22 жовтня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Доценко Л.І., Оверіної О.В.,
при секретарі Яні І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника дитячого спеціалізованого санаторію «Затока» Обухівської Галини Валер'янівни на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до дитячого спеціалізованого санаторію «Затока» про поновлення на роботі, виплату заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - головний лікар дитячого спеціалізованого санаторію «Затока» ОСОБА_4,
встановила:
ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 21.02 2005 року вона була прийнята на посаду вихователя з місячним строком випробування, але наказом № 15-К від 24 березня 2005 року вона (в період вагітності) звільнена з посади вихователя за ст. 28 КЗпП України за результатами іспитового строку.
У ході судового розгляду справи позивачка доповнила та уточнила позовні вимоги, просила поновити її на посаді вихователя дитячого спеціалізованого санаторію «Затока», стягнути з дитячого спеціалізованого санаторію «Затока» середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 930 грн., спричинену моральну шкоду у розмірі 2000 грн., а також середній заробіток за затримку видачі трудової книжки у розмірі 310 грн.
Представник відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору з позовом не згодна, вказуючи, що були всі підстави для звільнення позивачки як такої, що не пройшла випробування, оскільки вона не виконувала свої обов'язки по організації гуртка танців, на її зміні з ліжка впала дитина, 10 березня 2005 року позивачка не вийшла безпідставно на роботу; про вагітність позивачки адміністрації стало відомо вже після її звільнення.
Справа розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Поновлено ОСОБА_3 на посаді вихователя дитячого спеціалізованого санаторію «Затока». Стягнуто з дитячого спеціалізованого санаторію «Затока» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 930 грн. Стягнуто з дитячого спеціалізованого санаторію «Затока» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1500 грн. В задоволені решти частин позовних вимог відмовлено.
Головуючий у першій інстанції Лук'янчук О.В. Справа № 22-4654/2008
Доповідач Журавльов О.Г. Категорія ЦП:52
В апеляційній скарзі представником дитячого спеціалізованого санаторію «Затока» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановки нового про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильно по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 районний суд з'ясувавши обставини справи та давши оцінку всім зібраним у справі доказам, обгрунтовано виходив з того, що звільнення ОСОБА_3 з роботи за ст. 28 КЗпП України не відповідає вимогам трудового законодавства.
Судова колегія погоджується з цим висновком суду першої інстанції.
Посилення скарги, що ОСОБА_3 була правомірно звільнена як така, що не пройшла випробування, не заслуговує на увагу і спростовуються матеріалами справи.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно наказу № 7 К від 21.02.2005 року ОСОБА_3 прийнята на посаду вихователя з місячним іспитовим терміном.
Відповідно до наказу № 15 - К від 24 березня 2005 року ОСОБА_3 звільнена з посади вихователя за ст. 28 КЗпП України за результатами іспитового строку.
Із довідки Шабівсткої дільничної лікарні від 26.03.2005 року вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 вагітна 14-15 тижнів. Згідно свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5.
Відповідно до ч.3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок з ініціативи власника абр уповноваженого ним органу не допускається.
Згідно ст. 179 КЗпП України на підставі медичного висновку жінкам надається відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів починаючи з дня пологів.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань. Втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
На підставі наведеного, всупереч твердженню апелянта, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, який з'ясувавши обставини справи та давши оцінку всім зібраним у справі доказам, обґрунтовано виходив з того, що звільнення ОСОБА_3 з роботи не відповідає вимогам трудового законодавства, з стягненням з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, яка з урахуванням вимог добросовісності справедливості і розумності правильно визначена судом першої інстанції.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст.11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника дитячого спеціалізованого санаторію «Затока» Обухівської Галини Валер'янівни відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до суду касаційної інстанції.