04 листопада 2008 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Левенця Б.Б., суддів: Плавич Н.Д., Суворова В.О. при секретарі - Кодінцевій С.В., за участі позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 09 вересня 2008 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
встановила:
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 09 вересня 2008 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою цього ж суду від 31 серпня 2006 року шляхом накладення арешту на спірне майно подружжя, а також на належний відповідачу автомобіль ВАЗ 21043, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1(а.с. 28, 44, 47, 195)
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати ухвалу суду посилаючись на порушення судом його прав власника щодо майна на яке накладений арешт. (а.с. 199-200)
Прийнявши до розгляду апеляційну скаргу, суд виходив з того, що рішення суду першої інстанції постановлене по суті спору сторонами не оскаржувалось, набрало законної сили, оскаржувана ухвала постановлена після постановления судового рішення, тому підстави для застосування ч. 2 ст. 293 ЦПК України відсутні, а позбавлення учасника процесу права на оскарження - є порушенням ст.6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, яка є частиною національного законодавства України.
В суді апеляційної інстанції відповідач підтримав скаргу, яку попросив задовольнити, позивачка заперечувала проти скарги і просила її відхилити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії судового розгляду, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Справа № 22ц-4807/2008 Категорія ЦП: 7
Головуючий у першій інстанції Вергопуло К.В. Доповідач Левенець Б.Б.
За змістом ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.
За роз'ясненнями, що містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Судом встановлено, що предметом спору по справі був поділ майна подружжя та витребування майна з чужого незаконного володіння(а.с. 2-3, 16-17, 32-38, 74-75)
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14 березня 2008 року позовні вимоги задоволені частково, виділено відповідачу автомобіль „Форд Ескорт", 1985 року випуску, держномер 243-250А, вартістю 15 000 грн., мопед „Сузукі", вартістю 1500 грн. із стягненням з відповідача на користь позивачки компенсації вартості цього майна в сумі 8250 грн., витребувано у відповідача та передано на користь позивачки інше майно, перелік якого визначений цим рішенням. ( а. с. 176-179).
Рішення сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили.
Відповідач не заперечував того факту, що автомобіль „Форд Ескорт", 1985 року випуску, держномер 243-250А, на час розгляду справи апеляційним судом є проданим третій особі(а.с. 213-215)
Доказів виконання рішення суду першої інстанції, за яким позивачка має отримати від відповідача гроші та майно, до апеляційного суду не надано і в судовому засіданні таких не встановлено.
Автомобіль ВАЗ 21043, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 на який був накладений арешт належить відповідачу, що підтверджується свідоцтвом (а. с. 47)
Враховуючи вищевказані вимоги процесуального закону та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що скасування заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Порушень вимог процесуального закону які могли б бути визнані підставою для скасування ухвали суду першої інстанції апелянтом не наведено і в судовому засіданні таких не встановлено.
Інші доводи апелянта не спростовують цих висновків колегії суддів і не можуть бути визнані підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, тому колегія суддів їх відхиляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПК ухвала колегії суддів у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 307, п.1 ч. 1 ст. 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 09 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.