28 жовтня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Фабіжевському B.C., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом дачно-будівельного кооперативу «Стоматробітник» до ОСОБА_2, Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів, за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання частково недійсним рішення ради, визнання недійним державного акту на право приватної власності на землю за апеляційними скаргами представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2, Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2008 року, -
Позивач ДБК «Стоматробітник», звернувшись 19 вересня 2006 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що на підставі рішення Одеського міськвиконкому від 28 грудня 1999 року № 934 ДБК «Стоматробітник» було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 6784 га. Землі, що використовувалися для садівництва та закріплювалися за громадянами - членами дачно-будівельного кооперативу, підлягали отриманню цими громадянами у власність в порядку безоплатної приватизації. Рішенням Одеської міської ради від 10 серпня 2000 року № 1602-ХХШ земельну ділянку площею 0, 0271 га, розташовану на території Одеської міської ради по АДРЕСА_1 передано у приватну власність ОСОБА_2 На підставі вказаного рішення ради ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на землю. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не мав права на отримання земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації, оскільки не був членом дачно-будівельного кооперативу, позивач просив визнати недійсною довідку ДБК «Стоматробітник» від 30 липня 1996 року № 32 щодо членства ОСОБА_2 в кооперативі та повну сплату паю, неправомірним рішення Одеської міської ради від 10 серпня 2000 року № 1602-ХХШ в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0, 0271 га, розташованої на території
Справа № 22 ц - 4000 - 2008 Категорія 7
Головуючий у першій інстанції Калашникова О.І. Доповідач Вадовська Л.М.
Одеської міської ради по АДРЕСА_1, та недійсним зареєстрований 26 лютого 2001 року за № 264/5089 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Одеської міської ради державний акт на право приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку (а.с.89-91).
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на те, що земельну ділянку отримав у приватну власність як член дачно-будівельного кооперативу.
Відповідачі Одеська міська рада, Одеське міське управління земельних ресурсів в особі представників позов не визнали з тих підстав, що рішення про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_2 у приватну власність прийнято в межах компетенції та на підставі наданих документів.
Третьою особою ОСОБА_4 заперечень не надано.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 13 червня 2008 року позов задоволено.
В апеляційних скаргах Одеська міська рада, представник ОСОБА_5- в інтересах ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В апеляційній скарзі Одеське міське управління земельних ресурсів просить рішення скасувати, провадження у справі закрити.
Неправильність рішення суду апелянти мотивували порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.
Спірні правовідносини виникли в період дії Земельного кодексу України в редакції 1992 року.
Стаття 6 Земельного кодексу України в редакції 1992 року передбачала право громадян України на отримання безоплатно у власність земельних ділянок для дачного будівництва. Передача земельних ділянок у власність громадян проводилась місцевими Радами у відповідності до їх компетенції.
Компетенція міських Рад в області регулювання земельних відносин на їх території визначалась ст.10 ЗК України в редакції 1992 року. Зокрема, ради наділялись повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність в порядку, встановленому ст.17 цього Кодексу, реєстрації права власності, припинення права власності чи користування земельною ділянкою або його частиною тощо.
Відповідно до визначеного ст.17 ЗК України в редакції 1992 року порядку передачі земельних ділянок у власність передача у приватну власність земельної ділянки, яка була раніше надана громадянину, проводилась Радами по місцю розташування цієї ділянки для дачного будівництва у розмірах згідно статті 67 цього Кодексу. Земельна ділянка передавалась у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджували розмір ділянки. За результатами розгляду заяви і матеріалів Рада приймала рішення.
Дачно-будівельному кооперативу по рішенню Ради земельна ділянка для дачного будівництва надавалась у постійне користування. Розмір ділянки встановлювався у відповідності з затвердженими у встановленому порядку нормами і проектно-технічною документацією (ст.66 ЗК України в редакції 1992 року).
Встановлено, що згідно договору на право забудови, укладеного 19 серпня 1938 року між відділом комунального господарства Одеської міської ради та ДБК «Стоматробітник» , останньому було надано земельну ділянку площею 6674, 7 кв. м під дачне будівництво (а.с. 141-144).
Свідоцтво про державну реєстрація дачно-будівельного кооперативу «Стоматробітник» було видано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 21 червня 1999 року, реєстраційний номер 432. Місцезнаходження кооперативу визначено поАДРЕСА_1, (а.с.120). Кооператив включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як юридична особа з організаційно правовою формою господарювання - кооператив, колективною формою власністю та видом діяльності «експлуатація житлового фонду» (а.с.121).
