Постанова
Іменем України
14 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 201/13102/14-ц
провадження № 61-16248св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
третя особа - Національний банк України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Демченко Е. Л., Деркач Н. М., від 02 серпня 2017 року,
У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), третя особа - Національний банк України, про стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 08 жовтня 2012 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір банківського вкладу № SAMDN01000729518010 «Вклад «Депозит VIP» на суму 1 000 000 дол. США строком на 366 днів по 08 жовтня 2013 року включно, з процентною ставкою за договором 10 % річних.
Додатковою угодою від 12 березня 2014 року № 1 строк вкладу за вказаним договором був продовжений на 12 місяців - до 08 жовтня 2014 року з виплатою процентів на суму вкладу з розрахунку 7,5 % річних.
06 жовтня 2014 року вона звернулася до відповідача з письмовою заявою про відсутність наміру продовження дії договору банківського вкладу та вимогою виплати їй грошові кошти за договором разом із нарахованими процентами, однак вимога була залишена без задоволення, грошові кошти не були виплачені.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просила стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь суму вкладу за договором від 08 жовтня 2012 року № SAMDN01000729518010 «Вклад «Депозит VIP» у розмірі 1 000 000 дол. США.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Черновського Г. В. від 27 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, оскільки позивач не надала суду оригінал договору банківського вкладу, а матеріали справи не містять доказів наявності грошових коштів на відповідному банківському рахунку позивача.
Справа неодноразово переглядалась судом апеляційної інстанції.
Останнім рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 грошові кошти за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № SAMDN01000729518010 «Вклад «Депозит VIP» від 08 жовтня 2012 року в сумі 1 000 000 дол. США.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами укладання між сторонами договору депозитного вкладу. Припинення діяльності відокремлених підрозділів банку не є підставою для невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, до того ж стороною договору є не відокремлений структурний підрозділ, а юридична особа - ПАТ КБ «ПриватБанк».
У серпні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено, що між сторонами дотримана письмова форма банківського вкладу, оскільки докази у справі містять суперечності. Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та зупинено виконання оскаржуваного рішення до закінчення касаційного розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У справі, що переглядається, установлено, що 08 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір банківського вкладу № SAMDN01000729518010 «Вклад «Депозит VIP» на суму 1 000 000 дол. США строком на 366 днів по 08 жовтня 2013 року включно, з процентною ставкою за договором 10 % річних, відповідно до пункту 7 якого, якщо у строк не пізніше дня закінчення строку вкладу клієнт не заявив банку про повернення вкладу, даний договір продовжується ще на один строк; договір продовжується неодноразово без явки клієнта.
12 березня 2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладена додаткова угода № 1 до договору, згідно з якою строк вкладу за вказаним договором продовжений на 12 місяців - по 08 жовтня 2014 року включно; процентна ставка по вкладу на новий строк вкладу становить 7,5 % річних.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншим нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Згідно зі статтею 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя» зобов'язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя - філії Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк».
Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Згідно з пунктом 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2003 року за N 768/8089 (далі - Інструкція № 337), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Виходячи з аналізу положень статті 1059 ЦК України, у поєднанні з положенням пункту 1.4 Положення № 516 та пунктом 28 глави 2 Інструкції № 337, слід дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
У справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції установлено, що на підтвердження дотримання сторонами письмової форми банківського вкладу ОСОБА_4 надала оригінал договору від 08 жовтня 2012 року, якій містить оригінали підписів вкладника ОСОБА_4 та працівника банку ОСОБА_5, а також оригінал відбитку штампу Філії «Кримське регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» із зазначенням МФО 384436 та який оглянутий судом апеляційної інстанції і копію якого долучено до матеріалів справи та який містить дані про видачу ощадної книжки з номером НОМЕР_2 (т. 3 а. с. 62). Оригінал ощадної книжки ПАТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_2, виданої на ім'я ОСОБА_4, яку долучено до матеріалів справи, на зворотній стороні міститься напис, що «Ця картка є підтвердженням оформлення договору депозитного вкладу у ПАТ КБ «ПриватБанк» (т. 1 а. с. 249).
Також позивач надала платіжне доручення № 2298504729 від 08 жовтня 2012 року про внесення грошових коштів у розмірі 1 000 000 дол. США на рахунок ОСОБА_4, відкритий ПАТ КБ «ПриватБанк», з призначенням платежу - до вкладу за договором № SAMDN01000729518010, на якому є штамп банківської установи та підпис виконавця - співробітника банку (т. 1 а. с. 80, т. 3 а. с. 63).
Згідно з клієнтською випискою за договором банківського вкладу від 08 жовтня 2012 року № SAMDN01000729518010 банком було отримано суму вкладу у розмірі 1 000 000 дол. США; позивачу систематично нараховувались проценти за цим договором, а станом на 09 березня 2014 року залишок на картці за цим договором склав 1 000 000 дол. США (т. 1 а. с. 9).
Згідно з інформацією, наданою Національним банком України щодо вкладника ОСОБА_4, та витягом з форми № 625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку», станом на 01 квітня 2014 року грошові кошти за договором банківського вкладу від 08 жовтня 2012 року знаходились в банку.
Установивши вказані обставини та надавши належну оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами дотримана письмова форма банківського вкладу.
Указаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-96цс14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 06 липня 2016 року у справі № 6-127цс16.
З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що позивачем не доведено, що між сторонами дотримана письмова форма банківського вкладу, оскільки позивач надала докази на підтвердження того, що між сторонами дотримана письмова форма банківського вкладу, а ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів, які б свідчили про те, що між банком та позивачем не укладався договір банківського вкладу від 08 жовтня 2012 року, не відкривався рахунок за цим договором, не надходили грошові кошти до банку, доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх виконанням, тощо. Також банк не спростував належними та допустимими доказами наявності депозитних зобов'язань перед позивачем за вказаним вище договором банківського вкладу, не спростував відомостей про відкриття за цим договором особових рахунків, наявності платіжних банківських документів про внесення вкладів позивачем на загальну суму 1 000 000 дол. США.
Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Згідно вимог частини першої статті 1075 ЦК України договір банківського рахунку також підлягає розірванню за заявою клієнта у будь-який час.
Установивши, що на порушення вимог вказаних норм матеріального права та взятих на себе зобов'язань за договором банківського вкладу, банк не повернув позивачу грошові кошти на вимогу останнього по закінченню строку дії договору банківського вкладу, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача суму вкладу у розмірі 1 000 000 дол. США.
Інші доводи касаційної скарги, на які посилається ПАТ КБ «ПриватБанк», вже були предметом дослідження та судом апеляційної інстанції їм надана оцінка на підставі належних і допустимих доказів, а суд касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не здійснює переоцінку цих доказів.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 30 серпня 2017 року було зупинено виконання оскаржуваного рішення суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, тому виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2017 року підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта