вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.11.2018м. ДніпроСправа № 904/3689/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", м.Київ в особі ФІЛІЇ ГАЗОПРОМИСЛОВОГО УПРАВЛІННЯ "ПОЛТАВАГАЗВИДОБУВАННЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", Полтавська обл., місто Полтава
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА", Дніпропетровська обл., місто Дніпро
про стягнення штрафних санкцій у сумі 3129971,86грн., з яких 1236570,31грн. штрафу та 1893401,55грн. пені, з урахуванням заяви №юр-12158 від 24.09.2018 про зменшення позовних вимог
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №2-715д від 06.06.2018;
від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №43 від 11.09.2018.
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (далі - відповідач) про стягнення штрафу та пені в сумі 4345264,29грн.
Ухвалою суду від 20.08.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 13.09.2018.
13.09.2018 підготовче судове засідання відкладено на 03.10.2018.
18.09.2018 від відповідача до суду надійшов відзив.
25.09.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив.
26.09.2018 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, за якою сума позову складає 3129971,86грн., з яких 1236570,31грн. штрафу та 3129971,86грн. пені.
02.10.2018 від відповідача надійшли заперечення.
03.10.2018 від позивача надійшло клопотання про повернення залишково сплаченого судового збору у розмірі 18229,42грн., у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.
Ухвалою від 03.10.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 23.10.2018.
В судовому засіданні, яке відбулося 23.10.2018 оголошено перерву до 13.11.2018.
Враховуючи явку представників сторін господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.
В судовому засіданні, яке відбулося 13.11.2018 здійснено розгляд справи по суті.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .
В судовому засіданні, яке відбулося 13.11.2018 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Судовий процес не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з частковим знеструмленням електричного живлення приміщення Господарського суду Дніпропетровської області, роботу центрального комутатора зупинено, що підтверджується актом №7/18 від 13.11.2018.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 24.02.2017 між ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» та ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» укладено договір поставки труб сталевих безшовних та електрозварних прямошовних в асортименті №169/17 (далі - Договір).
За умовами даного Договору відповідач, як Постачальник зобов'язувався поставити товар, зазначений в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, а Позивач, як Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар (п.1.1. Договору). Найменування, асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується у Специфікації.
Додатковими угодами №1/2016/17 від 28.02.2017 та №2/368/17 від 20.03.2017 сторони внесли зміни до Специфікації.
Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації і становить 107260045,60грн.
Відповідно до п. 1.3. Договору, Постачальник гарантує, що Товар, який є предметом Договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися Товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Постачальник повинен поставити Покупцю Товар, передбачений цим Договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортам виробника, Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред'являються до Товару даного виду та підтверджуються відповідними документами.
За умовами Договору, п. 5.1, 5.2, строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до цього Договору. Обсяг поставки Товару визначається в рознарядках Покупця та узгоджується до поставки Товару. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електронну адресу Постачальника, вказану в розділі XIV даного Договору.
Рознарядка щодо поставки товару №11-2069 від 28.02.2017 була направлена відповідачу 01.03.2017 та отримана ним 03.03.2017. Як зазначено в п. 3.9 Специфікації, в редакції Додаткової угоди №2/368/17 від 20.03.2017, строк поставки Товару: позиції №6,7,10,19,20 - до 31 березня 2017 року, позиції №1,2 - до 30 квітня 2017 року, позиції №3,4,5,8,9,11-18,21-24 - до 31 травня 2017 року, згідно наданих рознарядок. Допустиме відхилення при відвантаженні + 0% / - 2% від загальної кількості Товару.
Відповідно до пункту 5.3 Договору, датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання - передачі Товару або видаткової накладної.
Відповідно до пунктів 5.9, 5.11 Договору, по прибуттю Товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем, приймання Товару по якості проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу №П-7 від 25.04.1966, та сертифікату якості та/або паспорту заводу-виробника.
Товар був поставлений Відповідачем на загальну суму 106339237,46грн., але допущена прострочка з поставки Товару по позиціям № 1,3,4,8,13 Специфікації.
