Справа № 11-681/08 Головуючий суду Крутій Ю.П.
Категорія ст. 286 ч.2 1 інстанції
КК України Доповідач Салтовська І.Б.
30 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючої Маркової Т.О.
суддів Олещук Т.Л., Салтовської І.Б.
за участю прокурора Буца Г.О.
засудженого ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, цивільного відповідача ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2008 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, судимого 11 березня 2008 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст. 15; ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2008
року, яким ОСОБА_2 засуджений за ч.3 ст. 15; ч. 1 ст. 185 КК України виконувати самостійно.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_3 12562 грн. у відшкодування майнової шкоди та 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду, 19 лютого 2008 року близько 09 год. в м. Миколаєві водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «ДЕО Нексія» держ.номерНОМЕР_1, рухався по слизький, занесеній снігом проїжджій частині дороги по вул. Новозаводській з боку вул. Кірова в напрямку вул. Електронній зі швидкістю 50-60 км на годину.
В зустрічному напрямку по вул. Електронній рухався автомобіль «КАМАЗ-65201» держномер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 зі швидкістю 40 км на год.
Водій ОСОБА_2 порушив вимоги пунктів 10.1; 11.1; 11.2; 11.4; 12.1; 12.3; 13.1; 13.3 Правил дорожнього руху, тобто не контролював рух транспортного засобу, проявив неуважність, виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з автомобілем КАМАЗ.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю під керуванням ОСОБА_2 - ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Засуджений ОСОБА_2 в апеляції просить вирок суду першої інстанції скасувати, справу відносно нього закрити.
Посилається на те, що суд не дав оцінки суттєвим недолікам попереднього слідства. Вказує, що в ході попереднього слідства він не був ознайомлений з висновками експертиз, не мав можливості поставити питання експерту. На його думку попереднє слідство проведено неповно, слідчим не здійснено відтворення обстановки та обставин події, не перевірені його свідчення щодо неможливості уникнення зіткнення, не надано доказів його
вини, а суд не перевірив всі докази по справі та необгрунтовано визнав його винним.
Цивільний відповідач ОСОБА_6 в апеляції просить вирок суду стосовно ОСОБА_2 в частині задоволення цивільного позову скасувати.
Посилається на те, що в ході досудового слідства не був визнаним цивільним відповідачем по справі, не мав можливості ознайомиться з матеріалами справи, поставити питання експерту при призначенні експертиз.
Вказує, що в ході досудового слідства не проводилось відтворення обстановки та обставин події, необгрунтовано відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб, які відповідають за стан автошляхів.
Також посилається на порушення його прав в судовому засіданні. Вказує, що він не був ознайомлений з матеріалами справи, не мав можливості заявляти клопотання. Всі ці порушення, на його думку, призвели до необгрунтованого рішення суду про стягнення з нього 65 тис. грн. на користь потерпілої.
В запереченнях на апеляції ОСОБА_2 та ОСОБА_6 потерпіла ОСОБА_3 просить вирок суду залишити без змін. Вказує, що внаслідок автодорожньої пригоди отримала тяжкі тілесні ушкодження, однак ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_6 не відшкодували завдану їй матеріальну та моральну шкоду. Посилається на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 мали можливість в судовому засіданні заявляти клопотання. Вважає доводи та обставини, на які посилаються ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в апеляціях є надуманими, спробами уникнути відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляції засудженого та просили скасувати вирок суду, справу провадженням закрити, потерпілу ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_4, які вважали за потрібне залишити вирок суду без
зміни, думку прокурора про скасування вироку суду в частині вирішення питання цивільного позову потерпілої, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, апеляція цивільного відповідача ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
В судовому засіданні ОСОБА_2 своєї вини в скоєному злочині не визнав. Вважав, що зіткнення автомобілів сталося з вини працівників міст виконкому, на дорозі був відчинений люк та дорога була слизької.