Згідно Статуту дачно-будівельного кооперативу «Стоматробітник», затвердженого загальними зборами членів кооперативу 20 червня 1998 року (протокол № 27), зареєстрованого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 21 червня 1999 року, реєстраційний номер 432, кооператив здійснює свою діяльність на земельній ділянці площею 6674, 7 кв. м, наданій у користування на підставі договору на право забудови між відділом комунального господарства Одеського міськвиконкому і ДБК «Стоматробітник» від 19 серпня 1938 року (розділ 1 Статуту). Статутом передбачено право члена кооперативу зі згоди загальних зборів, зокрема, передавати належний йому пай, отримувати у власність закріплену за ним земельну ділянку, добровільно вийти з кооперативу з будівлею, належною йому на праві власності, та земельною ділянкою тощо (розділ ІУ Статуту). Статутом визначено, що членами кооперативу залишалися всі члени ДБК «Стоматробітник» станом на день надання кооперативу статусу юридичної особи. Прийом нових членів проводиться на загальних зборах. Передача паїв без дозволу загальних зборів забороняється. Членство в кооперативі припинялося у разі передачі належного члену паю по рішенню загальних зборів (розділ У Статуту). В Статуті вказано, що всі вихідні з кооперативу документи, підлягають підписанню головою і секретарем правління та реєстрації у журналі (розділ УІ Статуту) (а.с.134-140).
Рішення про видачу державного акту на право постійного користування землею дачно-будівельному кооперативу «Стоматробітник» на фактично займану земельну ділянку площею 0, 6784 га за адресою вул. Дмитра Донського, 17 для експлуатації дачних споруд було прийнято Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 28 грудня 1999 року №934.
Рішенням Одеської міської ради від 10 серпня 2000 року № 1602-ХХШ із землекористування дачно-будівельного кооперативу «Стоматробітник» за згодою кооперативу вилучено земельні ділянки, загальною площею 0, 5242 га, з них передано безкоштовно у приватну власність громадянам України для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки площею 0, 4945 га, в тому числі ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0, 0271 га (а.с.80).
26 лютого 2001 року ОСОБА_2 на підставі рішення Одеської міської ради від 10 серпня 2000 року № 1602-ХХШ видано державний акт на право приватної власності на землю - земельну ділянку площею 0, 0271 га, розташовану на території Одеської міської ради по вул. Дмитра Донського, 17 (а.с.154).
Рішення ради про передачу безкоштовно у приватну власність земельної ділянки з послідуючою видачею державного акту прийнято з урахуванням висновку управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 24 липня 2000 року № 536, складеного за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про передачу безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0.0271 га для індивідуального дачного будівництва та наданих ним технічного паспорта на дачу, реєстраційного посвідчення ОМБТІ та РОН про реєстрацію 26/1000 ідеальних часток на підставі довідки ДБК «Стоматробітник» від 30 липня 1996 року № 32, витягу з рішення загальних зборів дачно-будівельного кооперативу «Стоматробітник» № 27 від 20 червня 1998 року (а.с.277, 278, 279).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 набув право приватної власності на спірну земельну ділянку
неправомірно, оскільки членом дачно-будівельного кооперативу «Стоматробітник» ніколи не був, земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на території кооперативу не мав, а рішення ради про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки прийнято на підставі наданих останнім уповноваженому органу документів, що не відповідають дійсності.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, встановлені обставини справи вказують на те, що ні ОСОБА_2, ні його мати ОСОБА_7 членами дачно-будівельного кооперативу «Стоматробітник» не були, дачної будівлі на території кооперативу не мали.
Згідно трудової угоди, укладеної 1 березня 1987 року між ДБК «Стоматробітник» в особі членів правління та ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2), остання зобов'язалася виконувати обов'язки двірника кооперативу, а в рахунок оплати за роботу кооператив надав їй для проживання належне кооперативу службове приміщення -флігель двірника (а.с.259). На той час ОСОБА_7 була зареєстрована за основним місцем проживання в квартирі АДРЕСА_2. Згідно пояснень представників позивача ОСОБА_8, яка була на той час діючим головою правління ДБК «Стоматробітник», пов'язували з сім'єю ОСОБА_7 родинні стосунки, а тому при вирішенні ОСОБА_7 і ОСОБА_2 питань перереєстрації місця проживання, покращення умов проживання у наданому кооперативом приміщенні шляхом прибудови кухні, туалету тощо ОСОБА_8 здійснювала певні сприяння (155, 260). Відповідач ОСОБА_2 стверджує, що набув членство в кооперативі до 1988 року, однак ці твердження належними та допустимими доказами не підтверджені, відповідне рішення загальних зборів кооперативу щодо прийняття в члени кооперативу ОСОБА_2 чи його матері ОСОБА_7 не надано, в списках членів кооперативу на момент затвердження Статуту кооперативу в новій редакції ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_7 не значились, у життєдіяльності кооперативу ці особи участі як його члени не приймали і відповідно витрат по утриманню майна кооперативу, наданню послуг не несли. У фінансовій документації кооперативу відсутні документи про внесення вступних, пайових чи цільових внесків в кооператив ОСОБА_7 або ОСОБА_2, останній також не надав суду доказів на підтвердження таких внесків. Ніхто з членів кооперативу членство ОСОБА_2 чи ОСОБА_7 не підтвердив, про що свідчать протоколи загальних зборів членів кооперативу (а.с.122-133, 134-140, 226-257).
6 серпня 2004 року за результатами перевірки заяви ДБК «Стоматробітник» прокуратурою Київського району м. Одеси було порушено кримінальну справу № 052200400059 по факту зловживання службовим становищем посадовими особами ДБК «Стоматробітник», що призвели до безпідставного набуття ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 0271 га у приватну власність. В подальшому склад злочину було перекваліфіковано, на даний час ведеться слідство (а.с.261-263, матеріали кримінальної справи № 052200400059).
