Іменем України
04 грудня 2018 року
м.Харків
справа № 640/6438/18
провадження № 22-ц/818/725/18
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Головне управління Національної поліції в Харківській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області про встановлення юридичного факту за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Київського районного суду м.Харкова від 18 червня 2018 року, постановлене під головуванням судді Шмадченко С.І., в залі суду в місті Харкові, -
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту безпосередньої його участі в антитерористичній операції у період її проведення з 30 серпня 2017 року по 30 листопада 2017 року, заінтересована особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 18 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення ОСОБА_1 в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення з 30 серпня 2017 року по 30 листопада 2017 року.
В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Харківській області просить скасувати рішення суду першої інстанції, заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту залишити без розгляду.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що заява ОСОБА_1 містить спір про право, його заява має бути розглянута в порядку адміністративного судочинства. Крім того законом передбачено інший, позасудовий порядок встановлення факту безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. Головне управління Національної поліції в Харківській області вважає, що заяву слід залишити без розгляду.
Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що заявник з 30 серпня 2017 року по 30 листопада 2017 року на виконання наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області №1194 від 28.08.2017 року знаходився у зоні проведення антитерористичної операції де приймав безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції у період її проведення, під час стажування на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30 серпня 2017 року до 30 листопада 2017 року на виконання наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області № 1194 від 28.08.2017 року знаходився у зоні проведення антитерористичної операції де приймав безпосередньо участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції у період її проведення, під час стажування на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.9,10).
Витягами з наказів за підписом начальника головного Управління Національної поліції в Луганській області Коміссарова С.А. «Про проведення ротації особового складу ГУНП в зоні проведення АТО на території Луганської області» №3265 від 07.09.2017 р., №3471 від 21.09.2017 р., №3681 від 05.10.2017 р., №3872 від 19.10.2017 р., № 4101 від 02.11.2017 р., №4354 від 16.11.2017 р., для ефективного виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», Законом України «Про Національну поліцію» та на виконання вимог наказу Першого заступника керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 14.04.2017 №222ог ОСОБА_1 було залучено до виконання бойових завдань із забезпечення публічної безпеки та порядку на блокпосту «БП-06-Л» (Демине-Олександрівка) (а.с.13-18).
23 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області з рапортом, в якому заявник просив видати йому посвідчення учасника бойових дій (а.с.20).
28.03.2018 року Головним управлінням Національної поліції в Харківській області роз'яснено ОСОБА_1 , що відсутні підстави для отримання ним посвідчення учасника бойових дій, оскільки заявником не надано належних доказів його вибуття з місця постійного несення служби та прибуття у розпорядження сил та засобів Антитерористичного центру, а також не надано доказів бойових розпоряджень, які підтверджували б факт участі у бойових діях (а.с.21-22).
Як на підставу вимог про встановлення факту, ОСОБА_1 вказував, що встановлення факту його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення у період з 30 серпня 2017 року по 30 листопада 2017 року необхідне йому для отримання статусу учасника бойових дій.
Частина 1 ст. 315 ЦПК України містить перелік фактів які можуть бути встановлені у судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про основи національної безпеки України" об'єктами національної безпеки, зокрема, є держава, конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.
Суб'єктами забезпечення національної безпеки, в тому числі, є Збройні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України (стаття 4 Закону України "Про основи національної безпеки України").
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Відповідно п. 19 ст.6 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасниками бойових дій визнаються особи - військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення".
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413, затверджений Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок).
Відповідно до п.5 Порядку надання статусу учасника бойових дій, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, - стосовно осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку; міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - стосовно осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, а також осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку.
Відповідно до п.6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Наказом Міністра оборони України від 07.05.2015р. №200 «Про затвердження Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків “Ветеран війни - учасник бойових дій” та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.05.15р. за №531/26976, затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, яке вступило в силу 22.05.2015 р., згідно якого утворені комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в: Міністерстві оборони України; Генеральному штабі Збройних Сил України; командуваннях видів Збройних Сил України; військовій частині НОМЕР_1 ; військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.
Крім того як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України у п. 2 своєї Постанови від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (змінами та доповненнями) не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином оскільки законодавством визначений позасудовий порядок встановлення такого факту, а саме шляхом звернення до комісії військового комісаріату по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». І тільки у разі незгоди з рішенням зазначеної комісії, заінтересована особа має право на звернення до суду, але не з заявою про встановлення факту участі у бойових діях, а з позовом про оскарження відповідних дій та прийнятого рішення у передбаченому законом порядку.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту.
Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може лише за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту слід відмовити, оскільки законом передбачений інший порядок встановлення зазначеного юридичного факту та отримання заявником статусу учасника бойових дій.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, про відмову у задоволенні заяви.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Харківській області підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, у розмірі 528,60 грн.
Керуючись ст. 315, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 18 червня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Харківській області судовий збір у розмірі 528,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 05.12.2018 року.