04 листопада 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Плавич Н.Д., Суворова В.О.
при секретарі Кодінцевій С.В. за участі позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Худякової С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" (надалі - ВАТ „Одеська ТЕЦ") на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Одеська ТЕЦ" про стягнення середнього заробітку, -
встановила:
У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся із позовом, уточнивши який зазначив, що працював у відповідача з 20.01.2005р. стрілком 2-го класу в складі воєнізованої охорони, коли 18 липня 2007 року був звільнений за ст. 38 КЗпГЇ України(за власним бажанням), проте розрахунку, присудженого за рішенням суду у день звільнення не отримав. Повний розрахунок отримав 26 лютого 2008 року. Тому, 4659, 38 грн. середнього заробітку по день фактичного розрахунку просив стягнути із відповідача, (а. с. 1-9, 29)
Відповідач заперечував проти позову(а.с. 19-20).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2008 року, позовні вимоги задоволені, стягнуто із відповідача на користь позивача 4531, 14 грн. середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, та на користь держави 51 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 34-35, 38)
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати і постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а. с. 40-47)
В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи скарги, яку попросила задовольнити, позивач та його представник проти скарги заперечували.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін та представників, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 26 лютого 2008 року, то на підставі статей 116, 117 КЗпП України стягнув 4531, 14 грн. середнього заробітку (з 18.07.07р. по
Справа № 22ц-4856/08 Категорія ЦП: 53
Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В. Доповідач Левенець Б.Б.
20.02.08р. - 212 днів при 641, 20 грн. середньомісячного заробітку),
зменшивши розмір заявленої позивачем суми із посиланням на те, що з 20.02.08р. до 26.02.08р. затримка розрахунку відбулась не з вини підприємства.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, він є помилковим.
Судом встановлено, що 20 січня 2005 року позивач був прийнятий на роботу стрілка 2-го класу, а наказом відповідача від 26.06.2006р. був звільнений за скороченням штату(а.с. 2)
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2007 року, позивача поновлено на роботі, стягнуто на його користь із відповідача 5685, 03 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу, 500 грн. грошової компенсації за моральну шкоду(а.с. 65-68)
18 липня 2007 року відповідач видав наказ № 135-К, яким поновив позивача на роботі з 28.06.2006р. на підставі вищевказаного рішення суду(а.с. 7)
Набравшим законної сили рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2007 року, стягнуто із відповідача на користь позивача 1795, 08 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.04.2007р. по 18.07.2007р. при затримці виконання рішення про поновлення на роботі позивача, а вказану суму останній отримав 26.02.2008р.(а.с. 4, 5, 9)
Як вбачається з матеріалів справи з 26.06.2006р. по 18.07.07р. позивач не працював, заробітна плата йому не нараховувалась, з 18.07.07р. був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України(за власним бажанням), останнє звільнення не оспорював(а.с. 2, 8).
Цих обставин позивач не заперечував і в суді апеляційної інстанції.
На час подачі позову 06 березня 2008 року рішення суду було виконано відповідачем, а позивач заявив вимоги про застосування ст.ст. 116, 117 КЗпП України та просив стягнути середній заробіток за період з 18 липня 2007 року по 26 лютого 2008 року, тобто фактично ставив питання про стягнення сум за невиконання судового рішення про стягнення середнього заробітку.
Така відповідальність роботодавця трудовим законодавством і, зокрема, ст.ст. 116, 117 КЗпП України не передбачена, тому, суд першої інстанції мав підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Оскільки судом першої інстанції фактичні обставини встановлені повно і правильно, проте висновки суду не відповідають обставинам справи і допущена помилка у застосуванні норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню із постановлениям нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд ухвалює рішення у випадку скасування і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п.3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" задовольнити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2008 року скасувати, постановити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ' про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.