Несвоєчасність поставки підтверджена наступними актами приймання-передачі:
- акт №36/3512180 від 11.09.2017 на суму 117368,06грн.;
- акт №37/4058180 від 15.12.2017 на суму 1134228,41грн.;
- акт №38/4231180 від 27.02.2018 на суму 1802393,26грн.;
- акт №39/3520180 від 07.03.2018 на суму 1930583,48грн.;
- акт №40/3521180 від 13.03.2018 на суму 1929939,31грн.;
- акт №41/3623180 від 23.03.2018 на суму 3843130,18грн.;
- акт №42/3667180 від 30.03.2018 на суму 3810277,39грн.;
- акт №43/4503180 від 10.04.2018 на суму 1941856,50грн.;
- акт №44/4504180 від 11.04.2018 на суму 671871,40грн.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.11 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
У разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з поставки Товару у визначені терміни, позивачем нараховані штрафні санкції в сумі 4345264,29грн., з яких 3121082,40грн. пені та 7% штрафу в сумі 1224181,90грн.
Позивачем була направлена відповідачу претензія №22-5408 від 07.05.2018 щодо сплати пені та штрафу, відповідь на яку позивачем не отримана.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати за надані послуги суму у розмірі 4345264,29грн., з яких 1224181,90грн. - 7% штрафу, 3121082,40грн. - пеня.
У подальшому позивачем було зменшено позовні вимоги до 3129971,86грн., з яких 1236570,31грн. - 7% штрафу, 1893401,55грн. - пеня.
Відповідач скористався своїм правом на судовий захист, надав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне.
Відповідно до пункту 5.1. Договору поставки №169/17 від 24.02.2017 (далі - Договір поставки) строк поставки вказується у Специфікації до цього Договору.
24.02.2017 під час укладення Договору поставки між сторонами було підписано також Специфікацію №1 до цього Договору. В подальшому Додатковими угодами №1 від 28.02.2017 та №2 від 20.03.2017 Сторони виклали Специфікацію №1 до Договору поставки в новій редакції.
Згідно пункту 3 Специфікації №1 в ред. Додаткової угоди №2 від 20.03.2017 встановлено, зокрема, наступні обов'язки Відповідача щодо строку поставки Товару:
Позиції № 6, 7, 10,19, 20 - до 31.03.2017;
Позиції № 1,2 - до 30.04.2017;
Позиції № 3, 4, 5, 8, 9, 11-18, 21-24 - до 31.05.2017.
Згідно частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено скорочену позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що сплив строку виконання щодо поставки Товару став підставою для початку перебігу наступних строків позовної давності:
Для позицій Товару № 6, 7, 10, 19, 20-з 01.04.2017 по 01.04.2018;
Для позицій Товару № 1, 2 - з 01.05.2017 по 01.05.2018;
Для позицій Товару № 3, 4, 5, 8, 9, 11-18, 21-24 - з 01.06.2017 по 01.06.2018.
Позивачем позов пред'явлено в серпні 2018 року, тобто, як вважає відповідач, зі спливом строку позовної давності для стягнення пені.
В частині пропуску строку позовної давності в частині вимог про стягнення штрафу відповідач вказав наступне.
Відповідно до пункту 7.11 Договору поставки Постачальник у разу невиконання взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до даного Договору сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.
Виходячи з визначених Специфікацією №1 строків поставки Товару Позивач в будь-якому випадку пропустив строк позовної давності для вимог про стягнення і штрафу, навіть якщо до останнього дня перебігу позовної давності додати 30 днів відповідно:
01.04.2018 + 30 днів = 01.05.2018;
01.05.2018 + 30 днів = 31.05.2018;
01.06.2018 + 30 днів = 01.07.2018.
Згідно частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності і для вимоги про стягнення пені, і для вимоги про стягнення штрафу починається після спливу строку для виконання. При цьому, необхідно розмежовувати строк для виконання зобов'язання, після спливу якого починає перебіг позовна давність, і строк, після спливу якого, виникає право на застосування додаткового заходу відповідальності у вигляді штрафу, але в межах строку позовної давності, що вже почав свій перебіг.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності і для пені, і для штрафу, та просив суд застосувати строк позовної давності.
У свою чергу позивач надав суду відповідь на відзив, у якій вказав наступне.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в пунктах 3, 9 Специфікації, в редакції Додаткової угоди №2/368/17 від 20.03.2017 до договору №169/17 від 24.02.2017, строк поставки Товару: позиції №6,7,10,19,20 - до 31 березня 2017 року, позиції №1,2 - до 30 квітня 2017 року, позиції №3,4,5,8,9,11-18,21-24 - до 31 травня 2017 року, згідно наданих рознарядок. Поставка товару по позиції 1 Специфікації (до 30.04.2017) здійснена - 11.09.2017. Поставка товару по позиції 3 Специфікації (до 31.05.2017) здійснена - 10.04.2018 та 11.04.2018.
Поставка товару по позиції 4 Специфікації (до 31.05.2017) здійснювалася - 27.02.2018, 07.03.2018, 13.03.2018, 23.03.2018, 30.03.2018, 10.04.2018. Поставка товару по позиції 8 Специфікації (до 31.05.2017) здійснена - 15.12.2017. Поставка товару по позиції 13 Специфікації (до 31.05.2017) здійснена - 06.09.2017.
Відповідно до пункту 7.1 договору №169/17 від 24.02.2017, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 7.11 договору №169/17 від 24.02.2017, у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Разом із тим положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, положення глави 19 Цивільного кодексу України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а тому:
1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;
2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. (Постанова Верховного суду України
від 08.02.2017 по справі №910/29752/15).
Отже, пеня за несвоєчасно поставлений Товар, нараховується за шість місяців від граничного строку поставки. По позиції 1 Специфікації граничний строк поставки товару був визначений датою - 30.04.2017, пеня може бути нарахована за кожен день починаючи з 01.05.2017 до 30.10.2017. Строк позовної давності спливає через рік від кожного дня, за який нарахована пеня. Позивач направив позовну заяву до суду 13.08.2018, і має право на стягнення пені за період з 14.08.2017 по 30.10.2017.
Щодо твердження відповідача про те, що позивач пропустив строк позовної давності для вимог про стягнення і штрафу, позивач вказує наступне.
Як було зазначено вище, відповідно до пункту 7.11 договору №169/17 від 24.02.2017, Постачальник за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Відповідач помилково визначив термін позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, його розрахунок був би вірний тільки у випадку визначення Сторонами в договірних умовах зобов'язання по оплаті штрафу за прострочення поставки «до тридцяти днів», але Сторонами зазначено «понад тридцять днів», тобто строк позовної давності для вимоги про стягнення штрафу починається з дати фактичної поставки Товару, якщо прострочення поставки Товару перевищило 30 днів.
У зв'язку з цим позивач вважає неправомірною вимогу відповідача про застосування строку позовної давності.
Відповідач надав заперечення, у яких вказав наступне.
Відповідач вважає, що позивач помилково ототожнює порядок нарахування пені (за кожен день прострочення) з початком перебігу строку позовної давності (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України). Тобто, Позивач вважає, що для пені, нарахованої за кожний окремий день, починає свій перебіг окремий 1-річний строк позовної давності. І таким чином, в межах 6-місячного строку, після якого припиняється нарахування штрафних санкцій (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України), з'являється окремо 180-182 днів пені (за кількістю днів у 6 місяцях) для кожної з яких є свій окремий 1-річний строк позовної давності. Виходячи з цього, на думку Позивача, він має право звернутися до суду протягом 1 року після нарахування пені навіть за останній день 6-місячного строку, тобто протягом 1 року + 180-182 дні.
Відповідач звертає увагу, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання (стаття 546 Цивільного кодексу України). Таким чином, необхідно основне зобов'язання, яким в нашому випадку є зобов'язання із поставки Товару і яке є незалежним від неустойки, тобто може існувати окремо, розрізняти від додаткового (похідного) зобов'язання, яким є неустойка (штраф, пеня) і яке не може існувати самостійно (без основного зобов'язання).
Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
В даному контексті мова йде про основне зобов'язання, тобто зобов'язання із поставки Товару. Таким чином, перебіг позовної давності для пені починається після спливу строку виконання основного зобов'язання, в нашому випадку після 31.03.2017, 30.04.2017, 31.05.2017 відповідно. Отже, підставою для початку перебігу строку позовної давності є саме сплив строку виконання основного зобов'язання.
Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, моментом з якого починає перебіг строку позовної давності є наступний день після закінчення строку виконання основного зобов'язання.
Таким чином, позовна давність про стягнення неустойки в один рік починається зі спливом строку виконання основного зобов'язання, та починає свій перебіг з наступного дня після 31.03.2017, 30.04.2017, 31.05.2017 відповідно.
