Справа № 22ц-7083 Головуючий у 1 інстанції Стасєєва Г.М.
Категорія 26 Доповідач Біляєва О.М.
16 жовтня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької B.C.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Шилковій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 26 серпня 2008 року позов задоволено частково: з відповідача на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, стягнуто 10000 гр.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважають, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надані докази на підтвердження факту завдання моральної шкоди. Крім того, МСЕК не встановлено наявність моральної шкоди. Суд не врахував, що до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" внесені зміни, якими дію положень про відшкодування моральної шкоди зупинено, а з 01.01.2008 року відшкодування моральної шкоди не проводиться, незалежно від часу настання страхового випадку. Вважають, що відповідальність за спричинену моральну шкоду повинен нести роботодавець.
Відповідач в судове засідання не направив свого представника; про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача ОСОБА_2 просив відхилити скаргу, рішення залишити без змін.
Суд першої інстанції, розглядаючи вимоги позивача та задовольняючи їх частково, виходив з того, що позивач тривалий час працював на вугільних підприємствах. Під час виконання трудових обов'язків отримав професійне захворювання, що потягло
стійку втрату працездатності , встановлену вперше висновком МСЕК від 02.07.2003 року. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода.
Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню.
Відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції на час виникнення права на відшкодування шкоди), саме на Фонд соціального страхування покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, що заподіяна працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі сплатити йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння шкоди.
Право на отримання потерпілим страхових виплат внаслідок професійного захворювання настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивачу стійку втрату професійної працездатності 25% в зв'язку з професійним захворюванням - вібраційна хвороба вперше встановлено висновком МСЕК від 02 липня 2003 року (ас. 2).
Визначений судом розмір моральної шкоди 10000 гр. передбачений матеріальним законом, який діяв на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди, та відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача.
Суд врахував характер та тривалість моральних страждань позивача в зв'язку з професійним захворюванням; істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого; неможливість відновлення здоров'я. Ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.
Доводи скарги про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в данному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.
Також непереконливі доводи про необґрунтованість вимог про відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що норми Закону України „"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей припинено.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, а тому зазначені норми не можуть бути підставою для відмови у праві на відшкодування моральної шкоди до їх прийняття.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом 1 інстанції вірно встановлені обставини справи, дана їм належна оцінка. Спір вирішено на підставі
наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 26 серпня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.