83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
02.02.10 р. Справа № 40/388
Господарський суд Донецької області у складі судді ПідченкоЮ.О.
При секретарі судового засідання Чукліній І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Краматорськ
про стягнення 6 095 грн. 56 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - суб'єкт підприємницької діяльності
від відповідача: не з'явився
Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу з орендної плати в сумі 4 930 грн., штрафу в сумі 90 грн. та пені в сумі 29 грн. 86 коп. згідно договору оренди №25/08 від 01.10.08р.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.
До прийняття рішення по справі позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги, в результаті чого збільшив розмір вимог відносно стягнення з відповідача боргу в сумі 5 930 грн. та штрафу в розмірі 91 грн.
Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України ) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Оскільки збільшення позовних вимог не суперечить діючому законодавству і не порушує права та охоронювані законом інтереси відповідача, воно прийнято судом.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 01.10.08р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, далі Орендодавець, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, далі Орендар, було укладено договір оренди №25/08 нерухомого майна, а саме торгівельного кіоску, розташованого за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Островського. Мета передачі майна у користування - здійснення торгівельної діяльності.
На виконання п. 3.1.1 орендоване майно було передано Орендодавцем у користування Орендареві відповідно до акту приймання-передачі від 01.10.08р., підписаного сторонами без зауважень та пропозицій.
За приписами пункту 2.1 договору Орендар за користування майном повинен сплачувати орендну плату в сумі 27 грн. 45 коп. за добу, без ПДВ, а також - ринковий збір в сумі 2 грн. 55 коп. за кожний торговий день вносити в касу ПП „Соловьиная роща”.
Порядок розрахунків передбачено п. 5.1 договору, а саме за користування майном Орендар щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця повинен перераховувати на поточний рахунок Орендодавця, або готівковим платежем плату, вказану в п. 2.1 договору.
Пунктом 6.3 договору сторони встановили міру відповідальності за прострочення внесення орендних платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення і штраф в сумі 91 грн. за неналежне виконання умов договору.
Однак свої зобов'язання за договором Орендар належним чином не виконав, внаслідок чого за ним за період з вересня 2007р. по листопад 2009р. утворився борг з орендної плати в сумі 5 930 грн., який позивач намагається стягнути.
Відносно стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 29 грн. 86 коп. відмовився від її стягнення, про що свідчить надане до матеріалів справи його клопотання. Позивачеві роз'яснені процесуальні наслідки його дій, у тому числі те, що державне мито поверненню не підлягає та відноситься на нього. Оскільки відмова від позову не суперечить законодавству, не порушує охоронювані законом інтереси інших осіб, вона прийнята судом. Тому провадження у справі, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 29 грн. 86 коп. слід припинити за ознаками пункту 4 статті 80 ГПК України, позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, суд дійшов висновку що доводи позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню за наступними обставинами:
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Частина 2 ст. 9 ЦК України вказує на те, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України.
Пункт 1 ст. 759 ЦК України зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов, передбачених законом для даного виду договору оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним відповідно до вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638 ЦК України. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Відповідно до вимог ст.ст. 173, 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності зі ст. ст. 202, 203 ГК України, ст. 526, 599 ЦК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Свої зобов'язання відповідач не виконав, орендну плату згідно вимог ст. 286 ГК України та умов договору в сумі 5 930 грн. своєчасно не сплатив.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу з орендної плати в сумі 5 930 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Додаткове зобов'язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов'язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несвоєчасного внесення орендних платежів, встановлено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.
Наданий до матеріалів справи розрахунок штрафу відповідає умовам договору та вимогам законодавства. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання умов договору в розмірі 91 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Державне мито стягуються з відповідача в доход державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позивних вимог згідно ст. 44, частини п'ятої статті 49 ГПК України, оскільки відповідно до вимог п. 18 ст. 4 Декрета Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. за №7-93 „Про державне мито”, позивач, у встановленому порядку звільнений від його сплати, бо його віднесено до другої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення №133216 від 16.08.2001р.
Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову - за нульовою ставкою.
Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. Представник позивача, присутній у судовому засіданні, надав суду згоду на оголошення скороченого тексту рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 599, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 55, 173, 174, 202, 203, 283, 286 ГК України, ст. ст. 22, 44, 46, частиною 5 ст. 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85, ГПК України, суд -
1. Провадження у справі щодо стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 пені з прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 29 грн. 86 коп. припинити.
2. Стягнути з ОСОБА_3, 84307, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2 від 19.09.07р., реєстраційний номер 20027655997, на користь:
- фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_3 від 07.12.06р., ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1, борг з орендної плати в сумі 5 930 грн., штраф в сумі 91 грн., видавши наказ;
- державного бюджету України державне мито в сумі 101 грн. 50 коп., видавши наказ та надіславши його для виконання до Державної податкової інспекції в місті Краматорськ Донецької області .
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя