28 жовтня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М., суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф., при секретарі - Фабіжевському B.C., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від З червня 2008 року, -
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 2 березня 2007 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного та нотаріально посвідченого 8 травня 2003 року між Приморською районною адміністрацією, що діяла від імені Одеської міської ради, та ним, він є власником нежитлового підвального приміщення площею 19, 1 кв. м, що складає 4/1000 частин підвального приміщення в будинкуАДРЕСА_2. В ході реконструкції належного йому нежитлового приміщення приєднав до такого суміжне з ним приміщення для подальшого використання нежитлових приміщень як єдиного цілого за спільним призначенням. Посилаючись на те, що реконструкція приміщення, загальна площа якого стала рівною 115, 8 кв. м, проведена за його рахунок, реконструйоване приміщення відповідає будівельним, санітарним, пожежним нормам та правилам і не порушує прав та інтересів інших осіб, позивач просив визнати за ним на підставі ст.331 ЦК України право власності на розташоване поАДРЕСА_2 нежитлове приміщення загальною площею 115, 8кв.м(а.с.3-4).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 3 квітня 2007 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов задоволено (а.с.51-52).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2007 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 3 квітня 2007 року скасовано з призначенням справи до розгляду в загальному порядку (а.с.80).
В ході розгляду справи позивач ОСОБА_2 в порядку уточнення позовних вимог вказав, що є власником квартири АДРЕСА_1 та
Справа № 22 ц - 3501 - 2008 Категорія 4
Головуючий у першій інстанції Дерус А.В. Доповідач Вадовська Л.М.
нежитлового підвального приміщення площею 19, 1 кв. м, розташованого в цьому ж будинку. Окрім належного йому нежитлового підвального приміщення площею 19, 1 кв. м в будинку знаходиться нежитлове підвальне приміщення площею 83, 8 кв. м, що належить на праві власності територіальній громаді м. Одеси, та нежитлове підвальне приміщення площею 89, 8 кв. м, що, на переконання позивача, належить співвласникам багатоквартирного будинку, в тому числі і йому як власнику квартири АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що власники інших квартир будинку відмовились на його користь від належного їм права власності на нежитлове приміщення площею 89, 8 кв. м, позивач просив визнати за ним на підставі ч.2 ст.382 ЦК України право власності на нежитлове підвальне приміщення загальною площею 89, 8 кв. м, розташоване в будинку АДРЕСА_2 (а.с.86-87).
Відповідачем Одеською міською радою позов не визнано.
Відповідачем Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради пояснень, заперечень не надано.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 3 червня 2008 року позов задоволено (а.с.108).
В апеляційній скарзі Одеська міська рада просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне нежитлове приміщення площею 89, 8 кв. м є допоміжним, а тому відповідно до положень ч.2 ст.382 ЦК України знаходиться у спільній сумісній власності власників та наймачів квартир будинку, в якому таке розташовано. Позивач отримав згоду власників і наймачів квартир будинку на передачу йому приміщення у власність, а тому, з огляду на зазначені обставини, суд вважав за можливе визнати за ОСОБА_2 право власності на спірне приміщення набутим та таким, що підлягає державній реєстрації.
Однак такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, вказують на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при оцінці доказів, що згідно положень п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові з таких підстав.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на житловий фонд, нежитлові приміщення, інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Однією з підстав набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою (п.2 ст.60 Закону).
На підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 226-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області» у комунальну власність територіальної громади міста Одеси був переданий житловий та нежитловий фонд місцевих рад, розташований в рамках адміністративно-територіальних меж міста Одеси.
Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_2, розташовані в ньому нежитлові приміщення є об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста Одеси.
Відповідно до п.5 ст.60 Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Ці правомочності відносяться до виняткової компетенції органів місцевого самоврядування.
Так, здійснюючи правомочності щодо об'єкта права комунальної власності, Одеська міська рада в особі Приморської районної адміністрації м. Одеси на підставі рішення Одеської міської ради № 2682-ХХШ від 15 жовтня 2001 року продала ОСОБА_2. за договором купівлі-продажу нежитлове підвальне приміщення, що складалося з коридору і двох підвалів загальною площею 19, 1 кв. м та позначалося у технічному паспорті під літ. «А». Договір було посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 28 травня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 782. Придбане ОСОБА_2. нежитлове приміщення належало продавцю на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 вересня 1997 року № 510 та становило 4/1000 частин підвального приміщення будинку АДРЕСА_2 загальною площею 4 775, 3 кв. м (а.с.5).
Згідно свідоцтва про право власності на нежиле приміщення, НОМЕР_1, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 18 серпня 2004 року № 506 на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 5 липня 2004 року № 370, територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради належить на праві комунальної власності нежитлові підвальні приміщення загальною площею 83, 8 кв. м, відображені у технічному паспорті від 15 березня 2004 року (а.с.92, 93).
Позивач після уточнення позовних вимог право власності територіальної громади на підвальні приміщення загальною площею 83, 8 кв. м не оспорює, однак вважає, що інші підвальні приміщення будинку, в тому числі й спірні приміщення загальною площею 89, 8 кв. м, не є власністю громади. Позивач ОСОБА_2., зазначаючи, що проживає в квартирі № 19 по вул. Канатній, 81 в м. Одесі, посилається на ч.2 ст.382 ЦК України як правову підставу для задоволення позову про визнання за ним права приватної власності на нежитлові приміщення загальною площею 89, 8 кв. м (а.с.86-87). Однак вимоги позивача є безпідставними.
Так, багатоквартирні житлові будинки мають житлові приміщення, приміщення загального користування (допоміжні) та нежилі приміщення. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир ставали одночасно і співвласниками допоміжних приміщень будинку (п.2 ст. 10 Закону). Нежилі приміщення житлового фонду при приватизації об'єктом приватизації не були, оскільки підлягали передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (п.9 ст.8 Закону).
З огляду на вищезазначені факти та норми права колегією суддів встановлено, що спірне нежитлове підвальне приміщення площею 89, 8 кв. м, розташоване в будинку АДРЕСА_2, не є ні приміщенням загального користування, ні допоміжним приміщення, а є часткою від загальної площі 4 775, 3 кв. м єдиного підвального нежитлового приміщення будинку. Тому право спільної сумісної власності у сенсі ч.2 ст.382 ЦК України та п.2 ст.10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» на це приміщення не виникло ні у позивача, ні у власників інших квартир цього будинку.
Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року у справі № 1-2/2004, на яке послався позивач, тлумачить право власників квартир багатоповерхового будинку на допоміжні приміщення, а не на нежилі. Допоміжні приміщення, поняття яких визначено в Законі України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації
будинку та побутового обслуговування його мешканців. Нежилі приміщення в багатоквартирному житловому будинку таку функцію не виконують. Нежилі приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Крім того, слід зазначити, що знаходження певних приміщень в підвалах, цокольних поверхах не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир.
З огляду на викладене, посилання ОСОБА_2. на належне йому у сенсі ч.2 ст.382 ЦК України право спільної сумісної власності на спірне приміщення є безпідставним, оскільки спірне приміщення є об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Відповідно до положень п.8 ст.60 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад та передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади чи відповідного рішення ради або уповноваженого органу.
Встановлено, що спірне нежитлове приміщення є об'єктом права комунальної власності, згода територіальної громади на вилучення цього об'єкту з комунальної власності громади відсутня, рішення ради чи уповноваженого органу щодо відчуження спірного об'єкту не приймалося.
Таким чином, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 3 червня 2008 року -скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.