Відповідач вважає, що позивач штучно і помилково відліковує перебіг строку позовної давності в 1 рік для кожного окремого дня, що є порушенням статей 253, 261 Цивільного кодексу України, оскільки такий кожен окремий день не є наступним днем після спливу строку основного зобов'язання. Внаслідок такої помилки штучно та неправомірно збільшується скорочений строк позовної давності в 1 рік до 1 року і шести місяців.
Щодо штрафу, то відповідач вказує, що відповідно до пункту 7.11 Договору поставки Постачальник у разу невиконання взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до даного Договору сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.
Формулювання «за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7%...» насправді означає, що строк позовної давності для вимог про стягнення штрафу починається не через 30 днів після строку виконання основного зобов'язання, а з дати фактичної поставки Товару.
Тлумачення цього пункту Договору відповідно до частини 3 статті 213 Цивільного кодексу України, на думку відповідача, свідчить, що право на стягнення штрафу виникає на 31 день після закінчення останнього дня строку виконання основного зобов'язання, а сплив позовної давності відбувається через 1 рік, тобто:
01.04.2017 + 30 днів = 01.05.2017 (31 день) + 1 рік = 01.05.2018;
01.05.2017 + 30 днів = 31.05.2017 (31 день) + 1 рік = 31.05.2018;
01.06.2017+ 30 днів = 01.07.2017 (31 день) + 1 рік = 01.07.2018.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів господарський суд встановив та дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
24.02.2017 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (далі - відповідач, постачальник) та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", яке на підставі рішення акціонерів №237 від 21.05.2018 змінило тип товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та у зв'язку зі зміною типу товариства змінено найменування товариства на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (реєстрація вказаних дій відбулася 23.05.2018 за №10747770045044263) (далі - позивач, покупець) укладено договір поставки труб сталевих безшовних та електрозварних прямошовних в асортименті (закупівля товару за власні кошти) (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації (далі - Специфікація) (пункт 1.2 договору).
Ціна цього договору вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента) (пункт 3.1 договору).
Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього договору (пункт 3.2 договору).
Договір, відповідно до пункту 10.1 якого, набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 Господарського кодексу України, 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом спору у даній справі є стягнення пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару обумовленого укладеним між сторонами договором.
Відповідно до пункту 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації до цього договору.
Обсяг поставки товару визначається у рознарядці покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану у розділі ХІV даного договору (пункт 5.2 договору).
Пунктом 5.3 договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
В якості Додатку №1 до договору сторони підписали специфікацію №1 від 24.02.2017.
28.02.2017 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 договору в якій сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до Додатку №1 до Договору №169/17 від 24.02.2017 - Специфікація №1 від 24.02.2017, у зв'язку з чим Специфікацію №1 від 24.02.2017 викладено у новій редакції.
20.03.2017 між сторонами підписано Додаткову угоду №2 від 20.03.2017 в якій сторони дійшли згоди внести зміни до Специфікації №1 до договору (в редакції додаткової угоди №1/206/17 від 28.02.2017) та викласти її в редакції Додатку №1 до цієї Додаткової угоди, яка додається.
Отже, остаточною редакцією Специфікації №1 від 20.03.2017 визначено:
Загальну вартість товару, що поставляється за нею у розмірі 107260045,60грн. (пункт 1 Специфікації 31 від 20.03.2017);
Строк поставки товару: позиції №6,7,10,19,20 - до 31.03.2017; позиції №1,2 - до 30.04.2017; позиції №3,4,5,8,9,11-18,21-24 - до 31.05.2017, згідно наданих рознарядок.
Позивач направив рекомендованим листом з повідомленням рознарядку за вих.№11-2069 від 28.02.2017 щодо виконання договору поставки труб на адресу відповідача. В якості доказу направлення рознарядки на адресу відповідача надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем 03.03.2017.
Як стверджує позивач, товар був поставлений відповідачем на загальну суму 106339237,46грн., але допущено прострочку з поставки товару по позиціям №1,3,4,8,13 Специфікації. Несвоєчасність поставки підтверджується наступними актами приймання-передачі, а саме акт №36/3512180 від 11.09.2017 на суму 117368,06грн.; акт №37/4058180 від 15.12.2017 на суму 1134228,41грн.; акт №38/4231180 від 27.02.2018 на суму 1802393,26грн.; акт №39/3520180 від 07.03.2018 на суму 1930583,48грн.; акт №40/3521180 від 13.03.2018 на суму 1929939,31грн.; акт №41/3623180 від 23.03.2018 на суму 3843130,18грн.; акт №42/3667180 від 30.03.2018 на суму 3810277,39грн.; акт №43/4503180 від 10.04.2018 на суму 1941856,50грн.; акт №44/4504180 від 11.04.2018 на суму 671871,40грн.
