Справа № 2а-11/10
02 лютого 2010 року Глибоцький районний суд Чернівецької області
у складі головуючого судді Цуренка В.А.,
секретар судового засідання Оршевська С.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Заплітної Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області на неправомірні дії управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області щодо відмови у перерахунку пенсії учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та провести виплату пенсії згідно зі ст.ст. 49, 50, 54, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В позовній заяві посилається на те, що він є інвалідом 3-ї групи, ліквідатором аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області та отримує пенсію 980,00 грн. Вважає, що згідно до ст.49 і ч.4 ст.54 та ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому як інваліду ІІІ групи, особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії розмір державної та додаткової пенсії повинні на рахуватися згідно цього закону, а не постановами Кабінету Міністрів України.
22 жовтня 2009 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області про перерахунок пенсії на що отримав відмову із посиланням на підзаконні нормативно-правові акти.
В позовній заяві позивач просить визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області щодо відмови йому в проведенні перерахунку пенсії, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області здійснити перерахунок та провести виплату пенсії з моменту його звернення відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 56 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму підвищувати розмір пенсії.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, в своїх поясненнях посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві. Просив суд визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області щодо відмови йому в проведенні перерахунку пенсії, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області здійснити перерахунок та провести виплату пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 56 Закону України « Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність з моменту його звернення (22 жовтня 2009 року) та зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму підвищувати розмір пенсії
Представник управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області Заплітна Галина Олександрівна позовні вимоги не визнала та пояснила, що спеціалістами управління правомірно було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі заяви позивача, оскільки, розмір пенсії останнього відповідає вимогам ст.ст.49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та Постанові Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 належить до 1 категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 26 липня 1999 року безстроково (а.с.9) і має ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою серії МСЕ №222935 яка видана Чернівецьким обласним центром МСЕ обласної медико-соціальної експертної комісії 20 вересня 2005 року внаслідок захворювання, що пов'язаного з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.10).
22 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області про перерахунок пенсії згідно з вимогами ст.ст.49, 50, 54 п.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на що 05 листопада.2009 року отримав відмову (а.с.11-13).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Положення щодо реалізації даного конституційного права громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня.2007 року було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема статтями 50, 54 вказаного Закону передбачалось, що з 01 січня 2008 року особам, віднесеним до першої категорії, мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС складає 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та щомісячна додаткова пенсія особам віднесеним до першої категорії, інвалідам ІІІ групи, постраждалим від Чорнобильської катастрофи, призначається у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п.28 розділу 2 внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнані такими, що не відповідають Конституції України. Зокрема, у резолютивній частині даного рішення Конституційний Суд України зазначив, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними, є обов'язковим до виконання на території України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші нормативно правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Конституційний Суд України в рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі №1-21/2005, пов'язаній з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
У рішенні Конституційного Суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивне забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону України №796 «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до частини 4 ст. 54 Закону України № 796 від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до 1 категорії та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно із ч.1 ст. 50 Закону України № 796 від «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам віднесеним до категорії 1 зокрема інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст.53 зазначеного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІУ від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Вихідним критерієм обрахунку державної і додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне, пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ч.2 ст. 56 Закону України № 796 від «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» п раво на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до вимог ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Тому відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум на одну особу яка втратила працездатність в розрахунку на один місяць з 01 жовтня 2008 року складає - 498 гривень. Згідно ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в встановлено у розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
У відповідності до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01 листопада 1996 року визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
На думку суду Постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» була прийнята в супереч вимог статей 49, 50, 54, 56, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання Управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області на цю Постанову судом не приймається та оцінка правовідносин, щодо нарахування та виплати пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідам IІI групи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статей 49, 50, 54, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідності до Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523.
В рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2009 від 08.09.2009 року по справі № 1-27/2009 за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», який передбачав обмеження максимального розміру пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 12 мінімальними розмірами пенсії за віком, встановленими згідно з абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Конституційний Суд України встановив, що відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92).
Згідно частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 9 липня 2003 року перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач має право на перерахунок пенсії з 01 листопада 2009 року, а не з 22 жовтня 2008 року.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики та рішень Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року № 3 43 6-ІV, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування та забезпечення виплати пенсії у встановлено законом порядку та в розмірі встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином підлягають задоволенню позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо зобов'язання у правління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у відповідності до ч.1 ст. 50 , ч. 4 ст. 54, ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 листопада 2009 року.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 3, 8, 19, 22, 48,50, 152 Конституції України, ст.49, 50, 54, 56 ч.3 ст.67 Закону України № 796 від 28 лютого 1991 року «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, ст.1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017, ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік », ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та керуючись ст.ст. 6-15, 17, 18, 71, 86, 100, 104, 158-164, 167, 186 КАС України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області на неправомірні дії управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області щодо відмови у перерахунку пенсії учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області щодо відмови у перерахунку пенсії учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у відповідності до ч.1 ст. 50 , ч.4 ст. 54, ст.. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 листопада 2009 року .
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку передбаченому ст. 186 КАС України .
Суддя: