15 листопада 2018 року
Справа № 643/14193/17
Провадження № 22-ц/818/202/18
Категорія: сімейні
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Кіся П.В., (суддя-доповідач),
суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Пузікової Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 липня 2018 року у складі судді Ференчук О.В.
у цивільній справі (643/14193/17) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про розірвання шлюбу, -
встановив:
03.11.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_1, який зареєстрований 26.09.1998 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1171
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 29.09.1998 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою. Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Фактично сімейні стосунки між ними відсутні, шлюбно-сімейні відносини вони не підтримують з квітня 2017 року.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 липня 2018 року позовні вимоги задоволені.
Суд вирішив розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який зареєстрований 26.09.1998 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1171.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 10.07.2018 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позовна заява складена іноземною мовою, що унеможливлює з'ясування предмета спору, позовних вимог, підстав позову та інших обставин, необхідних для розгляду і вирішення цивільної справи, Також відповідач посилається на порушення встановленого законом порядку розгляду справи, вказуючи, що справа по суті не розглядалася, слово відповідачу (його представнику) не надавалося, докази не досліджувалися, судові дебати не проводилися.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду за викликом не з'явилася, причину неявки не повідомила.
В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 за викликом не з'явилася, причину неявки не повідомила.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4 просив розглядати справу без неї, апеляційну скаргу підтримав і просив задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи, стверджуючи, що він не розуміє зміст викладеної російською мовою позовної заяви ОСОБА_2, не розуміє предмет спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
Заперечуючи проти вимоги позивача щодо розірвання шлюбу, адвокат ОСОБА_4 послався на ту обставину, що сторони продовжують проживати разом в одній квартирі, а відтак сімейні стосунки не розірвані.
Позивач ОСОБА_2 письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, пояснивши це правовою необізнаністю та відсутністю матеріальної можливості в отриманні правової допомоги фахівця у галузі права.
Апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 не визнав і просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає доводи апеляційної скарги надуманими, оскільки жодних непорозумінь при розгляді справи з підстав виготовлення тексту позовної заяви російською мовою, якою він і відповідач користуються, при розгляді справи в суді першої інстанції не виникало, що претензію відносно мови заявив лише адвокат. По суті спору пояснив, що дійсно з 2017 року не підтримує фактичних шлюбних відносин і не веде з відповідачкою спільного господарства. Дійсно змушений проживати в одному приміщенні з відповідачкою, оскільки іншого житла, крім отриманих за місцем роботи в гуртожитку двох кімнат, він не має, однак примирення неможливе через стійкі неприязні стосунки. В ході чергової сварки відповідач звернулася із заявою до правоохоронних органів і його було засуджено за побиття дружини до покарання у виді штрафу.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має в сім'ї рівні права та обов'язки.
За змістом ст. ст. 24 ч. 1, 104 ч. 2, 110 ч. 1, 112 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
За правилами ст. ст. 110, 114 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе лише на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_2 посилався на втрату почуттів, на відсутність порозуміння, на виникнення взаємного відчуження, на остаточне припинення шлюбно-сімейних відносин з квітня 2017 року, на ведення з того часу кожним з них роздільно бюджету і господарства, на неможливість примирення.
З матеріалів справи вбачається, що справа знаходилася в провадження суду з листопада 2017р.
14 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про надання шестимісячного строку на примирення, вказуючи, що з викладеними в позовній заяві доводами позивача про взаємне відчуження та охолодження як причину розпаду сім'ї вона не згодна, так як дійсною причиною конфлікту було бажання позивача придбати новий автомобіль у той час, як вона вважала за необхідне витрачати грошові кошти на навчання неповнолітнього сина ОСОБА_5 та повнолітньої дочки ОСОБА_6, яка є студенткою медичного університету. (а.с.13).
В судовому засіданні 19.02.2018 року, здійсненою за участю представника відповідача адвоката ОСОБА_4, суд задовольнив вказане клопотання частково і надав сторонам строк на примирення один місяць.
Справа тривалий час не розглядалася, а судові засідання відкладалися у зв'язку з їх занятістю судді в нарадчих кімнатах у інших справах, а під час розгляду справи 10.07.2018 року представник відповідачки адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без руху як таку, що не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України у зв'язку з її виготовленням російською мовою.
