Кіровоградської області
"18" січня 2010 р.Справа № 9/53
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/53
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г
до відповідача: приватного підприємства "Автомир", м. Кіровоград, пр. Комуністичний, 1Б
про стягнення 177333,67 грн.
Представники сторін:
від позивача - участі не брав;
від відповідача - Мухіна Н.В., довіреність б/н від 30.11.2009 р., представник.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" подано позовну заяву №1304 від 19.03.2009 року про стягнення з приватного підприємства "Автомир" 46370,61 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року, в тому числі: 37917,46 грн. основного боргу, 1413,39 грн. пені, 176,76 грн. 3% річних, 1019,66 грн. індексу інфляції, 5843,34 грн. штрафу, а також судових витрат.
04.01.2010 року представником позивача подано заяву про уточнення до позовної заяви від 19.03.2009 року №1304 та збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 163965,01 грн., пеню в сумі 1413,39 грн., 3% річних в сумі 979,64 грн., збитки понесені в зв'язку із знеціненням грошових коштів в сумі 3184,51 грн., штраф в сумі 5843,34 грн., що разом складає 175385,89 грн.
Крім того, вказана заява містить прохання вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову та судових витрат, а саме в розмірі 175385,89 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2010 року уточнив свої вимоги та просить стягнути з відповідача 177333,67 грн., яка складається із 163965,01 грн. основного боргу, 1413,39 грн. пені, 979,64 грн. - 3% річних, 3184,51 грн. інфляційних збитків та 7791,12 грн. штрафу.
В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог.
Таким чином, господарський суд розглядає позовні вимоги з урахуванням збільшення їх розміру.
Представником позивача надіслано телеграму, із змісту якої вбачається, що останній позовні вимоги підтримує повністю та просить суд справу №9/53 розглянути без його участі.
В судовому засіданні 18.01.2010 року представником приватного підприємства "Автомир" подано відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що відповідач позов визнає повністю, однак у зв'язку з скрутним фінансовим становищем погасити борг не має можливості, тому просить суд розстрочити виконання рішення суду на один рік.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд
17.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (надалі по тексту - лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автомир" (надалі по тексту - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №080417-55/ФЛ-Ю-А (надалі по тексту - договір №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року).
Предметом договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року згідно п. 1.1 цього договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору наведена у специфікації (предмет лізингу) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
В додатку №1 до договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року сторони встановили графік сплати лізингових платежів; в додатку №2 сторони визначили кількість, ціну та вартість предмета лізингу.
Згідно п. 2.1 договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу становить 61 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3 даного договору за умовами належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.
Пунктом 3.1 договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року передбачено сплату лізингоодержувачем лізингодавцеві лізингових платежів відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1) та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору.
Положеннями п. 18.1 договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року визначено, що даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Договір №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
Згідно положень додаткової угоди №1 від 05.05.2008 року до договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року сторони домовились, що правильним найменуванням лізингоодержувача є приватне підприємство "Автомир".
Крім того, відповідно до змісту даної додаткової угоди сторони погодили викласти в новій редакції п.п. 4.1, 7.1.4 договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року та додаток №1 "Графік сплати лізингових платежів".
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року лізингодавець передав лізингоодержувачеві автомобіль Subaru Forester, 2008 року випуску, державний номер АА 3331 АВ, номер кузова JF1SH5LS59G002201, вартістю 194778,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується актом прийому-передачі майна в користування від 16.05.2008 року (т. 1 а.с. 22).
31.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та приватним підприємством "Автомир" укладено додаткову угоду до договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року, відповідно до умов якої сторони погодили викласти в новій редакції п.п. 3.4.1, 7.10, 17.3.5 та виключити п. 3.4.2 цього договору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), як то встановлено ст. 610 Цивільного кодексу України. Правові наслідки порушення зобов'язання зазначені у ст. 611 названого Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу вимог частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач в порушення п. 3.1 договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року та п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" належним чином не сплатив у строки, визначені в графіку сплати лізингових платежів в обумовлених сумах, прострочивши виконання грошового зобов'язання, більше ніж на 30 днів.
Відповідно до п. 14.8 договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого чергового лізингового платежу за даним договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної вимоги. Сторони дійшли згоди про те, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким, що настав.
