Справа № 11 -673/08 Головуючий у 1 -й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.309
КК України Доповідач: Войтовський С.А.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого - Погорєлової Г.М. суддів - Губи О.О., Войтовського С.А. з участю прокурора - Буца Г.О.
23 жовтня 2008 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м.Миколаєва від 22 серпня 2008 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Миколаєва, українець, громадянин України, раніше судимий: 1) 06.04.1998 року Центральним районним судом м.Миколаєва за ч.2 ст.140 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України (в редакції 1960 року) з відстрочкою виконання вироку строком 2 роки, постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 02.09.1998 року відстрочка виконання вироку замінена на 2 роки позбавлення волі, звільнився 15.12.1999 року умовно-достроково на 10 місяців; 2) 25.12.2001 року Ленінським районним судом м.Миколаєва за ч.3 ст.81, ч.3 ст.140, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 21.12.2004 року по відбуттю строку покарання; 3) 19.12.2005 року цим же судом за ч.4 ст.296 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився 18.02.2008 року умовно-достроково на 4 місяці 28 днів,
- засуджений за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 19.12.2005 року і остаточно призначено ОСОБА_2 до відбування 1 рік 1 місяць позбавлення волі.
Згідно вироку ОСОБА_2 засуджений за скоєння злочину при слідуючих обставинах.
10 травня 2008 року, о 14 год. 55 хв., ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку побуту «Ювілейний» по вул. Будівельників в М.Миколаєва у невстановленої слідством особи незаконно придбав для особистого вживання особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс вагою у висушеному стані 17, 4 гр., який незаконно зберігав при собі без мети збуту. В цей же день, приблизно о 15 год., ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції, а придбаний ним наркотичний засіб вилучений.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки після вчинення злочину він добровільно звернувся в лікувальний заклад і розпочав лікування від наркоманії, а тому на підставі ч.4 ст.309 КК України підлягав звільненню від кримінальної відповідальності. Засуджений посилається, що суд неповно з'ясував обставини справи, не перевірив вказані обставини і невірно прийшов до висновку про те, що він проходив курс лікування не в добровільному порядку. Апелянт просить вирок скасувати і на підставі ч.4 ст.309 КК України звільнити його від кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Буца Г.О., який вважав вирок законним і обгрунтованим, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_2 в скоєні злочину, за який він засуджений, за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, зокрема поясненнями засудженого та висновками судової експертизи.
Фактичні обставини справи та кваліфікація злочину апелянтом не оспорюються. Справа розглянута в порядку ст.299 КПК України.
Дії ОСОБА_2 судом вірно кваліфіковані за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Доводи засудженого про те, що суд не повно з'ясував обставини справи стосовно проходження ним лікування від наркоманії і необгрунтовано не застосував до нього правила ч.4 ст.309 КК України, являються неспроможними.
Відповідно до ч.4 ст.309 КК України від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст.309 КК України, звільняється особа, яка
добровільно звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що згідно висновків медичної комісії № 482 від 06.06.2008 року ОСОБА_2 виявляє синдром залежності від опіоїдів в стадії ремісії. Зазначено, що він вживає каннабіноїди зі шкідливими наслідками.
Згідно довідки Миколаївського обласного наркологічного диспансеру від 11.08.2008 року ОСОБА_2 став проходити лікування в зазначеній установі з приводу вищевказаного діагнозу з 01.08.2008 року.
Даних про те, що ОСОБА_2 страждає на наркоманію, в матеріалах справи немає.
Як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_2 вказував, що наркотичні засоби не вживає, не є наркотично залежною особою, а придбав каннабіс для особистого вживання тільки 10.05.2008 року. Не заперечував, що згодом звернувся в лікувальний заклад для призначення курсу лікування з метою закриття кримінальної справи.
Таким чином, в ході розгляду справи судом повно з'ясовані вказані вище обставини і правильно встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до лікувального закладу та розпочав лікування не добровільно, а у зв'язку з викриттям його участі у цьому злочині. Тобто, таке звернення було вимушеним і він ставив за мету не вилікуватись від наркоманії, а ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.309 КК України.
Що стосується покарання, то воно призначено ОСОБА_2 у відповідності з вимогами ст.65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, даних про його особу, яка характеризується посередньо, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Так, в якості обставин, що пом'якшують покарання суд врахував визнання засудженим своєї вини та його щире каяття. Обґрунтовано суд врахував і обставину, що обтяжує покарання- вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Оскільки ОСОБА_2 вчинив новий злочин в період умовно-достроково звільнення від покарання за попереднім вироком, то суд правильно застосував положення ст.71 КК України і призначив остаточне покарання за сукупністю вироків.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду М.Миколаєва від 22 серпня 2008 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.