пр. № 2-п/759/80/18
ун. № 759/17996/16-ц
05 грудня 2018 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Шелудько В.В.
за участі представника заявника
(відповідача ОСОБА_1.) ОСОБА_2
позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дитини, що навчається,
Заочним рішенням Святошинського районного суду м.Києва ухваленим у вищезазаначеній справі 05.09.2017 року, позовні вимоги позивача були задоволені. Судом вирішено : «Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер не відомий, зареєстрована АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований АДРЕСА_2, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 29.12.2016 року і до повноліття дитини.»
Своєю заявою про перегляд заочного рішення відповідач просить рішення скасувати та призначити справу до розгляду у загальному порядку посилаючись на факти неявки відповідача у судові засідання із поважних причин - неотримання судових повісток. Про докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи не повідомляє, однак повідомляє, що навіть при окремому проживанні її та дітей, вона продовжувала їх матеріально забезпечувати про що надасть відповідні докази при розгляді справи.
У судовому засіданні представник заявника підтримує заяву про скасування заочного рішення за повідомленими у заяві про перегляд заочного рішення підставами. Також вказує, що суд повинен у випадку неотримання відповідачем судових повісток, зробити оголошення у засобах масової інформації визначених законом. Доказами, на які посилається відповідач, вважає допит дітей у якості свідків.
Позивач заперечує проти задоволення заяви. Повідомив, що діти проживають з ним, за рішенням суду він отримує аліменти на їх утримання.
Розглянувши заяву про перегляд заочного рішення, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява задоволенню не підлягає.
05.09.2017 року Святошинським районним судом м.Києва було ухвалене заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дитини, що навчається.
Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України (за редакцією ЗУ № 2147-УІІІ від 03.10.2017 р., в дії з 15.12.2017 р.), заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.
Відповідно до ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з"явився у судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, необхідним є одночасна наявність трьох обставин: неявка відповідача у судове засідання і неповідомлення про причини неявки (або неявка відповідача у судове засідання, або не повідомлення про причини неявки); не подача відзиву (заперечень за ЦПК України, що діяв до 15.12.2017 р.) з поважних причин; наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, тобто таких доказів, які не досліджувались судом при ухваленні заочного рішення.
У судові засідання, призначені судом на 20.06.2017 р., 12.07.2017 р. , 05.09.2017 р. відповідач не з»явився. Про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомляв.
Приймаючи рішення про ухвалення заочного рішення, суд керувався як підставами можливості ухвалення такого рішення у відповідності до ч.4 ст.169, ч.1 ст. ст.224 ЦПК України, які не передбачають встановлення або не встановлення судом поважності або неповажності неявки відповідача, так і процесуальними строками для ухвалення рішення. Тобто визначальним моментом заочного розгляду справи є лише належне повідомлення відповідача.
Судом, який ухвалював рішення, визначено пріоритетним право позивача на захист його інтересів, способом, визначеним ст.4 ЦПК України із застосуванням принципу диспозитивності, визначеним ст.11 ЦПК України, над обставинами не явки відповідача та/або його представника.
Посилання представника відповідача (заявника) на недотримання судом вимог ЦПК про подачу оголошення в печатний орган засобу масової інформації неспроможне, оскільки законодавцем чітко визначено (на час дії чинної редакції ЦПК) можливість розміщення оголошень про виклик сторін процесу - лише у разі відсутності інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої сторони.
Відповідачем не подано заперечень на позовну заяву, хоча про розгляд справи судом відповідач знала, про що свідчить її заява про відкладення розгляду справи (а.с.25), що не виправдовує відповідача від неявки до суду на наступні засідання та не виправдовує неподачу своїх заперечень проти позову. Таким чином суд вважає, що заперечення (відзив) не подані відповідачем без поважних причин.
Щодо третьої обов»язкової обставини, яку суд повинен встановити при розгляді заяви про скасування заочного рішення. Відповідач не повідомляє суд і не посилається на будь-який новий доказ, що має суттєве значення для правильного вирішення справи, як того вимагає ст.288 ЦПК України. Одне лише посилання на свої заперечення проти доводів позовної заяви , а також на докази, які можуть бути отримані у майбутньому - допит дітей у якості свідків, не є тією обов»язковою обставиною, яку суд повинен встановити при розгляді заяви про скасування заочного рішення, а саме доказом, який має істотне значення для правильного вирішення справи. Окрім цього суд вважає недопустимим допит дітей у судовому засіданні для підтвердження обставини надання відповідачем грошових коштів на їх утримання. Також суд звертає увагу, що надання відповідачем коштів безпосередньо дітям не може вважатись допомогою у їх утриманні.
Слід зазначити, що кожна сторона маючи обсяг прав, розпоряжається ними щодо предмета спору на власний розсуд, а суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі (диспозитивність цивільного судочинства - ст.11 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення, суд зважив на наявність доказів в обгрунтування тих вимог, які просив задовольнити позивач, встановив правівідносини сторін, які випливають їз встановлених обставин та надав їм відповідну правову оцінку. Інша оцінка таких правовідносин не є метою розгляду заяви про скасування заочного рішення.
З урахуванням не поважності причин неявки у судові засідання, не поважності неподачі до судового розгляду заперечень на позовну заяву, та з урахуванням відсутності посилань на такі докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи суд вважає, що підстав для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку немає.
Керуючись ст.ст. 288, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дитини, що навчається, залишити без задоволення.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати проголошення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя І.Ю.Миколаєць