Вина засудженого ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в судовому засіданні підтверджена показами потерпілої ОСОБА_3, яка пояснила, що 19 лютого 2008 року о 9 год. викликала таксі. На її заяву приїхала машина Део-Нексія. Коли вони їхали по вул. Новозаводській, то машина раптово розвернулась та виїхала на зустрічну смугу, де зіткнулась з автомобілем КАМАЗ. Вона отримала тілесні ушкодження та втратила свідомість. Внаслідок ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження. Вона заявила позов на суму 15562 грн. в відшкодування матеріальних збитків. З тис. грн. ОСОБА_8 сплатив їй. Крім того, вона заявила позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн., просила стягнути ці кошти з ОСОБА_2, а також гроші в сумі 500 грн., які вона витратила за послуги захисника.
Свідок ОСОБА_7 пояснив в судовому засіданні, що 19 лютого 2008 року близько 9 год. він керував КАМАЗом, та рухався по вул. Новозаводській в м. Миколаєві. Назустріч йому їхав автомобіль таксі Део. Раптово таксі розвернулось та виїхало на його смугу руху. Він загальмував, однак таксі зіткнулось з його машиною. Від цього удару таксі відкинуло. Працівники МНС намагались дістати пасажирку, яка була стиснута в машині.
Покази потерпілої, свідка підтверджені дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
З висновків судово-медичної експертизи від 12.03.2008 р. (а.с. 65-66) видно, що ОСОБА_3 отримала численні переломи, забій головного мозку та ін. тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких.
З протоколу огляду місця події та висновків експертиз вбачається, що ДТП сталося на смузі руху автомобіля КАМАЗ та на момент аварії гальмова система, рульове управління та ходова частина автомобіля «Део Нексія» на момент зіткнення не мали несправностей, які могли би виникнути до ДТП і обумовити раптовий, неочікуваний водієм увід автомобіля від прямолінійного руху при гальмуванні, русі накатом чи відмову систем, (а.с.38-43).
Таким чином, суд обґрунтовано дійшов до висновку про порушення ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.
Покарання ОСОБА_2 судом призначено з урахуванням тяжкості скоєного злочину та особи засудженого, який раніше судимий, позитивно характеризується, частково відшкодував заподіяну шкоду.
Доводи апелянта про винуватість інших осіб, які відповідають про стан автошляхів, безпідставні. В матеріалах справи (а.с. 77) є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 288 КК України, якою стосовно посадових осіб відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину та ця постанова не оскаржена.
Також безпідставні доводи апелянта про недопустимість в якості доказів висновку експерта про технічний стан автомобіля, яким він керував. В судовому засіданні висновки експерта перевірялись, підсудний ОСОБА_2 був
з ними згоден(а.с.168 об). Ніяких клопотань щодо перевірки цих доказів не заявлялось.
Щодо висновків суду про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої, то апеляція цивільного відповідача ОСОБА_6 підлягає задоволенню, вирок в цій частині підлягає скасуванню.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що в судовому засіданні потерпіла подала позовну заяву, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 солідарно на її користь матеріальну шкоду в сумі 15562 грн., а також з ОСОБА_2 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 500 грн. за послуги захисника (а.с. 127-128).
В судовому засіданні потерпіла зменшила суму матеріальної шкоди на 3 тис. грн.
В мотивувальній частині вироку суд вказав, що 12562 грн. матеріальної шкоди та 50 тис. грн. у відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню з власника автомобіля - ОСОБА_6, хоча позов про відшкодування моральної шкоди був заявлений до ОСОБА_2 Суд також не вирішив позов в частині стягнення з ОСОБА_2 500 грн. у відшкодування витрат на захисника.
Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що в судовому засіданні не була встановлена особа цивільного відповідача - ОСОБА_6, йому не роз'яснювались права, передбачені ст. 268 КПК України, суд не з'ясував його думку по суті позову.
За таких обставин, вирок в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, апеляцію ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2008 року відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасувати, кримінальну справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд, в інший частині вказаний вирок залишити без змін.