Справа № 11- 678/2008 рік Головуючий у 1-й інстанції: Гажа О.П.
Категорія: ст.286 ч.2 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Губа О.О.
23 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Погорєлової Г.М.
суддів: Войтовського С.А., Губи О.О.
за участю прокурора: Буца Г.О.
при секретарі: Захарченка О.В.
засудженого: ОСОБА_2
адвоката: ОСОБА_3
потерпілої: ОСОБА_4
представника потерпілої: ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну
справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_4 на вирок Новоодеського
районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2008 року, яким
засуджено:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з середньо-технічною освітою, неодруженого, який має неповнолітню дитину, працюючого водієм ТОВ "Південно-транспортна компанія", проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого,
- за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років роки позбавлення волі, з
позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.
Відповідно до п. 2 та п.3 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки: не виїжджати за межи України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 17180 гривень 50 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 50000 гривень - моральної шкоди, а всього - 67180 гривень 50 копійок.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області УДК в Миколаївській області за проведення криміналістичних експертиз 3407, 45 гривень.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
23 грудня 2007 року близько 19 годині ОСОБА_2, керуючи на підставі доручення технічно справним автомобілем "MiTsubishi - Pajero", державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_6, рухався в умовах обмеженої видимості по сухій асфальтовій дорозі "Ульянівка - Миколаїв" в лівому ряді, зі швидкістю 80-90 км/год в напрямку із м. Миколаєва в бік м. Нова Одеса.
В цей же час, по цій дорозі, попереду водія ОСОБА_2 в попутному напрямку, рухався технічно справний автомобіль "М - 2140", державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, який завчасно зайняв крайнє ліве положення на проїжджій частині дороги і рухався зі швидкістю 20 км/год з включеним світлом фар, з метою повороту наліво, на дорогу, що веде в с. Баловне Новоодеського району Миколаївської області.
При під'їзді до 218 + 750 метрів автодороги М-23 "Ульянівка-Миколаїв", в районі перехрестя зазначеної дороги з дорогою, що веде в с. Баловне Новоодеського району Миколаївської області, ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 "б", 12.1, 12.2, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки та до її змін, відволікся від керування автомобілем та не контролював його рух, хоча зобов'язаний був і мав можливість постійно контролювати рух свого автомобіля, не вибрав безпечну швидкість руху для свого автомобіля, щоб мати можливість своєчасно його зупинити при виявлені безпосередньої безпеки для руху, продовжував рух з тією ж швидкістю, не побачив, що попереду нього рухається вищевказаний автомобіль "М-2140", не врахував габарити транспортних засобів, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху, аж до повної зупинки, внаслідок чого допустив зіткнення передньою частиною свого автомобіля із задньою частиною автомобіля "М-2140".
В результаті зіткнення пасажир автомобіля "М-2140" ОСОБА_8 отримав численні тяжкі тілесні пошкодження несумісні з життям від яких помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляції потерпіла ОСОБА_4, не оспорюючи фактичних обставин справи і правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого і постановити новий вирок, яким призначити покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі. На думку апелянта, судом при призначенні показання необгрунтовано враховані обставини, які пом'якшують покарання, а саме: повне визнання ОСОБА_2 вини у вчиненому злочині та щире каяття, сприяння органу досудового слідства у розкритті злочину, надання потерпілому допомоги безпосередньо після вчинення злочину, оскільки засуджений визнав свою вину тільки в судовому засіданні, на теперішній день в добровільному порядку не відшкодував заподіяну їй матеріальну і моральну шкоду, не надав потерпілому допомогу. Вважає, що визнання вини та щире каяття, на думку апелянта, є тотожними поняттями, тому їх не можна вважати самостійними обставинами, що пом'якшують покарання. Тому апелянт вважає, що у суду не було достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України.
Також ставить питання про неправильне вирішення цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди і просить збільшити стягнення до заявлених позовних вимог. При цьому посилається на те, що суд безпідставно не взяв до уваги всі документи, які підтверджується її витрати, пов'язані з придбанням ритуальних товарів та продуктів для поминальних обідів.
В запереченнях захисник засудженого ОСОБА_3 просить апеляцію потерпілої залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни. Посилається, що суд обґрунтовано послався у вироку на обставини, які пом'якшують покарання. Після дорожньо-транспортної пригоди з боку ОСОБА_2 мало місце надання допомоги потерпілому, на досудовому слідстві сприяв слідству у встановленні істини при проведенні відтворення обстановки і обставин події, намагався частково відшкодувати спричинену шкоду потерпілій, але вона від цього відмовилася. Вважає, що судом обґрунтовано визнано обставинами, які пом'якшують покарання: вік ОСОБА_2, його стан здоров'я, сімейний стан, позитивні характеристики, відсутність попередніх правопорушень та судимості. Зазначає, що по справі відсутні обставини, які обтяжують покарання. Вважає обґрунтованою суму, яка стягнута судом на користь потерпілою у відшкодування матеріальної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_4 на підтримку апеляції та її представника ОСОБА_5, заперечення засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, думку прокурора Буца Г.О. про залишення апеляції без задоволення, а вироку - без
зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці дорожньо-транспортної пригоди, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності, яким суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, що апелянтом не оспорюється в апеляції.
При призначенні покарання ОСОБА_2 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких, але вчинений по необережності, дані про особу засудженого, який за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, обставини, які пом'якшують покарання: визнання вини у вчиненому та щире каяття, сприяння слідству у розкритті злочину, надання потерпілому допомоги безпосередньо після вчинення злочину, а також те, що він має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, не вчиняв грубих порушень "Правил дорожнього руху України". Також судом враховано його стан здоров'я, матеріальний та сімейний стан.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. В той час від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами засуджений судом не звільнений. Тому ОСОБА_2 призначено покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
Що стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування спричиненої матеріальної шкоди ОСОБА_2, то він вирішений у відповідності з вимогами ст. 1166 ЦК України та п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з подальшими змінами). Так, суд при вирішенні позову обґрунтовано не взяв до уваги накладні на придбання продуктів для поминальних обідів (в день поховання, 9 днів, 40 днів, півроку), які належним чином не оформлені, тричі виписано по 2 накладних від однієї дати від одного й того ж підприємця, частково за одним й тим же номером, а саме: дві накладні № 18 від 24.12.2007 року на суму 2432 гривен 20 коп. і на суму 3389 гривен (а.с.243-244); дві накладні від 30.12.2007 року за № 47 на суму 1347 гривен 80 коп. (а.с. 241) та № 48 на суму 808 гривен 40 коп. (а.с.
242); дві накладні № 51 на суму 1511 гривен 30 коп. (а.с. 239) та № 52 на суму 658 гривен 40 коп. (а.с 240); дві накладні від 21.06.2008 року № 77 на суму 2018 гривен 10 коп. і № 78 на суму 936 гривен (а.с. 238), а також накладну № 4 від 24.12. 2007 року на суму 918 гривень (а.с. 245). Як вбачається з наведених накладних, то вони містять значні суми на придбання спиртних напоїв та ласощів. Зазначене ставить під сумніви як достовірність витрат, так й необхідність частини витрат.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що підстави для скасування вироку і в цій частині відсутні.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, а вирок суду - зміні.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення, вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2008 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.