Перевіривши твердження позивача господарський суд встановив наступне.
1. Допущено прострочку з поставки товару по позиції №1. Строк поставки товару по позиції №1 до 30.04.2017. Фактично товар поставлено 11.09.2017, що підтверджується актом №36/3512180 від 11.09.2017 приймання-передачі на суму 117368,06грн.
2. Допущено прострочку з поставки товару по позиції №3. Строк поставки товару по позиції №3 до 31.05.2017. Фактично товар поставлено 11.04.2018, що підтверджується актом №44/4504180 від 11.04.2018 приймання-передачі на суму 671871,40грн.
3. Допущено прострочку з поставки товару по позиціям №3,4. Строк поставки товару по позиції №3 до 31.05.2017. Фактично товар поставлено 10.04.2018, що підтверджується актом №43/4503180 від 10.04.2018 приймання-передачі на суму 668972,63грн.
4. Допущено прострочку з поставки товару по позиції №4. Строк поставки товару по позиції №4 до 31.05.2017. Фактично товар поставлено 27.02.2018, що підтверджується актом №38/4231180 від 27.02.2018 приймання-передачі на суму 1802393,26грн.
5. Допущено прострочку з поставки товару по позиції №4. Строк поставки товару по позиції №5 до 31.05.2017. Фактично товар поставлено 07.03.2018, що підтверджується актом №39/3520180 від 07.03.2018 приймання-передачі на суму 1930583,48грн.
6. Допущено прострочку з поставки товару по позиції №4. Строк поставки товару по позиції №4 до 31.05.2017. Фактично товар поставлено 13.03.2018, що підтверджується актом №40/3521180 від 13.03.2018 приймання-передачі на суму 1929939,31грн.
7. Допущено прострочку з поставки товару по позиції №4. Строк поставки товару по позиції №4 до 31.05.2017. Фактично товар поставлено 23.03.2018, що підтверджується актом №41/3623180 від 23.03.2018 приймання-передачі на суму 3843130,18грн.
8. Допущено прострочку з поставки товару по позиції №4. Строк поставки товару по позиції №4 до 31.05.2017. Фактично товар поставлено 30.03.2018, що підтверджується актом №42/3667180 від 30.03.2018 приймання-передачі на суму 1912224,59грн.
9. Допущено прострочку з поставки товару по позиції №8. Строк поставки товару по позиції №8 до 31.05.2017. Фактично товар поставлено 15.12.2017, що підтверджується актом №37/4058180 від 15.12.2017 приймання-передачі на суму 1134228,41грн.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Пунктом 7.11 договору визначено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у Специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
За актом №36/3512180 від 11.09.2017 приймання-передачі на суму 117368,06грн. позивач нарахував пеню за період з 14.08.2017 по 10.09.2017 на суму 3322,40грн. та штраф у розмірі 8306,01грн.
Відповідач заявив про пропуск позовної давності.
Господарський суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що обґрунтованою є вимога про стягнення пені у розмірі 3286,31грн. за період з 14.08.2017 по 10.09.2017 та штрафу у розмірі 8215,76грн.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності господарський суд зазначає наступне.
Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
У Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.
Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.
Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Господарський суд встановив, що позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 13.08.2018, що підтверджується штампом пошти зробленим на конверті в якому господарський суд отримав позовну заяву та додані до неї документи.
Господарський суд констатує, що вимога про стягнення пені за період з 14.08.2017 по 10.09.2017 заявлена в межах річного строку позовної давності, а отже підлягає задоволенню частково у розмірі 3286,31грн.
Щодо вимоги про стягнення штрафу господарський суд констатує, що позивач про порушення свого права на своєчасну поставку товару за позицією №1 довідався 01.05.2017. Отже, річний строк позовної давності сплив 01.05.2018. Господарський суд констатує пропуск позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення штрафу, у зв'язку з чим у зазначеній частині позовних вимог слід відмовити.
За актом №44/4504180 від 11.04.2018 приймання-передачі на суму 671871,40грн. та актом №43/4503180 від 10.04.2018 приймання-передачі на суму 668972,63грн. позивач нарахував пеню за період з 14.08.2017 по 29.11.2017 на суму 146098,21грн. та штраф у розмірі 94693,28грн.
Відповідач заявив про пропуск позовної давності.
Господарський суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що обґрунтованою є вимога про стягнення пені у розмірі 144811,15грн. за період з 14.08.2017 по 10.09.2017 та штрафу у розмірі 93859,08грн.
Господарський суд констатує, що вимога про стягнення пені за період з 14.08.2017 по 29.11.2017 заявлена в межах річного строку позовної давності, а отже підлягає задоволенню частково у розмірі 144811,15грн.
Щодо вимоги про стягнення штрафу господарський суд констатує, що позивач про порушення свого права на своєчасну поставку товару за позицією №3 довідався 01.06.2017. Отже, річний строк позовної давності сплив 01.06.2018. Господарський суд констатує пропуск позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення штрафу, у зв'язку з чим у зазначеній частині позовних вимог слід відмовити.
За актом 38/4231180 від 27.02.2018 приймання-передачі на суму 1802393,26грн., актом №39/3520180 від 07.03.2018 приймання-передачі на суму 1930583,48грн., актом №40/3521180 від 13.03.2018 приймання-передачі на суму 1929939,31грн., актом №41/3623180 від 23.03.2018 приймання-передачі на суму 3843130,18грн. та актом №42/3667180 від 30.03.2018 приймання-передачі на суму 1912224,59грн. позивач нарахував пеню за період з 14.08.2017 по 29.11.2017 на суму 1620993,43грн. та штраф у розмірі 1050644,53грн.
Відповідач заявив про пропуск позовної давності.
Господарський суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що обґрунтованою є вимога про стягнення пені у розмірі 1233173,24грн. за період з 14.08.2017 по 10.09.2017 та штрафу у розмірі 799278,95грн.
Господарський суд констатує, що вимога про стягнення пені за період з 14.08.2017 по 29.11.2017 заявлена в межах річного строку позовної давності, а отже підлягає задоволенню частково у розмірі 1233173,24грн.
Щодо вимоги про стягнення штрафу господарський суд констатує, що позивач про порушення свого права на своєчасну поставку товару за позицією №3 довідався 01.06.2017. Отже, річний строк позовної давності сплив 01.06.2018. Господарський суд констатує пропуск позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення штрафу, у зв'язку з чим у зазначеній частині позовних вимог слід відмовити.
За актом №37/4058180 від 15.12.2017 приймання-передачі на суму 1134228,41грн. позивач нарахував пеню за період з 14.08.2017 по 14.12.2017 на суму 122986,51грн. та штраф у розмірі 82926,48грн.
Відповідач заявив про пропуск позовної давності.
Господарський суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що період нарахування, а саме з 14.08.2017 по 14.12.2017, визначено не правильно. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, початком прострочення є 01.06.2017, отже шестимісячний строк для нарахування пені спливає 29.11.2017, а не 14.12.2017, як вказав позивач. Переносити період нарахування пені не допускається. Однак, здійснивши перерахунок пені за період з 14.08.2017 по 29.11.2017 господарський суд встановив, що розмір пені позивач визначив правильно, відтак пеня у розмірі 122986,51грн. є обґрунтованою. Однак здійснивши перерахунок штрафу господарський суд визнав його таким, що містить помилки і обґрунтованим штрафу у розмірі 79395,99грн.
Господарський суд констатує, що вимога про стягнення пені за період з 14.08.2017 по 29.11.2017 заявлена в межах річного строку позовної давності, а отже підлягає задоволенню у розмірі 122986,51грн.
Щодо вимоги про стягнення штрафу господарський суд констатує, що позивач про порушення свого права на своєчасну поставку товару за позицією №8 довідався 01.06.2017. Отже, річний строк позовної давності сплив 01.06.2018. Господарський суд констатує пропуск позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення штрафу, у зв'язку з чим у зазначеній частині позовних вимог слід відмовити.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності до приписів частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 1504257,21грн. пені. В задоволенні штрафу слід відмовити частково з підстав необґрунтованості, а частково, у зв'язку з застосуванням строку позовної давності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 22563,97грн., з урахуванням того, що 48,06% позовних вимог позивача судом задоволено.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.
