Іменем України
14 листопада 2018 року
Київ
справа №815/2268/17
адміністративне провадження №К/9901/52374/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області Попова Володимира Григоровича
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 (суддя - Стеценко О.О.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (судді - Ступакова І.Г., Бітов А.І., Лук'янчук О.В.)
у справі № 815/2268/17
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області Попова Володимира Григоровича
про визнання протиправними дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення,
У квітні 2017 Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області Попова Володимира Григоровича щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001141303 від 17.01.2017.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач прийняв оскаржуване повідомлення-рішення поза межами своїх повноважень та з порушенням вимог Податкового Кодексу України (далі - ПК України) та законодавства, що регламентує діяльність органів фіскальної служби.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, позов задоволено:
- визнано протиправними дії виконуючого обов'язки заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області Попова В.Г. щодо прийняття відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 податкового повідомлення-рішення №0001141303 від 27.01.2017;
- стягнуто з Головного управління ДФС в Одеській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 грн.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову, неправильно оцінивши обставини справи та надані сторонами докази.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу просив залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Роздільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі -Роздільнянська ОДПІ) № 481 від 06.12.2016 призначено проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_3 тривалістю 10 робочих днів з 19.12.2016 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 30.04.2013 по 31.12.2015.
28.12.2016 начальником Роздільнянської ОДПІ видано наказ № 534 про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_3 на 5 робочих днів з 03.01.2017 по 10.01.2017.
За результатами перевірки складено акт від 17.01.2017, в якому викладено висновки контролюючого органу про виявлені під час перевірки порушення податкового законодавства.
На підставі акта перевірки від 17.01.2017 відповідачем, як виконуючим обов'язки заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області, 27.01.2017 прийнято податкові повідомленні-рішення № 0001131303, № 0001141303, №0001161303, № 00011241303.
Позивачем оскаржуються, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, дії відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001141303 від 17.01.2017.
Задовольнивши адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з 01.01.2017 право на проведення перевірки належить виключно контролюючим органам обласного та центрального рівнів, отже Роздільнянська ОДПІ не мала права на проведення у січні 2017 року перевірки позивача.
Крім того, суди попередніх інстанцій послались на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 у справі №815/1014/17, яким визнано протиправними дії Роздільнянської ОДПІ щодо складання акта перевірки ОСОБА_3 від 17.01.2017.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову, враховуючи наступне.
До матеріалів справи залучено копію частини акта Роздільнянської ОДПІ від 17.01.2017 про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 30.04.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 30.04.2013 по 31.12.2015.
Зі змісту вказаного акта вбачається, що перевірка проводилась у період з 19.12.2016 по 10.01.2017. Через відсутність офісного приміщення та відповідно до заяви позивача від 19.12.2016 перевірку проведено за адресою: Одеська область, Біляївський район, м. Білявка вул. Костіна, 3.
Зміст акта та позовної заяви свідчить про те, що ОСОБА_3 допустила посадову особу Роздільнянської ОДПІ до проведення документальної виїзної перевірки та надала перевіряючому певні документи бухгалтерського обліку.
При цьому зі змісту судових рішень у справі № 815/1014/17 також не вбачається, що позивач не допустила контролюючий орган до перевірки та у передбаченому чинним законодавством порядку до фактичного початку перевірки оскаржила наказ Роздільнянської ОДПІ про проведення перевірки чи наказ про продовження її строків.
Як Верховним Судом України, так і Верховним Судом сформовано правову позицію щодо механізму реалізації платником податку захисту своїх прав при проведенні контролюючими органами перевірок.
Так, у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 806/2127/16 зазначено, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 806/2127/16 та від 20.02.2018 у справі № 826/1205/16.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач допустив до проведення перевірки посадову особу Роздільнянської ОДПІ, то єдиним та належним способом захисту прав та інтересів платника податку є оскарження законності прийнятих на підставі акта проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень, оскільки оскарження інших дій контролюючого органу, зокрема складання акта перевірки, прийняття та підписання податкових повідомлень-рішень, тощо, не може привести до відновлення порушених прав платника податку та не відповідає завданням і основним засадам адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у публічно-правовому спорі.
Наведене залишено поза увагою судів попередніх інстанцій, внаслідок чого зроблено помилковий висновок щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно зі статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області Попова Володимира Григоровича задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області Попова Володимира Григоровича про визнання протиправними дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова