Справа № 283/2183/17
провадження №1-кп/283/31/2018
03 грудня 2018 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді ОСОБА_1 , з секретарем судових засідань ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , її представника ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12014060080000552 від 23.07.2014 року по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, з середньою освітою, охоронця ТОВ «Ельфа», не судимого, -
в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України,-
20 липня 2014 року близько 22-ї години 30 хвилин ОСОБА_7 , під час конфлікту, що виник з приводу нічної торгівлі магазину «Іжачок», зайшовши на огороджену території даного магазину на АДРЕСА_1 поруч з будинком АДРЕСА_2 , на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, двома руками схопивши за верхню частину лівого плеча продавця магазину ОСОБА_4 штовхнув її, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді двох синців по задньо-внутрішній поверхні верхньої частини лівого плеча, що зливаються між собою, які відносяться до легкого ступеню тяжкості.
Обвинувачений вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України не визнав. Зазначив, що дійсно 20 липня 2014 року він зважаючи на шум на вулиці поруч з його будинком, який розташований навпроти відділу нічної торгівлі магазину «Іжачок», перебував на вулиці Бондарика, однак будь-яких насильницьких дій по відношенню до потерпілої не вчиняв, до магазину не заходив. Зважаючи на недоведеність стороною обвинувачення його вини, просив ухвалити виправдувальний вирок.
Що стосується показань обвинуваченого щодо непричетності до скоєного злочину, суд знаходить їх недостовірними, як такі, що не відповідають об'єктивній обстановці в якій він знаходився в період події злочину, а також показанням потерпілої ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які суд кладе в основу своїх висновків.
Так, потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що ввечері 20 липня 2014 року разом з двома дітьми знаходилась в приміщенні магазину «Іжачок», яке розташоване в приватному будинку по вулиці Бондарик в м. Малині та здійснювала торгівлю через бокове вікно для нічної торгівлі. Вхідні (центральні) двері та ворота перед ними були зачинені. Пам'ятає, що після того як вона прийняла замовлення на шість стаканчиків кави, почула шум на вулиці. Для того, щоб з'ясувати його причину вийшла на вулицю, де побачила як ОСОБА_11 разом дружиною стукають в бокові двері та вимагають припинити торгівлю. Після її відмови, обвинувачений обійшовши паркан навколо магазину, підійшов до центральних воріт та через паркан щось продовжував погрожувати, та невдовзі, коли вона підійшла ближче до нього, вибивши ворота та схопивши двома руками за її ліве плече штовхнув її на вулицю, що вона ледве не впала, а обвинувачений повернувся назад. Заявила позов на відшкодування їй 10 000 грн. моральної шкоди, 7500 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в судовому засіданні незалежно один від одного підтвердили ці фактичні обставини за яких обвинувачений заподіяв їх матері тілесні ушкодження, оскільки в цей момент вони стояли на порозі магазину і були безпосередніми їх очевидцями.
Свідок ОСОБА_10 показала, що 20 липня 2014 року в вечірній час знаходилась вдома, у другій половині будинку, в якому розташований магазин належний її сину « ОСОБА_12 ». Близько 22:45 почула шум, та вийшовши на подвір'я, побачила продавця ОСОБА_4 , яка трималась за плече, та її дітей. В цей момент, змушена була повернутись додому, оскільки стукнула хвіртка до стежки, що веде до її половини будинку, де зіткнулась з обвинуваченим, який був збуджений та висловлював якісь претензії.
Ці показання суд визнає достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою та підтверджуються іншими дослідженими доказами, а саме:
З трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 15.07.2014 року вбачається, що ОСОБА_4 працює продавцем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 (а.с. 124).
В заяві про скоєний злочин (а.с.95) від 22 липня 2014 року поданої ОСОБА_4 та зареєстрованої в ЖЄО за №2356, остання зазначала, що приблизно о 22 годині 30 хвилин коли вона виконувала замовлення групі молоді на 6 порцій кави, почула сильний стук в двері нічного відділу, вийшовши з магазину, до неї через паркан викрикував погрози обвинувачений, який згодом вибивши ворота, схопив її за руку та швирнув за ворота на проїжджу частину.
З виписок медичної картки вбачається, що ОСОБА_4 зверталась з скаргами на болі в лівому плечовому суглобі 22.07.2014 року (а.с.98), а також о 09 годині 40 хвилин 22.07.2014 року до травматологічного кабінету (а.с.99).
З висновку судово-медичної експертизи №543 від 12 серпня 2014 року у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді двох синців по задньо-внутрішній поверхні верхньої частини лівого плеча, зливаються між собою. Дані ушкодження утворились внаслідок дії тупих твердих предметів, можливо при обставинах та в термін, вказаних ОСОБА_4 та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я.