В рамках вказаної справи проведено ряд експертиз, які доводять недійсність доданих ОСОБА_2 до заяви про передачу земельної ділянки у власність документів щодо свого членства в кооперативі, сплати паю, його ідеальної долі в майні кооперативу та згоди загальних зборів кооперативу на передачу йому у власність спірної земельної ділянки.
Так, згідно довідки ДБК «Стоматробітник» від 30 липня 1996 року № 32, наданій ОСОБА_2 в Одеську міську раду для підтвердження членства в кооперативі та права на отримання у власність земельної ділянки, ОСОБА_2 значиться членом ДБК «Стоматробітник» з ідеальною долею 26/1000, з повною сплатою паю в сумі 2 600 крб., наявною у користуванні земельною ділянкою площею 281 кв. м та
розташованою на ділянці будівлею (а.с.154, 277). Однак відомості, що містяться в цій довідці, не відповідають дійсності, внесені в таку колишнім головою правління кооперативу ОСОБА_4 зі слів ОСОБА_2 без перевірки відповідності внесених відомостей документам кооперативу, що підтверджено нею самою при проведенні слідчих дій в рамках порушеної кримінальної справи. Крім того, згідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Одеській області від 21 жовтня 2005 року № 853 підпис від імені ОСОБА_9 в графі «Бухгалтер ДБК» в довідці від 30 липня 1996 року № 32 виконана не ОСОБА_9, а іншою особою (а.с.264-268, 277, 278). Сама ОСОБА_9 суду заявила, що ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_2 членами кооперативу не були, що ніяких довідок щодо членства вказаних осіб в кооперативі , в тому числі й спірну довідку, вона не підписувала, довідка не є дійсною.
Згідно виписки із рішення загальних зборів ДБК «Стоматробітник» (протокол № 27 від 20 червня 1998 року), наданої ОСОБА_2 в Одеську міську раду для підтвердження згоди кооперативу на передачу йому у власність земельної ділянки, вбачається, що ДБК «Стоматробітник» згоден на передачу ОСОБА_2 як члену кооперативу у приватну власність земельної ділянки площею 281 кв. м із землекористування кооперативу (а.с.279). Однак відомості, що містяться в цій виписці, не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 членом кооперативу не був, наявні в дослідженій судом книзі протоколів загальних зборів ДБК «Стоматробітник» протоколи, в тому числі й протокол від 20 червня 1998 року № 27, не містять будь-яких рішень щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки (а.с.226- 257). Крім того, згідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Одеській області від 25 травня 2006 року № 374 підпис у виписці з рішення загальних зборів ДБК «Стоматробітник» (протокол № 27 від 20 червня 1998 року від імені ОСОБА_10 виконано не ОСОБА_10, а іншою особою (а.с.269-276, 279).
Представник ОСОБА_2, підтримуючи апеляційну скаргу, зазначив, що суд першої інстанції безпідставно послався на матеріали кримінальної справи, оскільки судове рішення у такій ще не постановлено. Колегія суддів вважає ці доводи безпідставними, так як суд досліджував документи в оригіналі, що містились у кримінальній справі, а не висновки слідчого органу, і саме ці документи, в тому числі й висновки експертиз, які не спростовані, суд оцінив поряд з іншими доказами, наданими сторонами у цивільній справі.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 не був членом кооперативу, а надані ним для приватизації земельної ділянки документи не є дійсними. Факт недійсності документів є доведеним і має суттєве значення для вирішення спору. Хто і за яких обставин виготовив ці недійсні документи є предметом розгляду кримінальної справи, тому суд у розгляді цивільної справи доведеність цих обставин не з'ясовує.
Не може розглядатися як доказ членства в кооперативі та обставина, що приміщення кооперативу -флігель двірника в період проживання в такому ОСОБА_7 зазнавало деякої перебудови. Ці дії могли вчинятися з відома кооперативу з метою покращення умов проживання, але такі дії не свідчать про те, що приміщення вибуло із володіння кооперативу, а особа, яка проживає у цьому приміщенні, набула прав на таке та земельну ділянку без відповідного рішення загальних зборів кооперативу.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може грунтуватися на припущеннях, а висновки суду на сумнівних доказах.
Відповідачі заявлені позовні вимоги не спростували, не довели членство ОСОБА_2 в ДБК «Стоматробітник» та надання йому земельної ділянки для дачного будівництва в цьому кооперативі, а отже не довели право ОСОБА_2 на
отримання земельної ділянки у приватну власність для дачного будівництва на підставі ст.6 ЗК України в редакції 1992 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин. За таких обставин рішення ради про передачу земельної ділянки у приватну власність і відповідно державний акт на право приватної власності на землю втрачають свою дійсність.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи, вказують на правильне застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2, Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2008 року в справі за позовом дачно-будівельного кооперативу «Стоматробітник» до ОСОБА_2, Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання частково недійсним рішення ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.