Справа № 11 - 666/08 р. Категорія ст. 289 ч.3 КК України
Головуючий суду 1 інстанції Суддя Захарченко Д.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
21 жовтня 2008 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючої: Погорєлової Г.М.
Суддів: Губи О.О.
Гребенюк В.І.
за участю: прокурора Багірової В.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2008 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Юр'ївка Снігурівського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого неофіційно в ПП «Гаджієв», в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого, проживаючого поАДРЕСА_1; -
- засуджено за ч.3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна.
Згідно вироку ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднаний з не небезпечним для життя і здоров'я потерпшого насильством, не доведений до кінця з не залежних від його волі причин, за таких обставин.
22.04.2008 року близько 15.30 год. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля будинку №30 по пр. Миру в м. Миколаєві, скориставшись незачиненими дверима, проник в салон легкового автомобіля ВАЗ - 21011, д/н НОМЕР_1, вартістю 5000 грн., що належить ОСОБА_3, де намагався завести двигун даного автомобіля і незаконно заволодіти ним. Проте його дії були виявлені потерпшим ОСОБА_3
З метою заволодіння даним автомобілем ОСОБА_4 застосував до потерпшого не небезпечне для життя і здоров'я фізичне насильство шляхом нанесення ударів рукою і ногою в область обличчя і тулуба потерпшого. Проте, довести свій злочинний намір до кінця не зміг з незалежних від нього причин, оскільки на місці події був затриманий проїжджаючими мимо працівниками міліції.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок та постановити новий вирок. Посилається на однобічність та неповноту судового слідства, а також на не відповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Вважає, що суд не взяв до уваги та не дав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_5, дані ним під час досудового слідства в частині нанесення потерпілим йому (ОСОБА_2) ударів по голові монтировкою. Твердить про відсутність в матеріалах справи медичних документів про наявність у потерпшого тілесних ушкоджень, що, на його думку, свідчить про відсутність доказів застосування ним до потерпшого небезпечного для життя і здоров'я фізичного насильства. Посилається також на те, що суд у вироку не відповів на питання, чи зміг би він фактично заволодіти автомобілем потерпшого без ключів. Заперечує вчинення замаху на заволодіння транспортним засобом і твердить при цьому, що просто переплутав автомобілі, бо у його знайомого схожий автомобіль; і вважає, що винен лише в тому, що без дозволу сів в автомобіль, але це, на його думку, є дрібним хуліганством, тобто - адміністративним правопорушенням.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Багірової В.А. про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Суд вірно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину.
Наведені у вироку суду висновки про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні і детально викладеними у вироку суду доказами.
Зокрема, винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8С, ОСОБА_9, даними протоколу огляду місця події, висновками експертизи тощо.
Так, потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що 22.04.2008 р. на своєму автомобілі БАЗ - 21011 під'їхав до будинку № 30 по пр. Миру і пішов шукав будинок № 32. Коли повернувся, побачив в машині незнайомого чоловіка, який нахилився до замку запалення і на питання що він тут робить, відповів йому йти звідси. Зрозумів, що машину уганяють. Сказав, що є господарем автомобілю. Між ними виникла бійка. Обороняючись, дістав з машини монтировку і двічі ударив викрадача по голові. Той наніс йому декілька ударів в область голови зліва і в ліве плече, від чого у нього був розбитий ніс, на голові і на плечі зліва було садна. Опритомнів, коли лежав на асфальті. Працівники міліції затримали викрадача.
Згідно показань свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні та під час досудового слідства, перевірених судом, він працює на таксі і 22.04.08 близько 15.30 год. знаходився в своєму автомобілі на перетині пр. Миру і вул. Свірідова. До нього підходив потерпілий і питав про розташування будинкуАДРЕСА_2, який і пішов шукати. Потім спостерігав, як по пр. Миру у бік ринку «Колос» по проїжджій частині в стані алкогольного сп'яніння йшов хлопець і замахувався ногою на проїжджаючі машини. Цей парубок підійшов до автомобіля ВАЗ -21011 жовтого кольору, який стояв по пр. Миру, сів в салон, а потім виходив до капота машини і намагався його відкрити. Згодом побачив, як потерпілий, що повернувся, намагався витягти хлопця з автомобіля, а той опирався. Потім побачив, що вони б'ються -потерпілий б'є того хлопця монтировкою, а той повалив потерпілого на землю та почав бити. Поспішив на допомогу потерпілому, який був похилого віку. Коли підбіг, парубок лівою рукою душив шию потерпілого, а правою - бив в обличчя. Схопив молодика і відтягнув вбік. В цей момент під'їхали працівники міліції (а. с. 108 із звороту -114, 18).
Показання потерпілого в частині дати та часу події з автомобілем потерпілого, обставин бійки між засудженим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_6 на перетині пр. Миру і вул. Свірідова в м. Миколаєві узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що є оперуповноваженим кримінального розшуку Ленінського РО НГУ. Весною 2008 року прямували на автомобілі по пр. Миру і помітили бійку двох чоловіків. Розборонили їх. Потерпілий пояснив, що приїхав на своєму автомобілі і пішов шукати потрібний будинок, а коли повернувся, побачив в машині цього хлопця і між ними виникла бійка. У обох чоловіків були сліди побиття: на обличчі потерпілого були садна, кров на одязі; у ОСОБА_2 з голови текла кров. Затриманий був у стані сильного алкогольного сп'яніння, нічого не міг пояснити виразно, не давав викликаним лікарям забинтувати голову, а в ЛШМД відмовлявся зашивати голову і поводив себе зухвало.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що є оперуповноваженим кримінального розшуку Ленінського РВ ММу. Весною 2008 року (точної дати не пам'ятає) йому подзвонив начальник і попросив надати допомоги співробітнику ОСОБА_9 Він пішов на перетин вул. Свірідова і пр. Миру. Там стояв автомобіль ВАЗ. ОСОБА_2 був вже затриманий, оскільки чинив опір. Потерпілий пояснив, що затриманий намагався заволодіти його автомобілем. Затриманий був у стані сильного алкогольного сп'яніння, чинив опір, погрожував фізичною розправою як працівникам міліції, так і лікарям, намагався битися головою та ногами. У потерпілого були незначні тілесні пошкодження.
Відповідно до даних довіреності ВКВ № 793573 від
05.12.2007 року ОСОБА_10 надав право керувати транспортним засобом марки ВАЗ моделі 21011 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 (а. с 14).
Показання потерпілого ОСОБА_6 в частині того, що засуджений ОСОБА_2 намагався заволодіти його автомобілем та в частині виявлення і вилучення з автомобіля чужих ключів та куртки узгоджуються з даними протоколу огляду місця події від
22.04.2008 року, згідно яких в районі будинку №30 - а по пр. Миру в м. Миколаєві знаходився автомобіль ВАЗ - 21011, р/н НОМЕР_1 жовтого кольору без видимих зовнішніх пошкоджень. В салоні автомобіля зліва від керма, на замку запалення виявлені пошкодження у вигляді подряпин, на сидінні водія знайдена чоловіча куртка сірого кольору з плямами бурого кольору, на підлозі біля переднього пасажирського сидіння виявлена металева монтировка, на передньому пасажирському сидінні знайдена чоловіча шкіряна
куртка чорного кольору, на підлозі біля сидіння водія знайдена зв'язка ключів в кількості 4-х штук. Шкіряна куртка та зв'язка ключів вилучені (а. с. 4 - 9).
