Справа № 11- 665 -08 Головуючий у 1-й інстанції: Корзун Г.О.
Категорія: ст. 296 ч.2 КК Доповідач: Царюк В.В.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого - Царюка В.В.. Суддів : Значок І.С., Губи О.О.
за участю прокурора Краснікової К.Г., засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника - ОСОБА_3
14 жовтня 2008 року розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2 та його захисників - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21
квітня 2008 року , яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, раніше судимий- 16.09.1998 р. Корабельним рс за ст.ст. 94, 222 ч.3 КК України до 11 років пв, звільненого 27.07.2006 року умовно-достроково на 2 роки 8 міс. 2 дні,
засуджений за ст. 186 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі;
• - за ст.296 ч.2 КК України - до 3 років позбавлення волі;
• - за ст.121 ч.2 КК України - до 7 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання - 8 років позбавлення волі.
- На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.09.1998 р. і остаточно призначено покарання- 9 років позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Миколаєва, раніше судимий; 30.10.2003 року Корабельним рс М.Миколаєва за ст. 185 ч.2, 185 ч.3 КК України до 3 років 6 міс. позбавлення волі. Звільнений
14.09.2006 року умовно-достроково на 1 рік
1 міс. 11 дн., -
- засуджений за ст.296 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі; за ст.122 ч.1 КК України - до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання - 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.10.2003 року і остаточно до відбування призначено покарання - 4 роки позбавлення волі.
Згідно вироку, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані винними у тому, що 4.11.2006 року біля 21.00 год., знаходячись у стані
алкогольного сп'яніння, біля буд. № 4 по перевулку "А" у м. Миколаєві зустріли раніше незнайомого ОСОБА_6, використовуючи незначний привід, затіяли з ним сварку, а потім і бійку, під час якої ОСОБА_2 наніс потерпілому удар рукою у щелепу, спричинивши перелом щелепи. До бійки приєднався ОСОБА_1, який також наніс удар рукою у голову потерпілому, від чого той впав і вдарився потилецею об землю, отримавши черепно-мозкову травму у вигляді перелому склепіння черепу. Після цього вони нанесли ОСОБА_6 ще по де-кілька ударів ногами по голові та по тулубу, ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2, відкрито заволодів грошима потерпілого у сумі 10 грн., які знайшов у його кешені, після чого з місця події зникли.
Від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді перелому склепіння черепу, яке потерпілий отримав після удару ОСОБА_1, він помер у лікарні 5.11.2006 року.
У своїх апеляціях засуджений ОСОБА_1 просить вирок відносно нього скасувати, а справу направити на дослідування, посилаючись на те, що вирок постановлений на його показаннях під час досудового слідства, які він давав під психічним та фізичним впливом працівників міліції. Вважає себе невинним у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються, а також звертає увагу на те, що досудове і судове слідство по справі проведено однобічно, неповно і не об'єктивно.
Засуджений ОСОБА_2 у своїх апеляціях та доповненнях, а також його захисники у своїх апеляціях просять вирок суду відносно нього скасувати, а провадження по справі закрити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 участи у вчиненні злочинів проти ОСОБА_7 не вчиняв. Апелянти звертають увагу, що докази по справі відносно
ОСОБА_2. І ОСОБА_1 сфальсифіковані працівниками міліції та слідчим. Суд безпідставно не прийняв до уваги покази свідків про те, що ОСОБА_2 під час вчинення злочину знаходився зовсім у іншому місці. Звертають також у вагу на те, що ряд свідків та ОСОБА_1 самі визнали той факт, що обмовили ОСОБА_2
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених, які
стверджували, що показання про свою причетність до вчинення побиття ОСОБА_6 вимушені були давати під фізичним та психічним впливом працівників міліції, хоч фактично не причетні до цього, а також звернули увагу на те, що свідок ОСОБА_8 давала показання проти них лише у присутності працівників міліції, захисника ОСОБА_3, яка звертала увагу на те, що її син був відсутній у м. Миколаєві у день побиття потерпілого та вважала, що докази по справі сфальсифіковані працівниками міліції, а суд першої інстанції не звернув на це увагу, прокурора, який вважав, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а справа підлягає поверненню для проведення додаткового розслідування, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла слідуючого.
Відповідно до вимог ст..327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановлюється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Як вбачається зі змісту вироку, обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 викладено судом таким же чином як і слідчим, виходячи тільки з їх особистих протирічливих показань, даних під час досудового слідства. В основу доказів вини засуджених суд поклав покази самих же засуджених, які є протирічливими, непослідовними та такими, що протирічать змісту обвинувачення.
Так, як доказ вини засуджених , суд привів у вироку показання засудженого ОСОБА_1, які ним були дані при допиті у якості підозрюваного під час досудового слідства ( т. 2 а.с. 99-104).
