Справа № 2-2108/09/10
11 грудня 2009 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Плетньова В.В.
при секретарі Холодній Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Харківської міської ради
про визнання права власності в порядку спадкування,-
Рішенням Київського районного народного суду м.Харкова від 28 квітня 1990 р. /а.с.80/було задоволено позов ОСОБА_10 і за ним визнано право власності на 2/17 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_11 та брата ОСОБА_12, а з урахуванням належної йому раніше 1/17 частини, зазначено, що йому належить 3/17частин.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 23 січня 2009 р. /а.с.49/ було відновлено втрачене судове провадження у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 19 лютого 2009 р. /а.с.94/ за заявою ОСОБА_2 рішення суду від 28 квітня 1990 р. скасоване за нововиявленими обставинами.
Як вбачається з рішення суду від 28 квітня 1990 р. позивач ОСОБА_10 просив визнати за ним право власності на 2/17 частин будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_11 та брата ОСОБА_12, стверджуючи, що він проживав у спірному будинку на момент смерті спадкодавців, прийняв спадщину, а інші спадкоємці цього не зробили. 1/17 частина будинку належала йому на підставі свідотства нотаріального відділу Харківського обласного суду від 4.11.1935 року.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 19 березня 2009 р. /а.с.108/ до участі у справі було залучено: в якості позивача замість ОСОБА_10, иомерлого у 1998 р., його дочку ОСОБА_1, в якості відповідачів замість ОСОБА_14, померлої у 2007 р., її дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, замість ОСОБА_15, померлої у 2004 р. та її дочки ОСОБА_17, померлої у 1993 р., сина останньої ОСОБА_5, в якості відповідача ОСОБА_18, у зв'язку з тим, що він помер у 2005 р. - його правонаступників - дружину ОСОБА_6 і дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
27.08.2009 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, у якій просила визнати за нею право власності на 1/17 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті бабки ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року та на 2/17 частини після смерті дядька ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 р., а загалом, з урахуванням належної ОСОБА_2 1/17частини, визнати за нею право власності на 4/17частин зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями, посилаючись на те, що постійно проживала разом з цими спадкодавцями у зазначеному будинку, про наявність рішення суду від 28.04.1990 р. не знала, оскільки дядько ОСОБА_27. його нікому не показував. Вона фактично прийняла спадщину після матері і дядька. ОСОБА_1 будь-яких дій з прийняття спадщини своєчасно не здійснила.
В судовому засіданні представник позивачки за основним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_19 підтримала позов померлого ОСОБА_10, надала позовну заяву, у якій спадкодавиця ОСОБА_10 ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 3/17 частини зазначеного будинку. Посилається на те, що ОСОБА_10 був батьком ОСОБА_1 Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_20 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 р. Згідно рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.04.1990 р. за ОСОБА_10 було визнано право власності на 3/17 частини домоволодіння з надвірними будівлями. З моменту смерті батька ОСОБА_1 фактично прийняла належну їй спадщину, користується відповідною частиною домоволодіння, про необхідність реєстрації свого права не знала. Проти зустрічного позову представник позивачки заперечує.
Представник відповідачки за основним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_21 заперечувала проти основного позову і підтримала зустрічний позов, пояснивши суду, що за ОСОБА_2 право власності на 1/17 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, в т.ч. на 1/34 частину після смерті батька - ОСОБА_22. Вона вважає, що право на 1/17 частину в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 за ОСОБА_10 було визнано необгрунтовано, оскільки вона, як онука ОСОБА_11, прийняла спадщину замість померлого раніше батька. Про наявність рішення суду від 28 квітня 1990 р. їй не будло відомо. Вона не знала взагалі, що ОСОБА_10 зваертався до суду з позовною заявою. Після смерті дядька - ОСОБА_10 будь-хто, в т.ч. ОСОБА_1, не прийняв спадщину. Прийняла її тільки ОСОБА_2, проживаючи у спірному будинку і прийнявши у спадщину предмети домашнього побуту. А тому загалом, з урахуванням належної ОСОБА_2 1/17частини, за нею м ає бути визнано право власності на 4/17частин зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями.
Інші учасники процесу не явилися в судове засідання. Про час і місце розгляду справи всі вони були повідомлені своєчасно належним чином.
Вислухавши представників позивача і відповідача за основним позовом, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що основний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно вимог ст.524 ЦК України 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Згідно вимог ст.529 ЦК України 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно вимог ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно вимог ст.549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Згідно вимог ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно вимог ч.1 ст.1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Згідно вимог ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.
Згідно вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно вимог ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Згідно чч.5 та 6. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, свідотством Нотаріального відділу Харківського обласного суду від 14.11.1935 року /а.с.8/ 16/17частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 було поділено між співвласниками. При цьому було визнано право власності за кожним на 1/17 частину: за бабкою позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_28, рідним дядьком ОСОБА_2 /батьком прозивачки за основним позовом ОСОБА_1./ ОСОБА_10, батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_22 та їхнім братом ОСОБА_12.
ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, успадкувала право власності на 1/17 частину житлового будинку з надвірними будівлями після смерті сина ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4., оскільки на момент його смерті проживала з ним у спірному будинку. Загалом, з урахуванням належної ОСОБА_11 частки, їй фактично стало належати 2/17 частини цього житлового будинку з надвірними будівлями.
Після смерті ОСОБА_11 її спадкове майномало бути розподілено між сином ОСОБА_10 та онукою /дочкою раніше померлого сина ОСОБА_22/ ОСОБА_2. Обидва вони на момент смерті ОСОБА_11 проживали спільно з нею у спірному будинку і, таким чином, фактично прийняли спадщину. Разом з тим, ОСОБА_10 таємно від ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на все майно, притаїв цю обставину і від суду, і від самої ОСОБА_2, тобто штучно усунув ОСОБА_2 від спадкування, хоча фактично вона спадщину прийняла. Зазначене рішення було скасоване судом за нововиявленими обставинами. Оскільки обидва спадкоємці - і ОСОБА_10, і ОСОБА_2 пирйняли спадщину фактично, вони мають успадкувати після смерті ОСОБА_11, як спадкоємці однієї черги, по 1/17 частині спадкового майна.
Після смерті ОСОБА_10, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 р. його майно, яке складалося з 2/17 частин спірного житлового будинку з надвірними будівлями, фактично успадкувала ОСОБА_2, яка продовжувала проживати спільно зі спадкодавцем, прийняла після його смерті предмети домашнього побуту.
Дочка ОСОБА_27 ОСОБА_1 не надала судові жодного доказу того, що вона у визначений законом термін вчинила жодну дію з прийняття спадщини.
Згідно вимог чч.1-3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки ОСОБА_1 не довела своїх вимог, вони не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги ОСОБА_2 доведені повністю і тому пілдягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, ст.ст.524,529,548,549 ЦК України 1963 року, ст.ст.1222,1223,1261,1264,1265,1266,1268, 1270 ЦК України, ст.ст.5 та 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 право власності на 1/17 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4., а загалом, з урахуванням належної ОСОБА_11 частки, визнати за нею право власності на 2/17 частин цього житлового будинку з надвірними будівлями.
Визнати за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_10 право власності на 1/17 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_11, а з урахуванням належної йому частки, визнати за ним право власності на 2/17 частини цього житлового будинку з надвірними будівлями.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/17 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті бабки ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року та на 2/17 частини після смерті дядька ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 р., а загалом, з урахуванням належної ОСОБА_2 1/17частини, визнати за нею право власності на 4/17частин зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішенння та подачі протягом 20 днів після цього самої апеляційної скарги - через Київський районний суд м.Харкова.
Суддя