Справа № 642/2728/18 Суддя суду 1 інстанції: Євтіфієв В.М.
Провадження № 33/818/210/18
05 грудня 2018 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Сащенко І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2018 року, -
Цією постановою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1
- визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 352 грн. 40 коп.
Судом зазначено, що 27.05.2018 року о 03 год. 15 хв. по вул. Полтавський Шлях, 9 в м. Харкові, ОСОБА_2 керував автомобілем «Volkswagen LT-35», держаний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився у лікаря нарколога за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову від 07.08.2018 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова підлягає скасуванню з таких підстав, що судом не з'ясовано всіх обставин по справі та не надано їм належної оцінки.
Суд апеляційної інстанції, при розгляді апеляційної скарги, виконує вимоги ст. 294 КУпАП.
На адресу ОСОБА_2 направлялись судові повістки, які повертались з позначкою: «Інші причини, що не дали змоги виконати обов'язок щодо пересилання поштового відправлення».
Телефонний номер, який ОСОБА_2 зазначив як свій, в апеляційній скарзі, не закріплений за жодним з абонентів.
За таких обставин вважаю можливим слухати справу у відсутності ОСОБА_2
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_2 в порушенні правил дорожнього руху.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Протокол про адміністративне правопорушення, (а.с. 1) складений уповноваженою державою особою, і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися.
В протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1) працівником поліції зазначено, що 27.05.2018 року о 03 год. 15 хв. по вул. Полтавський Шлях, 9 в м. Харкові, ОСОБА_2 керував автомобілем «Volkswagen LT-35», держаний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився у лікаря нарколога за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26.
З даним протоколом ОСОБА_2 ознайомлений під розпис. (а.с. 1)
Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Визнаючи ОСОБА_2 винним, суд першої інстанції послався, між іншим, на висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який виданий КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» (а.с. 2).
В даному висновку зазначено, що ОСОБА_2 27.05.2018 року перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Дані обставини підтверджуються і відеозаписами зробленими співробітниками поліції (а.с. 7) яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 зі сторони працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_2 чи його захисник суду не надали.
Оскільки результат, щодо перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння був проведений в КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер», то Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є доказом провини ОСОБА_2
Протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідків та відеозаписи не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Доводи ОСОБА_2 про те, що суд розглянув справу за його відсутності заслуговують на увагу, однак не є підставою для скасування судового рішення.
Європейський суд з прав людини в своїх рішенням, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином ОСОБА_2 не позбавлений був обов'язку цікавитись щодо того, на якому етапі розгляду перебуває справа відносно нього, отже нехтування ним своїми процесуальними обов'язками об'єктивними причинами не обумовлено, а тому апеляційний суд вважає такі дії позицією захисту, направленою на уникнення від відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1,2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Посилання ОСОБА_2 на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено час, коли його було зупинено 03 год. 15 хв., а у висновку зазначено час огляду 03 год. 00 хв. судом не приймається, оскільки це не спростовує той факт, що ОСОБА_2 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Також не приймаються доводи ОСОБА_2 про те, що в постанові суду першої інстанції помилково зазначено дату видачі ОСОБА_2 посвідчення водія ХАА 278514, видане ДАІ МСВ УВС 04.08.1999 року, замість правильного ХАА 278514, видане ДАІ МСВ УВС 04.06.1999 року, оскільки це не впливає на вірність висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції не порушив вимог ст. ст. 279, 280, 213, 221 КУпАП і розглянув справу в межах наданих матеріалів справи.
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.9а ПДР України, в результаті чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_2 в межах санкції передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП та з урахуванням вимог ч.2 ст.33 КУпАП.
Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду належним чином мотивованою і обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляції не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року щодо притягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського апеляційного суду І.С. Сащенко