Заслухавши думку позивача ОСОБА_2, який проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на відсутність у нього такої можливості, суддя видалився до нарадчої кімнати для вирішення заявленого клопотання, однак після виходу із нарадчої кімнати, усупереч вимог ст.ст. 1, 3, 222, 228, 229, 241, 242, 244, 258, 259 ЦПК України, не вирішивши клопотання адвоката, не заслухавши пояснення сторін по суті спору, на забезпечивши їм можливості здавати питання та виступити в дебатах, проголосив рішення про задоволенні позову.
Оскільки суд першої інстанції розглянув справу і ухвалив рішення з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, то ухвалене у такий спосіб рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п.1,4 ч.1 та ч.2 статті 376 ЦПК України, з постановленням нового судового рішення про задоволення позову, зважуючи на таке.
Чинним ЦПК України не передбачено постановлення судом апеляційної інстанції ухвал про залишення позовної заяви без руху з підстав невідповідності її за змістом вимогам ст.175 ЦПК України, а за результатами перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду апеляційний суд може постановити лише судове рішення, передбачене статтею 374 ЦПК України.
У даній справі відсутні підстави для постановлення іншого судового рішення, ніж передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, тобто нового рішення по суті спору.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову за таких підстав.
Відповідно до ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Судовим розглядом встановлено, що26.09.1998 року сторони зареєстрували шлюб у Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 1171, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.3).
Від шлюбу сторони мають двох дітей, одна з яких є повнолітньою, а син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітнім. (а.с. 6).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19.02.2018 року сторонам надавався строк на примирення, справа тривалий час знаходилась в провадженні суду першої інстанції і до цього часу взаємовідносини сторін не покращилися, за заявою відповідачки ОСОБА_2 був засуджений до штрафу за заподіяння їй побоїв, позивач на розірванні шлюбу наполягає.
Зазначені обставини не заперечує і представник відповідача адвокат ОСОБА_4, зосередившись на доводах про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у позові лише з тих підстав, що позовна заява виготовлена на незрозумілій для нього російській мові.
Дійсно, як правильно вказує адвокат ОСОБА_4 суд відкрив провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2, машинописний текст якої обсягом однієї сторінки викладено російською мовою.
Разом з тим, цивільне судочинство здійснювалося і усі процесуальні документи виготовлено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.9 ЦПК України державною мовою.
Відповідач ОСОБА_1 жодних претензій щодо викладення позовної заяви російською мовою не заявляла, в тому числі і в поданому до суду 14.02.2018 року клопотанні про надання шестимісячного строку для примирення, продемонструвавши при його обґрунтуванні цілковите усвідомлення і предмету спору, і доводів позивача, викладених російською мовою.
Претензії щодо мови, на якій викладено позовну заяву, виникли лише у адвоката ОСОБА_4, який також звернув на це увагу лише після того, як суд, розглянувши 19.02.2018 року в судовому засіданні за його участю клопотання відповідача ОСОБА_1 про надання шестимісячного строку на примирення постановив ухвалу про часткове задоволення клопотання і надав строк для примирення в один місяць.
Оскільки адвокат ОСОБА_4, маючи вищу юридичну освіту, протягом довготривалого знаходження справи у провадженні суду так і не проявив ініціативи та не скористався передбаченими ст.ст. 9, 43, 75 ЦПК України правами з метою перекладу змісту позовної заяви обсягом однієї сторінки на державну мову, судова колегія вважає, що викладені ним у подальшому в апеляційній скарзі та в судовому засіданні апеляційного суду доводи про неможливість усвідомити зміст позовної заяви у зв'язку з її виготовленням російською мовою не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2
Як зазначав позивач в позовній заяві та підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду, він не бажає миритися з ОСОБА_1, а суд не може примусити його зберегти шлюб.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 367, 368, 371, 372, п. 2 ч.1 ст. 374, п.п.1,4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381-384, ст. 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 липня 2018 року - скасувати і ухвалити нове.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який зареєстрований 26.09.1998 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1171.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 листопада 2018 року.
Головуючий - П.В. Кісь
Судді: І.В. Бурлака
В.Б. Яцина