Справа № 11-663-2008 року Головуючий 1-ї інстанції Кішковської З.А.
Категорія: ст.286 ч. 2 КК
України
Доповідач апеляційного суду Маркова Т.О.
14 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Погорєлової Г.М. суддів: Салтовської І.Б., Маркової Т.О. за участю прокурора: Данчука В.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2008 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Романово-Булгакове, Снігурівського району Миколаївської області, раніше не судимого,
засуджено за ст.286 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням
права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
З засудженого ОСОБА_3 у відшкодування матеріальних збитків стягнуто: на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 1524 грн., на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області 973 грн. 56 коп. У відшкодування моральної шкоди стягнуто: на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 10.000 грн. кожному.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що в ніч на 13 квітня 2008 року в с Єлизаветівка Снігурівського району Миколаївської області, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-2101 державний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 2.9 «а» п. 12.1, 12.3 та 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, допустив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою і не реагував на її зміну, не забезпечив контроль за швидкістю руху і при виникненні небезпеки для руху не вжив негайних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного
засобу та допустив з'їзд автомобіля з ґрунтової дороги в річку Інгулець з подальшим затопленням транспортного засобу.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_6, який знаходився в автомобілі, загинув в результаті механічної асфіксії від утоплення.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене судом покарання, мотивуючи це тим, що він раніше не судимий, визнав вину повністю, частково відшкодував заподіяну шкоду, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей. Крім того, апелянт вказує на те, що суд не врахував і вину потерпілого, який відволікав його від управлення автомобілем.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, думку прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія вважає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині відповідає фактичним обставинам та ґрунтується на зібраних у справі доказах, які судом перевірені.
Дії засудженого правильно кваліфіковані за ст. 286 ч. 2 КК України.
Що стосується призначеного ОСОБА_3 покарання, то судова колегія приходить до висновку про можливість його пом'якшення, виходячи з наступного.
Мотивуючи призначення покарання, суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_3 визнав вину повністю та розкаявся у скоєному, що є обставиною, яка пом'якшує покарання.
Колегія також враховує, що на час апеляційного розгляду справи він повністю відшкодував матеріальну шкоду, а крім того, є єдиним годувальником в сім'ї та утримує двох малолітніх дітей за рахунок виконання робіт по найму.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ці обставини дають підставу для висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_2 без відбування основного покарання із застосуванням ст. 75 КК України з покладенням обов'язків з числа передбачених ст. 76 КК України.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити. Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2008 року відносно ОСОБА_3 - змінити.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування основного покарання, призначеного йому за ст. 286 ч. 2 КК України у виді 3 років позбавлення волі, звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи відповідно до пп. 2, 3 ст. 76 КК України.
В решті вищевказаний вирок суду залишити без зміни.