13.08.2018 позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, що підтверджується штампом пошти зробленим на конверті в якому господарський суд отримав позовну заяву та додані до неї документи. Ціну позову, у відповідності до статті 163 Господарського процесуального кодексу України, визначив у розмірі 4345264,29грн. та сплатив судовий збір у розмірі 64179,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №43181 від 10.08.2018 на суму 65179,00грн.
В подальшому, а саме 26.09.2018 від позивача отримано заяву про зменшення розміру позовних вимог, за якою ціна позову складає 3129971,86грн., отже судовий збір підлягає сплаті у розмірі 46949,58грн.
За таких обставин, сплачений судовий збір у сумі 18229,42грн. (65179,00грн. - 46949,58грн.) підлягає поверненню платнику - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі ФІЛІЇ ГАЗОПРОМИСЛОВЕ УПРАВЛІННЯ "ПОЛТАВАГАЗВИДОБУВАННЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, Октябрський район, ВУЛИЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКА, будинок 173; ідентифікаційний код 00153100) в порядку, визначеному Законом України "Про судовий збір" на підставі поданої ним заяви.
03.10.2018 від позивача отримано клопотання від 02.10.2018 за вих.№юр-12709 про повернення судового збору в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір" в якій просить суд винести ухвалу про повернення позивачу судового збору у розмірі 18229,42грн.
Господарський суд оцінивши клопотання від 02.10.2018 за вих.№юр-12709 про повернення судового збору визнав його таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 265-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі ФІЛІЇ ГАЗОПРОМИСЛОВОГО УПРАВЛІННЯ "ПОЛТАВАГАЗВИДОБУВАННЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, Октябрський район, ВУЛИЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКА, будинок 173; ідентифікаційний код 00153100) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ПИСАРЖЕВСЬКОГО, будинок 1-А; ідентифікаційний код 33668606) про стягнення штрафних санкцій у сумі 3129971,86грн., з яких 1236570,31грн. штрафу та 1893401,55грн. пені, з урахуванням заяви №юр-12158 від 24.09.2018 про зменшення позовних вимог задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ПИСАРЖЕВСЬКОГО, будинок 1-А; ідентифікаційний код 33668606) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі ФІЛІЇ ГАЗОПРОМИСЛОВОГО УПРАВЛІННЯ "ПОЛТАВАГАЗВИДОБУВАННЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, Октябрський район, ВУЛИЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКА, будинок 173; ідентифікаційний код 00153100) 1504257,21грн. (один мільйон п'ятсот чотири тисячі двісті п'ятдесят сім грн. 21 коп.) пені; 22563,97грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот шістдесят три грн. 97 коп.) судового збору, про що видати наказ.
Реквізити сторін:
Стягувач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі ФІЛІЇ ГАЗОПРОМИСЛОВЕ УПРАВЛІННЯ "ПОЛТАВАГАЗВИДОБУВАННЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, Октябрський район, ВУЛИЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКА, будинок 173; ідентифікаційний код 00153100).
Боржник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ПИСАРЖЕВСЬКОГО, будинок 1-А; ідентифікаційний код 33668606).
В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ПИСАРЖЕВСЬКОГО, будинок 1-А; ідентифікаційний код 33668606) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі ФІЛІЇ ГАЗОПРОМИСЛОВОГО УПРАВЛІННЯ "ПОЛТАВАГАЗВИДОБУВАННЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, Октябрський район, ВУЛИЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКА, будинок 173; ідентифікаційний код 00153100) 389144,34грн. пені та 1236570,31грн. штрафу відмовити.
Клопотання від 02.10.2018 за вих.№юр-12709 про повернення судового збору в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір" задовольнити.
Повернути АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі ФІЛІЇ ГАЗОПРОМИСЛОВЕ УПРАВЛІННЯ "ПОЛТАВАГАЗВИДОБУВАННЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, Октябрський район, ВУЛИЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКА, будинок 173; ідентифікаційний код 00153100) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 118229,42грн. (сто вісімнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять грн. 42 коп.), який сплачено, згідно платіжного доручення №43781 від10.08.2018, про що постановити ухвалу.
Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення - 16.11.2018.
Суддя ОСОБА_3