон УМВД Усенко СВ., поставивши її підпис за допомогою невстановлених слідством осіб. Ці завідомо неправдиві документи він на початку квітня 2006 року надав ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_10 на підписі, а надалі, відповідно до них, виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 на підставі, завідомо неправдиві відомостей про добровільну видачу вказаною особою 28 патронів, визнаних боєприпасами, вклавши їх у відмовний матеріал № 20 від 10.04.2006 року, який надалі передав керівництву ЛО в порту Херсон УМВД на узгодження і затвердження.
Справа розглянута в порядку ст. 299 УПК України.
У апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність провини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений і правильності кваліфікації його дій, просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненним злочинам і особі винного. Просить постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_1 покарання: за ч. 1 ст. 366 КК України один рік обмеження свободи з
позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах терміном два роки, за ч.3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах терміном два роки з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 263 КК України - два роки позбавлення волі. Відповідно до ст.70 КК України, остаточно просить призначити чотири роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки, врешті просить вирок залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, що підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи і обговоривши аргументи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Як убачається з вироку, ОСОБА_1 засуджений за ч.3 ст. 364 КК України до п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки. Крім того, відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік з покладанням обов'язку, на підставі ст. 76 УК України, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи.
Прокурор в апеляції просить призначити йому за ч.3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах терміном два роки з конфіскацією майна. У останньому прокурор просить залишити вирок без змін. Таким чином, стверджуючи, що ОСОБА_1 призначене м'яке покарання, прокурор практично просить пом'якшити його. Крім того, прокурор в резолютивній частині апеляції не згадує про ст. ст. 75 і 76 КК України, а просить вирок в останньому, тобто і в частині цих статей, залишити без змін. Така невідповідність робить неможливим задоволення апеляції прокурора.
Слід також відзначити, що ОСОБА_12 вироком від 27 грудня 2006 року був засуджений за вчинення цих же злочинів до п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 був звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком три роки. Верховний Суд України, ухвалою від 24 квітня 2008 року скасував даний вирок з мотивів порушення в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 проте в ухвалі нічого не сказано про м'якість призначеного йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Виходячи з цього, повторно розглядаючи справу і постановляючи вирок по ньому, суд першої інстанції не міг погіршити становище підсудного і призначити йому реальне відбування призначеного покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 УПК України, колегія суддів
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 15.07.2008 року щодо ОСОБА_1 -без змін.