Справа № 2-1889/10/10
18 січня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Плетньова В.В.
при секретарі Холодній Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики /Держспоживстандарт України/ та Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» /ДП «Харківстандартметрологія»/
про визнання наказу неправомірним і поновлення на роботі,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №631-К від 22.12.2009р. про розірвання контакту з ним, як генеральним директором Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр, стандартизації, метрології та сертифікації», поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр, стандартизації, метрології та сертифікації», посилаючись на те, що наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 24.02.2004р. №33 він був призначений на посаду в.о. генерального директора Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації». Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 13.04.2004р. №104-к ОСОБА_1 був призначений на посаду генерального директора Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації. метрології та сертифікації» та з ним було укладено контракт терміном дії до 12.09.2011р. Наказом Держспоживстандарту України від 22.12.2009р. №631-К про розірвання Контракту ОСОБА_1 було звільнено з посади генерального директора ДП «Харківстандартметрологія». Вважає, що зазначений наказ про звільнення був виданий з грубим порушенням вимог діючого законодавства. Його звинувачено у бездіяльності, якої фактично ним проявлено не було. Про існування наказу про звільнення позивач дізнався випадково по телефону від працівників підприємства.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов, підтвердив обставини справи, що були нею викладені у позовній заяві, наполягає на своїх вимогах.
Представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи на підставі довіреностей, позов не визнали, вважають, що звільнення мало місце обгрунтовано за невиконання наказів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №№ 56, 190, 480,153.
Вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до наступного:
Згідно вимог пп.1-2 ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; 2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно вимог чч.1 і 3 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно вимог ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1)безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно вимог п.8 ст.36 КЗпП України, з посиланням на який було звільнено позивача підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 24.02.2004р. №33 був призначений на посаду в.о. генерального директора Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації». Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 13.04.2004р. №104-к ОСОБА_1 був призначений на посаду генерального директора Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації. метрології та сертифікації» та з ним було укладено контракт терміном дії до 12.09.2011р. Але наказом Держспоживстандарту України від 22.12.2009р. №631-К про розірвання контракту ОСОБА_1 було звільнено з посади генерального директора ДП «Харківстандартметрологія». Таким чином, контракт розірвано достроково.
Відповідно до вимог ст.36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999р. №586 керівник підприємства, що належить до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначається та звільняється з посади за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації. Всупереч зазначеної норми Держспоживстадартом України питання про звільнення позивача не було погоджено з головою Харківської державної обласної адміністрації. Відповідно до п.4.6 Порядку укладання (переукладання) контракту з керівником державного підприємства, що належить до сфери управління Держспоживстандарту України, затвердженого наказом від 07.09.2006р. №274 у разі розірвання контракту з керівником Держспоживстандартом України видається відповідний наказ про його звільнення з посади з визначенням відповідної статті КЗпП України. Одночасно цим наказом, у разі необхідності, покладається на посадову особу виконання обов'язків керівника підприємства, створюється комісія з прийому - передачі справ, вживаються інші організаційні заходи. Відділ кадрів Держспоживстандарту України знайомить керівника з наказом про його звільнення під розписку. На порушення вимог ст.47 КЗпП України позивач не був ознайомлений з наказом про звільнення, наказ про звільнення йому не було вручено.
Крім того наказ про звільнення був виданий у період хвороби ОСОБА_1 та знаходження його на лікарняному, незважаючи на те, що згідно вимог ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Посилаючись на порушення позивачем умов контракту, вимог відповідних наказів, представники відповідачів не конкретизували, в чому саме полягало невиконання трудової угоди, а копії зазначених наказів взагалі не надано.
Не надано і доказів наявності будь яких порушень з боку позивача.
