Справа № 11-668/2008 р. Головуючий у першій інстанції Семерей М.Ф.
Категорія: ст.124 КК України Доповідач апеляційної інстанції Дзюба Ф.С.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі: головуючого: Ржепецького О.П. суддів: Салтовської І.Б., Дзюби Ф.С., при секретарі - Брянській Г.Є., за участю прокурора: Буц Г.О., потерпілого - ОСОБА_3,
законного представника потерпілого - ОСОБА_4, засудженого - ОСОБА_5, захисника - ОСОБА_6,
21 жовтня 2008 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2008 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець і мешканець м. Миколаєва, раніше не судимий, - засуджений за ст. 124 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 в рахунок матеріальної шкоди в розмірі 1829 грн. 07 коп.; в рахунок моральної шкоди в розмірі 1500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь фінансового відділу Миколаївського міськвиконкому в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_7 в розмірі 2057 грн. 37 коп.
За вироком суду, 01 лютого близько 12.30 годин біля будинку № 64-А на пр. Миру у м. Миколаєві, ОСОБА_5 ненавмисно зачепив сумку ОСОБА_8, яка йшла йому назустріч з ОСОБА_9
Зачувши на свою адресу нецензурну лайку, він обернувся, щоб дізнатися що сталося. Опинившись віч-на-віч, ОСОБА_9 раптово кулаком завдав ОСОБА_5 не менше двох ударів в область голови та тулубу.
В свою чергу ОСОБА_5, вважаючи себе явно фізично слабшим і знаходячись в стані самооборони, сприймаючи погрозу застосування в подальшому фізичного насильства реально, з метою відвернення нападу і свого захисту, дістав з кишені складаний ніж і діючи умисно, перевищуючи межі необхідної оборони, завдав ОСОБА_3 удар в область живота, в результаті чого ОСОБА_3 отримав тяжке тілесне ушкодження у виді ножового поранення, яке не відповідає небезпеці замаху та мірам захисту.
В апеляції потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, оскільки досудове слідство проведено неповно та однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом невірно застосовано кримінальний закон і призначено покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного злочину.
Наголошує, що суд не врахував стан його здоров'я і, що він до цього часу приймає ліки і відвідує лікаря.
Заслухавши доповідь судді, думку потерпілого ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляції, думку засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 і прокурора, які просили вирок залишити без змін , перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_5 засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 124 КК України за обставин, що наведені у вироці, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: визнанням вини засудженим, показаннями потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_8, які підтвердили, що потерпілий першим почав бити засудженого ОСОБА_5
Не заперечував цього факту потерпілий ОСОБА_3 і під час розгляду справи за апеляцією.
Ці показання підтверджуються даними судово-медичної експертизи про наявність у засудженого ОСОБА_5тілесних ушкоджень, які могли виникнути в строк і при обставинах указаних освідуємим (а.с. 39).
З урахуванням досліджених доказів суд правильно прийшов до висновку про те, що засуджений захищався від нападу потерпілого, але при цьому перевищив межі необхідної оборони, застосувавши ніж і вірно перекваліфіковані дії ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України.
Тому, доводи апелянта про неправильне застосування кримінального закону та неповноту судового слідства є безпідставними.
Що стосується покарання, то воно засудженому ОСОБА_5 призначено у відповідності до вимог ст. 65-67, 69 КК України, тобто з урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину та скоєння тяжкого злочину вперше, даних про особу засудженого, який має похилий вік-71 рік, та позитивно характеризується, у вчиненому щиро кається.
Тому, твердження апелянта про безпідставне застосування при призначенні покарання ст. 69 КК України та призначення надмірно м'якого покарання, є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд, про що просить апелянт.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2008 року відносно ОСОБА_5 - без зміни.