Справа № 22-4292 \08 Головуючий у 1 інстанції Руднєва О.Т.
Категорія -16 Доповідач Дем*яносов М.В.
11 липня 2008 року апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Рибалко Л.І. суддів Новікової Г.В.,
Дем*яносова М.В.
при секретарі Білявській І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 березня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши в обсязі апеляційної скарги досліджені по справі докази, суд -
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі оспорює обгрунтованість рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 березня 2008 року, яким їй було відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і ставить питання про його скасування з постановою нового рішення, яким задовльнити її позовні вимоги в повному обсязі..
Доводи скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам діючого законодавства і постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а виснвки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Вважає, що суд також безпідсьтавно відмовив у задовленні її позовних вимог, оскільки відповідачем не було надано доказів повернення боргу.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду слід скасувати і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, але з інших підстав.
Відмовляючи в задовленні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстнації виходив з того, що при складенні договору сторонами не були виконані умови його складення, передбачені ст.ст. 626-637 ЦК України і крім того сторони не надали письмових доказів, якіб підтверджували, що відповідач прийняв на себе обов'язки по
Однак з таким висновком суду погодитися неможливо.
Як вбачається із матеріаів справи ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3. суми боргу в розмірі 2740 грн. та моральної шкоди 2000 грн. Посилалася на те, що у вересні 2005 року до неї звернувся відповідач з проханням провести оплату заборгованості за комунальні послуги його квартириАДРЕСА_1. Вона погодилася і скористуватись послугами Ощадбанку де з її розрахунків були зняти суми з компенсаційних вкладів і перераховані на розрахункові рахунки відповідних служб. Між нею та відповідачем була домовленість, що останній в подальшому гроші поверне, однак їй нічого не відшкодував і гроші повернути відмовляється. На підставі ст.23, 1166, 1167 ЦК України просила стягнути у відшкодування шкоди суму боргу в розмірі 2740 грн. та моральну шкоду 2000 грн.
Відповідно до вимог ст. 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, а також моральна шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка завдала при наявності її вини.
Як вбачається із матеріалів справи і даний факт сторонами не оспорюється позивачка на прохання відповідача добровільно провела оплату його боргів за комунальні послуги. Позивачкою не надано ніяких доказів, що з боку відповідача мали місце якісь неправомірні дії чи бездіяльність в наслідок яких їй була спричинена матеріальна шкода. Відсутні також докази, що шкода була спричинена з вини відповідача.
Враховуючи наведене апеляційнийй суд вважає, що відсутні передбачені законом, а саме ст.ст. 1166, 1167 правові підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, тому в задоволенні вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 березня 2008 року скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чиності.