За час дії контракту ОСОБА_1 жодного разу не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до наказу про звільнення підставою для розірвання контракту стало порушення умов п.9 Контракту, тобто неефективне використання державного майна та невиконання наказів Держспоживстандарту України від 17.04.2009р. №153 та від 21.05.2009р. №190. Разом з тим, з наданих судові матеріалів вбачається, що аонфліктна ситуація між ДП «Харківстандартметрологія» та ННЦ «Інститут метрології» виникла стосовно металообробного обладнання, що є майном ННЦ «Інститут метрології» та яке зберігалося на території ДП «Харківстандартметрологія». 3.03.2005р. Держспожистандарт України наказом №56 вирішив передати обладнання з балансу ННЦ «Інститут метрології» на баланс ДП «Харківстандартметрологія». 16.12.2008р. Держспоживстандарт України наказом №480 скасував дію наказу №56 від 3.03.2005р, як такий, що видано з порушенням норм чинного законодавства. Наказом від 17.04.2009р. №153 Держспоживстандарт України зобов'язав ННЦ «Інститут метрології» вивезти обладнання з приміщень ДП «Харківстандартметрологія» в строк до 20.05.2009р. 8.05.2009р. Позивач звернувся до Держспоживстандарту України про сприяння у врегулюванні майнових відносин стосовно металообробного обладнання, оскільки ННЦ «Інститут метрології» не виконав зазначений наказ. У відповідь на це звернення Держспоживстандарт видав новий наказ від 21.05.2009р. №190, яким зобов'язав ННЦ «Інститут метрології» вивезти обладнання в строк до 10.07.2009р. До ННЦ «Інститут метрології» 22.05.2009р. були направлені листи стосовно вивезення обладнання. Але ННЦ «Інститут метрології» не виконав наказу №190. 15.06.2009р. генеральним директором ДП «Харківстандартметрологія» виставлена претензія ННЦ «Інститут метрології» щодо термінового вивезення обладнання, яка не була задоволена. Після звернень генерального директора ДП «Харківстандартметрологія» від 16.06.2009р., 25.06.2009р., 21.07.2009р. Держспоживстандарт України зобов'язав ННЦ вжити дієвих заходів щодо виконання вищезазначених наказів Держспоживстандарту України та вивезти обладнання у термін до 20.07.2009р. Але ННЦ не виконав і цю вказівку. Листами від 21.05.2009р. та від 30.07.2009р. Держспоживстандарт України пропонує врегулювання господарського спору вирішувати у судовому порядку. 15.07.2009р. генеральний директор ДП «Харківстандартметрологія» звернувся з позовом до Господарського суду Харківської області до ННЦ «Інститут метрології» про звільнення приміщень, вивезення спірного майна та стягнення збитків. Рішенням Господарського суду Харківської області від 4.11.2009р. позовні вимоги в частині вивезення обладнання задоволені. У відповідь на це звернення до суду 07.08.2009р. ННЦ «Інститут метрології» подав позов до ДП «Харківстандартметрологія» про стягнення збитків. Але рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2009р. у позові ННЦ «Інститут метрології» було відмовлено. З руху зазначених документів вбачається, що з боку генерального директора ДП «Харківстандартметрологія» ОСОБА_1 було вчинено чисельні дії щодо забезпечення ефективного використання державного майна.
Судовий збір на користь держави та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, від яких позивача було звільнено, суд стчгує з відповідача, винного у порушенні прав позивача.
Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, ст.ст.36,40,231-233 КЗпП України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити його на роботі на попередній посаді генерального директора Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр, стандартизації, метрології та сертифікації» /ДП «Харківстандартметрологія»/ з 22 грудня 2009 р. Визнати неправомірним наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики /Держспоживстандарт України/ №631-К від 22.12.2009р. про розірвання контракту з ОСОБА_1.
Стягнути з Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики /Держспоживстандарт України/ судовий збір на користь держави - 17 гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 37гривень.
Рішення в частині поновлення на роботі піддати негайному виконанню.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішенння та подачі протягом 20 днів після цього самої апеляційної скарги - через Київський районний суд м.Харкова.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання у частині поновлення на роботі.
Суддя