22.10.2009 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату з усіх несплачених частин за вищезгаданим договором на момент направлення цієї вимоги загальної вартості предмету лізингу в сумі 320834,71 грн.
Проте, згідно розрахунку позивача, заборгованість перед позивачем по лізингових платежах станом на 25.12.2009 року, враховуючи п.3.1., 14.8. договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року, складає 163965,01 грн., що не оспорюється відповідачем.
Доказів погашення боргу в цій сумі відповідач господарському суду не надав.
В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 163965,01 грн. основного боргу, 979,64 грн. 3% річних за період з 13.06.2008 р. по 27.10.2009 р., 3184,51 грн. індексу інфляції за період з червня 2008 р. по жовтень 2009 р. підлягають задоволенню повністю.
Оскільки відповідачем порушено умови договору щодо своєчасної сплати лізингових платежів, позивачем, враховуючи умови договору та положення статей 546, 549 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нараховано 1413,39 грн. пені та 7791,12 грн. штрафу.
Господарський суд враховує, що сторонами в пункті 11.2.1 договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року передбачено сплату лізингоодержувачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню, за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та інших платежів, передбачених договором.
З огляду на умови договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року та приписи ст. ст. 216, 230 Господарського кодексу України, а також ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1413,39 грн., нарахована за період з 13.06.2008 р. по 18.03.2009 р.
Крім того, в п. 11.2.3 договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року передбачено обов'язок лізингоодержувача щодо сплати штрафу у розмірі 1 відсоток загальної вартості майна за кожен випадок порушення, зокрема, за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно цього договору.
Відповідно до п. 8.2.1. договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (додаток №3 до цього договору).
Відповідачем не надано суду доказів подання такого звіту за період з 2 кварталу 2008 року по 3 квартал 2009 року.
Враховуючи загальну вартість предмету лізингу на момент укладення договору №080417-55/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008 року в сумі 194778 грн. та неподання звіту за 4 квартали, загальна сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача складає 7791,12 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 177333,67 грн. заборгованості, в тому числі: 163965,01 грн. основного боргу, 1413,39 грн. пені, 979,64 грн. 3% річних, 3184,51 грн. індексу інфляції, 7791,12 грн. штрафу.
При винесенні рішення господарський суд враховує також відзив приватного підприємства "Автомир", згідно якого відповідач позов визнає повністю. Оскільки ця заява підписана уповноваженою особою, такі дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтересів інших осіб, господарський суд у зв'язку з визнанням відповідачем позову на підставі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито в розмірі 1773,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову та судових витрат, господарський суд враховує приписи статті 66 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
У якості одного з видів забезпечення позову може бути накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 4 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.08.1994 р. № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" з подальшими змінами та доповненнями).
Таким чином, застосування заходів забезпечення позову обумовлюється наявністю достатньо обґрунтованого припущення про те, що в подальшому виконання рішення суду може бути утруднено чи унеможливлено.
Однак, клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з посиланням на обставини та докази, в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
За таких обставин, у господарського суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
Розглядаючи клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на один рік, господарський суд враховує вимоги п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Але відповідачем жодного доказу, в обгрунтування розстрочення виконання рішення у даній справі, не надано.
Тому, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення у даній справі на 1 рік.
Поряд з цим, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відмова в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення не позбавляє права відповідача звернутись до господарського суду з таким клопотанням (заявою) в порядку, визначеному ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за умови наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 66, 67, 78, 82-85, 116, 117, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства "Автомир" (м. Кіровоград, пр. Комуністичний, 1Б, ідентифікаційний код 32615967) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідентифікаційний код 33880354) - 177333,67 грн. заборгованості, в тому числі: 163965,01 грн. основного боргу, 1413,39 грн. пені, 979,64 грн. 3% річних, 3184,51 грн. індексу інфляції, 7791,12 грн. штрафу, а також 1773,34 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
В задоволенні клопотання приватного підприємства "Автомир" про розстрочення виконання рішення суду у даній справі на один рік відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Копію рішення направити сторонам.
Суддя О.Б. Шевчук
Дата підписання рішення - 25.01.2010 р.