Згідно даних висновку судово - трасологічної експертизи № 104 від 27.05.2008 року на циліндровому механізмі замка запалення автомобіля, вилученого 22.04.2008 року при огляді автомобіля ВАЗ -21011 д/н НОМЕР_1 наявні механічні пошкодження у вигляді трас та вм'ятин, які могли утворитися при впливі на його поверхні ключами № 1, № 2, № 3 на зв'язці, вилученій при огляді місця події (а. с. 45 - 48).
Як пояснив засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні, зазначена зв'язка ключів з 4 - х штук, виявлена та вилучена із автомобіля потерпілого, належить йому (а. с. 115).
Зауважень на протокол судового засідання від засудженого у встановленому законом порядку не надходило.
Таким чином заперечення апелянта щодо його невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину неспроможні і спростовані вищезазначеними доказами.
Приведеним доказам в їх сукупності суд першої інстанції дав належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про винність засудженого ОСОБА_2 у незакінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, не доведеному до кінця з не залежних від волі засудженого причин, і його дії судом правильно кваліфіковані за ч.3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України.
Посилання апелянта на однобічність та неповноту судового слідства голослівні та неконкретні, оскільки в апеляції не зазначено, в чому ж саме полягає однобічність та неповнота досудового слідства і які саме обставини суд не дослідив.
Твердження засудженого ОСОБА_2 про недоведеність застосування ним до потерпілого небезпечного для життя і здоров'я насильства безпідставні, оскільки за вироком суду він визнаний винним у вчиненні замаху на зазначений злочин із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпшого.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_5 під час досудового слідства та судового розгляду справи, а також з показань потерпілого ОСОБА_6, монтировка останнім була застосована з метою припинення протиправних дій ОСОБА_2 (а. с. 108 із звороту - 114, 18; 102 - 108 із звороту відповідно). Тому доводи засудженого в цій частині є безпідставними.
Твердження апелянта про те, що він переплутав автомобілі і чекав в салоні свого напарника, неспроможні, оскільки така версія з'явилася у апелянта тільки під час судового розгляду справи. Крім того, подальші дії ОСОБА_2 щодо автомобіля спростовують зазначене засудженим.
Посилання апелянта на те, що він не міг заволодіти автомобілем без ключів, неспроможні, оскільки по справі встановлені такі фактичні обставини, які свідчать про намір ОСОБА_2 заволодіти зазначеним автомобілем: він, маючи навики водія (про що сам неодноразово пояснював в судовому засіданні), міг завести двигун і без допомоги ключів. Крім того, характер дій ОСОБА_2 свідчить саме про їх направленість на виконання цього наміру - намагання відкрити капот автомобіля, вставити ключі в замок запалення, продовжити свої дії щодо автомобіля, незважаючи на їх виявлення потерпілим.
Вищезазначені обставини у сукупності підтверджують, що ОСОБА_2 вчинено замах на заволодіння транспортним засобом, що є кримінальним злочином, а не адміністративним
правопорушенням, на що вказує засуджений в апеляції.
Таким чином, його дії судом першої інстанції правильно кваліфіковані, як незакінчений замах на заволодіння транспортним засобом, оскільки, засуджений приймав заходи для здійснення свого злочинного наміру і не довів цей намір до кінця з причин, що не залежали від його волі - був зупинений потерпілим та затриманий працівниками міліції на місці вчинення злочину.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що при проведенні досудового слідства і при розгляді справи в суді першої інстанції не допущено порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність покладених в основу вироку суду доказів і висновків суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він засуджений.
З огляду на вищевикладене, підстави для скасування вироку відсутні.
Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_2, суд, відповідно до вимог ст. 65, 67 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який в силу ст. 89 КК України є не судимим, посередньо характеризується за місцем проживання, і має на утриманні малолітню дитину; а також обтяжуючу його покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Призначене йому покарання є справедливим і призначено, з урахуванням стадії вчиненого злочину, в мінімальних межах ч. 2 ст. 289 КК України, а тому вважати його надмірно суворим колегія суддів підстав не находить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2008 року відносно ОСОБА_2 - без змін.