Між тим, зі змісту цих показань вбачається, що удар в обличчя потерпілому, від якого той впав на землю і отримав тяжкі тілесні ушкодження, наніс саме ОСОБА_2 В обвинуваченні ж слідчого та суду вказано, що цей удар наніс ОСОБА_1 Зі змісту цих же свідчень слідує, що ініціатором заволодіння грошима потерпілого був ОСОБА_2. Він же і обшукував одежу потерпілого, та забрав з кишені потерпілого якісь гроші. Аналогічні показання ОСОБА_1 давав і під час проведення з ним відтворення обстановки і обставин події злочину ( т.3 а.с. 109-115), на що як на доказ послався як слідчий, так і суд. Зі змісту ж обвинувачення як слідчого, так і суду слідує, що грошима потерпілого заволодів саме ОСОБА_1 і йому ці дії інкримінуються як вчинення грабежу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні злочинів, взагалі, не визнавав, та посилався на те, що в день вчинення злочину у м. Миколаєві не знаходився.
Після цих показань він під час додаткового допиту пояснив, що удари, від яких впав на землю потерпілий, наносив ОСОБА_1 Також ОСОБА_1 забирав у потерпілого гроші (т.3 а.с.43).
Чому тільки ці показання ОСОБА_2 покладені слідчим та судом в основу обвинувачення, ні з матеріалів справи, ні з вироку суду не вбачається.
У подальшому і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовились від дачі показань, а в суді заявили, що показання в яких визнавали себе винними давали під фізичним та психічним впливом працівників міліції.
В матеріалах справи (т.2 а.с. 130-132) є заява свідка ОСОБА_8 про те, що ініціатором побиття ОСОБА_6 була саме вона та саме вона була присутньою при цьому. Вона також достатньо детально описала процес побиття потерпілого та конкретно вказувала на дії, які вчиняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Ця заява ОСОБА_8 була відповідним чином зареєстрована у Корабельному РО УМВС в Миколаївській області та приєднана до матеріалів справи.
При допиті цього ж свідка у цей же день ( а.с. 134) вона відмовилась від своєї заяви та пояснила, що написала її під фізичним та психічним впливом оперуповноваженого карного розшуку ОСОБА_5, який диктував їй обставини справи, які треба було написати.
Перевіряючи обставини написання заяви ОСОБА_8, слідчий у постанові про виділення матеріалів в окреме провадження ( т.3 а.с.40) зазначив, що факт застосування насильства до ОСОБА_8 не має відношення до матеріалів цієї справи. З таким висновком слідчого не можна погодитись, оскільки ОСОБА_8 є свідком по справі, її показання покладені в основу обвинувального висновку та вироку суду як доказ вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Більш того, засуджені стверджують, що показання про визнання ними своєї вини вони давали також саме під фізичним та психічним впливом саме з боку цього ж працівника карного розшуку.
З постанови помічника прокурора Корабельного району м. Миколаєва ( т.3 а.с. 42) вбачається, що заяву про причетність до вчинення злочину ОСОБА_8 писала добровільно, без вчинення на неї будь-якого тиску. В основу обвинувального висновку та вироку суду покладені тільки частина показів ОСОБА_8, а зміст заяви залишений поза увагою.
Слідчий та суд, на думку колегії Суддів, повинні були дати відповідну як правову, так і юридичну оцінку змісту цієї заяви та усунути протиріччя, які містяться у заяві ОСОБА_8 та її попередніх і послідуючих показах, оскільки її зміст може суттєво вплинути як на конкретні обставини спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, так і на причини та мотив побиття потерпілого і, як наслідок, - юридичну кваліфікацію дій винних.
Таким чином, колегія суддів вважає, що і слідчий і суд при формулюванні обвинувачення і наведенні доказів, які підтверджують це обвинувачення, допустились суттєвих протиріч. На думку колегії суддів, ці протиріччя не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
З довідки МТЗ (т.3 а.с.247) вбачається, що з міського телефону НОМЕР_1, який належить матері ОСОБА_1, 3.11.06., 4.11.06, 6.11.06, 8.11.06, 9.11.06 та 10.11.06 були здійснені телефонні дзвінки на телефон НОМЕР_2, який належить ОСОБА_9 і який мешкає у с. Грейгово Баштанського району Миколаївської області. Як пояснювали засуджені ці дзвінки здійснював ОСОБА_1, в той час коли ОСОБА_2 знаходився у с. Грейгово у ОСОБА_9 разом зі своєю матір'ю.
Ці обставини органом досудового не перевірялись і залишились поза увагою слідчого. У вироку суд залишив ці дані без уваги, пославшись лише на те, що дзвінок 4.11.06 року був здійснений більш як за три години до вчиненого злочину. Між тим, питання чи міг ОСОБА_2 за цей час доїхати до місця свого жительства і чи мало це місце насправді, - залишилось без відповіді. Більш того, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про те, що вимушений був під тиском працівників міліції оговорити ОСОБА_2
Таким чином, на думку колегії суддів, має місце неповнота досудового слідства, яка може суттєво вплинути на висновок про доведеність чи недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що досудове та судове слідство по цій справі проведено однобічно, оскільки залишились не дослідженими такі обставини, з'ясування яких має істотне значення для вирішення справи, а тому відповідно до вимог ст.. 367 КПК України вирок суду підлягає скасуванню, а справа поверненню прокурору для проведення додаткового розслідування, під час якого органу досудового слідства слід ретельно перевірити не тільки обставини, які підтверджують вину засуджених, але й посилання засуджених на обставини, які підтверджують їх алібі.
Керуючись ст..ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції засудженого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та його захисників -ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.04.2008 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - скасувати, а справу повернути прокурору для проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу у виді взяття під варту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без змін.