Під час проведення з нею слідчого експерименту 15 липня 2016 року потерпіла показала яким чином ОСОБА_7 схопив її руку обома руками та штовхнув її на вулицю (а.с. 112-114). Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи (а.с. 116) покази ОСОБА_4 надані нею під час допиту та слідчого експерименту не суперечать механізму спричинення їй тілесних ушкоджень
Дані докази в їх сукупності, свідчать про доведеність стороною обвинувачення своєї позиції в провадженні.
При цьому, оцінюючи показання свідків сторони захисту, необхідно відмітити наступне:
Допитаний свідок ОСОБА_14 показала, що близько 23-ї години 20 липня 2014 року їй зателефонувала ОСОБА_15 з проханням допомоги, оскільки група молодих людей поводиться поблизу магазину «Іжачок» надто шумно. Розбудивши чоловіка, вона зателефонувала до міліції та повідомила про порушення громадського порядку, після чого була на місці події до приїзду працівників міліції. Весь цей час в полі її зору перебував обвинувачений який ніяких протиправних дій не вчиняв.
Про порушення громадського порядку групою молодих людей біля вікна нічної торгівлі магазину «Іжачок», відсутність належного реагування на зауваження оточуючих, які просили їх заспокоїтись, а також те, що поруч цього дня помер їх сусід зазначали свідки ОСОБА_16 , яка зазначала, що конфлікт між молодими людьми та сусідами відбувався після 23-ї години, ОСОБА_17 , який вийшов на вулицю, коли вже там перебували працівники міліції, ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , якого розбудила його дружина ОСОБА_14 . Дані свідки вказували на те, що не бачили як ОСОБА_7 наближався до воріт магазину, а тим більше наносив тілесні ушкодження будь-кому. Підтвердили ці показання і дружина обвинуваченого ОСОБА_19 та його тесть ОСОБА_20 .
Однак, під час судового слідства ухвалою Малинського районного суду від 08.11.2018 року надано тимчасовий доступ до документів, а саме повідомлень, отриманих заяв та повідомлень або інформації зареєстрованих в журналі єдиного обліку за період з 20-ї до 23 години 20 липня 2014 року.
Отримана інформація (а.с. 195 - 199) свідчить про надходження повідомлення о 21 годині 30 хвилин від ОСОБА_21 про те, що за місцем проживання АДРЕСА_3 помер ОСОБА_22 (№2337).
Телефонний дзвінок о 23-00 годині 20 липня 2014 року від ОСОБА_14 про те, що по вул. Бондарика біля магазину «Іжачок» невідомі громадяни порушують громадський спокій.
Також цього дня о 23 годині 30 хвилин надійшло повідомлення ОСОБА_23 , що група невідомих громадян перешкоджають роботі його магазину по вул. Бондарика магазин «Іжачок».
Таким чином, оцінюючи в сукупності показання свідків сторони захисту та отриману судом інформацію можна зробити висновок про те, що подія яка інкримінується обвинуваченому відбулась раніше, а саме близько 22:30-22:45 20 липня 2014 року, а показання свідків сторони захисту стосуються часового проміжку після 23-ї години, що підтверджується інформацією про час дзвінка ОСОБА_14 - 23:00 20 липня 2014 року, тобто часу, коли вона перебувала ще в себе вдома, та не суперечать і не спростовують доводів обвинувачення.
Разом з тим, суд надає особливого значення того факту, що між мешканцями прилеглих до магазину «Іжачок» (вул. Бондарика, Космонавтів, Грищенка) та особами, причетними до магазину, протягом тривалого часу з початку його роботи склалися неприязні стосунки, пов'язані з нічною торгівлею, в тому числі і алкогольними напоями, і як наслідок, шуму. Дані конфлікти носять триваючий характер, та призводить до принципового його розв'язання для кожної із сторін спору.
У судовому засіданні захисником ОСОБА_6 заявлене клопотання про визнання недопустимими доказів сторони обвинувачення, а саме: протоколів прийняття заяви про скоєний злочин від 22.07.2014 року, висновок експерта №543 від 12.08.2014 року, висновок експерта №225 від 25.07.2016 року, протокол огляду предметів від 06.01.2017 року, постанову про визнання предметів речовим доказом, протокол огляду місця події від 20.03.2017 року, оскільки слідчим були порушення норми КПК під час отримання даних доказів, будь-яких даних про те, яким чином та під час якої слідчої дії слідчим було отримано даний відеозапис, в матеріалах провадження немає, огляд місця події проводився через 2 роки 8 місяців, та зазначення прізвища « ОСОБА_7 » в висновках експертів.
Вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту протоколу огляду місця події від 11.12.2015 року (а.с. 105-106) старший слідчий ОСОБА_24 оглянула в службовому кабінеті Малинського ВП CD-диск із записом відеокамер спостереження за період часу з 22:30 по 22:59 годину. До протоколу додано диск "CD-R". Інших документів, якими могли б бути протокол тимчасового доступу, запит слідчого про надання доказів, заява свідка про добровільну видачу доказів, прокурором не надано, як і не зазначено технічні характеристики ані записуючого пристрою, ані носія інформації у процесуальних документах, в результаті чого пересвідчитися у достовірності вказаного доказу немає можливості. Аналогічна слідча дія була проведена старшим слідчим 10 січня 2017 року (а.с. 117-119), а також 06 січня 2017 року оглянуто предмет цифровий носій інформації.
Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно до норм статті 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Вбачається, що слідчим під час проведення досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_7 було порушено порядок збирання доказів, а саме: отримано предмет у вигляді компакт -диску у непередбачений законом спосіб, без складання будь-якого процесуального документу на підтвердження законності його отримання або вилучення, без перевірки технічних характеристик та змісту оригіналу вказаного доказу та відеозаписувального пристрою, що, у свою чергу, робить неможливим перевірити законність походження вказаного доказу судом.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до необхідності визнати протоколи огляду від 11.12.2015 року, 10.01.2017 року та 06.01.2017 року недопустимими доказами та такими, що були отримані з порушенням порядку, встановленому КПК України.
Що стосується невірного зазначення в висновках експерта №543 та 225 прізвища обвинуваченого « ОСОБА_25 », і, як наслідок, їх недопустимості, суд в цій частині клопотання його відхиляє, як таке, що не впливає на їх достовірність. Огляд місця події 20 березня 2017 року, а саме території магазину «Іжачок» здійснювався з письмового дозволу власника ОСОБА_23 (а.с.129) та в його присутності. Під час його складення майно не вилучалось, а тому дана дія не потребувала отримання дозволу слідчого судді.
На підставі наведеного, з врахуванням принципу змагальності, суд приходить до висновку щодо винності обвинуваченого ОСОБА_7 у нанесенні ОСОБА_4 умисного легкого тілесного ушкодження та кваліфікує ці його дії за ст. 125 ч. 1 КК України.
Як особа, обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Пом'якшуючих та обтяжуючих його покарання обставин судом не виявлено. Обвинувачений є особою з інвалідністю ІІ групи. За місцем проживання характеризується позитивно.
Призначаючи вид і міру покарання, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до невеликої тяжкості, тривалість неприязних стосунків між сторонами, мотиви обвинуваченого, думку потерпілої.
Разом з тим, оскільки кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим за ст.125 ч.1 КК України відповідно до ст.12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, та з урахуванням ст.ст.74 ч.5, 49 КК України суд вважає, що ОСОБА_7 необхідно звільнити від відбування визначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності передбачених ст.49 КК України, так як з моменту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.1 КК України пройшло більше двох років.
Зазначене на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілої.
Позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Потерпілою заявлено вимоги про відшкодування завданих їй матеріальних збитків в розмірі 7500 грн. витрат на правову допомогу та в рахунок завданої моральної шкоди на суму 10 000,00 грн.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої, суд керується статтями 23, 1166 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Доказів на обґрунтування завданої моральної шкоди саме в 10 000 грн. цивільним позивачем не надано, а тому виходячи із доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину, враховуючи обставини справи, глибину душевних, психічних страждань, які зазнала потерпіла ОСОБА_4 від злочинних дій обвинуваченого, та пов'язані з цим психологічні незручності, з засад розумності та справедливості, суд вважає визначити моральну шкоду на користь потерпілої в сумі 500 грн.
Згідно ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Доводів на спростування заявлених вимог відповідачем та його представником не надано.
Також виходячи з доведеності понесених витрат на правову допомогу згідно договору про надання юридичної допомоги №14/07/2016/2 від 14 липня 2016 року, зважаючи на відсутність будь-яких клопотань та спростувань заявленої суми витрат задоволенню підлягає позов в частині відшкодування 7500 грн. витрат на правову допомогу.
Процесуальні витрати в провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
На підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_7 звільнити від покарання за ч.1 ст.125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 8000 грн. в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної та моральної шкоди.
Речовий доказ: відеозапис камери відео спостереження магазину «Іжачок» зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя