Рішення
Іменем України
"24" вересня 2008 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Худякова A.M. ,
суддів Заполовського В.Й., Старовойта Г.С.,
при секретарі судового засідання Лаговської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в М.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 21 листопада 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Житомирголовпостач», ОСОБА_2 про визнання права на проживання, визнання незаконним договору купівлі-продажу квартири,
В листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що їй на праві приватної власності належить кімната АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що у вказаній кімнаті незаконно проживає ОСОБА_1 з дочкою, яка не є членом її сім'ї, в зв'язку з чим перешкоджають їй користуватися житлом, позивачка просила на підставі ст.386, 387 ЦК України захистити її право власності та задовольнити позовні вимоги.
В лютому 2006 року ОСОБА_1 пред'явила зустрічний позов про визнання права на проживання, визнання незаконним договору купівлі-продажу кімнати, посилаючись на те, що в кімнату АДРЕСА_1 вона вселилась в 1991 році на законних підставах. Так, зазначає позивачка, вона перебувала в трудових стосунках з ВАТ «Житомирголовпостач» і її вселення у вказану кімнату проводилось на підставі спільного засідання адміністрації і профкому товариства.
Справа № 22ц/9 Головуючий в суді 1 інст. Бондарчук В.В.
Категорія 42 Доповідач Худяков A.M.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 21 листопада 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено. Постановлено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 4 грн. 25 коп.3 кожної сплаченого державного мита та по 15 грн. з кожної судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановленого по справі рішення та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. На думку апелянта, суд не звернув уваги на те, що після створення ВАТ «Житомирголовпостач» та отримання свідоцтва про право власності на будинок гуртожитку №30 вул. Л.Толстого в м.Житомирі, статус цього будинку не змінився. Таким чином, продаж спірної кімнати в гуртожитку без вирішення питання про надання її сім'ї іншого житла порушує їхні права. При укладенні зазначеної угоди не були дотримані вимоги ст.ст.655, 659, 662 ЦК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 та відмовляючи у зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є власником кімнати АДРЕСА_1 з часу укладення договору купівлі-продажу, а саме з 15.09.2005 року, і, відповідно до ст.ст.4, 48 Закону України "Про власність", ст.ст.319, 383 ЦК України має право володіти, користуватись та розпоряджатись належним їй майном, використовувати помешкання для власного проживання, а також вимагати усунення будь будь-яких порушень її права, а тому вимоги про виселення відповідачів із спірної квартири є обґрунтованими.
Такі висновки суду не ґрунтуються на нормах матеріального права, а тому є помилковими.
Як вбачається з матеріалів справи, гуртожиток по АДРЕСА_1 належав ВАТ «Житомирголовпостач» про що свідчить свідоцтво про право власності від 17.04.2001 року. Після приватизації правове становище вказаного будинку, як гуртожитку, не змінилося, відповідне рішення міської ради про зміну статусу гуртожитку на жилий будинок не приймалося.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період роботи у ВАТ «Житомирголовпостач» на підставі ордеру на сім'ю з двох осіб вселилась в кімнату №911 згаданого гуртожитку. Кімната в гуртожитку була надана сім'ї ОСОБА_3 у встановленому законом порядку, її право на проживання у спірній кімнаті не оспорюється, вимоги про її виселення ВАТ «Житомирголовпостач»
на протязі з 1991 року по 2005 рік не заявляло. Таким чином, право на проживання у вказаній кімнаті підлягає захисту судом, шляхом визнання за ОСОБА_1 права на проживання у спірній кімнаті.
Відтак, ОСОБА_1 з дочкою, відповідно до ч.3 ст.132 ЖК України, може бути виселена лише з наданням іншого жилого приміщення, яке має відповідати вимогам, передбаченим ч.2 ст.114 ЖК України.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 15.09.2005 року (а.с.10) ВАТ «Житомирголовпостач» продало, а ОСОБА_2 купила кімнату АДРЕСА_1. Відповідно до умов вказаного договору, а саме п.п.5.2, Товариство несе відповідальність про приховування від покупця обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень ч.5 ст.319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Згідно із ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Оскільки у спірній кімнаті на час укладення договору купівлі-продажу проживали і були зареєстровані на законних підставах ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які, в установленому законом порядку, не могли були виселені з гуртожитку без надання іншого житла, - Товариство, як власник гуртожитку, не мало право укладати договір купівлі-продажу спірної кімнати в зв'язку з порушенням прав відповідачів на це житло. А відтак, договір купівлі-продажу кімнати АДРЕСА_1, укладений між Товариством та ОСОБА_5, підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України (порушення житлових прав сім'ї ОСОБА_3).
З викладених вище підстав не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення відповідачів із спірної кімнати.
За таких обставин, коли судом першої інстанції повно та об'єктивно з'ясовані обставини справи, проте неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів в порядку ст.309 ЦПК України вважає за можливе постановити нове рішення, скасувавши ухвалене по справі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 314-316 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 21 листопада 2006 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, за яким зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Житомирголовпостач», ОСОБА_2 про визнання права на проживання, визнання незаконним договору купівлі-продажу квартири - задовольнити.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення - відмовити.
Визнати за ОСОБА_1 право на житло в кімнаті АДРЕСА_1.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу кімнати АДРЕСА_1, укладений 15 вересня 2005 року між ВАТ «Житомирголовпостач» та ОСОБА_2.
Зобов'язати ВАТ «Житомирголовпостач» повернути ОСОБА_2 сплачені нею кошти за цим договором купівлі-продажу в сумі 15321 грн.60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 та ВАТ «Житомирголовпостач» на користь ОСОБА_1 по 95 грн.85 коп. сплачених судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.