Справа 22-ц/1153 Головуючий у 1-й інстанції Кочетов Л.Г.
Категорія 19 Доповідач Зарицька Г.В.
Іменем України
24 вересня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі: головуючої Зарицької Г.В.
суддів: Рафальської І.М., Балашкевича В. при секретарі Войтюк В.І.
з участю: сторін, прокурора Чирко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. про визнання недійсними довіреності, договорів купівлі-продажу та дарування квартири за апеляційною скаргою представника малолітньої дитини ОСОБА_5 ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_4 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2008 року
встановила:
У квітні 2007 року прокурор Корольовського району м. Житомира в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6. та просив визнати недійсними:
довіреність, видану від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 щодо продажу квартири від 13.06.2006 року;
договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.06.2006 року та від 23.06.2006 року;
договір дарування вказаної квартири від 22.11.2006 року.
В обгрунтування вимог зазначав, що квартира АДРЕСА_1належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.1996 року, посвідченого Першою житомирською державною нотконторою за р.н. 3-4573. У цій квартирі ОСОБА_1 проживав до 2006 року, а потім за сімейними обставинами
виїхав на тимчасове проживання до матері у м.Котовськ Одеської області. У
2007 році він дізнався, що належна йому квартира 13.06.2006 року продана за довіреністю його колишньою дружиною ОСОБА_3. Довіреність, посвідчену державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Кравчуком І.М. від 13.06.2206 року за №1233 ОСОБА_1 не підписував.
За договором від 23.06.2006 року, ОСОБА_3 продав вказану квартиру ОСОБА_4. У подальшому ОСОБА_4 подарувала вказану квартиру своїй малолітній дочці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оскільки правочини вчинені під впливом обману, просив задовольнити позов.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 квітня
2008 року позов задоволено.
Визнано недійсними:
довіреність від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 щодо продажу квартири квартира АДРЕСА_1, посвідчену 13.06.2006 року державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І.М. і зареєстрованої в реєстрі за № 1233;
договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.06.2006 року між ОСОБА_2, що діяла в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3;
договір купівлі-продажу вказаної квартири від 23.06.2006 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_4
договір дарування 1/2 частини цієї ж квартири від 22.11.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5;
зобов'язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 1/2 частини вказаної квартири;
зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3. вказану квартиру;
стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_4 17.258 грн. спричинених збитків у подвійному розмірі;
зобов'язано ОСОБА_10 повернути вказану квартиру ОСОБА_1
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3. 17.258 грн. спричинених збитків у подвійному розмірі;
стягнуто на користь держави державне мито з:
ОСОБА_2 в сумі 181 грн.08 коп.
ОСОБА_3. в сумі 172 грн.58 коп.
ОСОБА_4 в сумі 43 грн. 14 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 на користь ТУ ДСА в Житомирській області по 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1095 грн.25 коп. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
У апеляційній скарзі представник малолітньої дитини ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_4. просять рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянти посилаються на те, що суд не врахував, що при укладенні договорів ОСОБА_3, а тим більше ОСОБА_6 та ОСОБА_4. не знали і не могли знати, що ОСОБА_2 не мала права відчужувати спірну квартиру. В силу ст.388 ЦК України ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є добросовісними набувачами майна, а права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсним правочину, стороною в якому така особа не є, незалежно від того, чи відповідає правочин закону.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції та перевіривши законність і обгрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.1996 року, посвідченого Першою житомирською державною нотаріальною конторою за р.н. 3-4573.
16.06.2006 року ОСОБА_2 за дорученням, посвідченим 13.06.2006 року державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І.М., здійснила відчуження вказаної квартири ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу (а.с.70).
23.06.2006 року ОСОБА_3. продав спірну квартиру ОСОБА_4, а 22.11.2006 року ОСОБА_4 1/2 частину цієї квартири подарувала своїй малолітній дочці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2
У відповідності до висновків почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності вчинений не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.79, 80).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно задовольнив позов у цій частині та обґрунтовано визнав зазначену довіреність недійсною.
Постановляючи рішення про задоволення позову в решті позовних вимог, суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 тривалий час перебувала у шлюбі з позивачем, то вона знала підпис чоловіка і їй було зрозуміло, що в довіреності стоїть підпис не її чоловіка і прийшов до висновку, що нею навмисно було замовчено дану обставину.
Виходячи з наведеного, суд на підставі ст. 230 ЦК України визнав договір купівлі-продажу між ОСОБА_2, що діяла в інтересах ОСОБА_1, та ОСОБА_3. недійсним.
Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 23.06.2006 року між ОСОБА_3. і ОСОБА_4 та договір дарування 1/2 частини цієї ж квартири від 22.11.2006 року між
ОСОБА_4 і малолітньою ОСОБА_5 є похідними від первинного договору, суд першої інстанції задовольнив, позов і в решті позовних вимог та визнав вказані договори недійсними.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Частиною 1 ст.388 ЦК передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала црава його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у певних випадках.
З матеріалів вбачається, що за договором купівлі-продажу від 16.06.2006 року ОСОБА_3. придбав спірну квартиру у ОСОБА_1, який був власником її і мав право на її відчуження.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_3., ОСОБА_4 чи представник малолітньої дитини ОСОБА_6 підробили довіреність чи знали про те, що вона підроблена у судовому засіданні не здобуто, тому підстав для витребування майна від них у суду першої інстанції не було
З огляду на вищенаведене, рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційні скарги представника малолітньої дитини ОСОБА_5 ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2008 року в частині визнання недійсними:
договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.06.2006 року між ОСОБА_2, що діяла в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3;
договору купівлі-продажу цієї ж квартири від 23.06.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4;
договору дарування 14 частини цієї ж квартири від 22.11.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5;
в частині зобов'язання ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 1/2 частини вказаної квартири;
зобов'язання ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 вказану квартиру;
стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 17.258 грн. спричинених збитків у подвійному розмірі;
зобов'язання ОСОБА_3 повернути вказану квартиру ОСОБА_1;
стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 17.258 грн. спричинених збитків у подвійному розмірі;
стягнення на користь держави державного мита з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
стягнення витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи з ОСОБА_3, ОСОБА_4 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними:
договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.06.2006 року між ОСОБА_2, що діяла в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3;
договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23.06.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4;
договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 від 22.11.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовити за безпідставністю.
У решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.