Іменем України
15 листопада 2018 року
Київ
справа №820/6773/16
адміністративне провадження №К/9901/22343/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (головуючий суддя Макаренко Я.М., судді - Мінаєва О.М., Донець Л.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці про зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці (далі - Ліквідаційна комісія УМВС України на Південній залізниці), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила зобов'язати відповідача відповідно до вимог частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині звільнення її як жінки, яка має дитину віком до шести років, з обов'язковим працевлаштуванням, звільнити її зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року адміністративний позов задоволено. Зобов'язано Ліквідаційну комісію УМВС України на Південній залізниці відповідно до вимог частини третьої статті 184 КЗпП України в частині звільнення ОСОБА_2 як жінки, яка має дитину віком до шести років, з обов'язковим працевлаштуванням, звільнити позивача зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Ліквідаційна комісія УМВС України на Південній залізниці зобов'язана відповідно до вимог частини третьої статті 184 КЗпП України в частині звільнення ОСОБА_2 як жінки, яка має дитину віком до шести років, з обов'язковим працевлаштуванням, звільнити позивача зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивача про зобов'язання Ліквідаційної комісії УМВС України на Південній залізниці звільнити її з обов'язковим працевлаштуванням є передчасними, оскільки рішення про звільнення або про відмову у звільненні відповідачем не приймалось, а суд не може перебирати на себе повноваження щодо розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_2
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року залишити в силі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Шарапи В.М.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Порядок проходження служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в тому числі звільнення, регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).
Згідно пункту 64 «з» Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 12 листопада 2007 року проходила службу в УМВС України на Південній залізниці. Наказом УМВС України на Південній залізниці від 21 березня 2014 року № 45 о/с «По особовому складу» позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20 березня 2014 року по 2 січня 2017 року включно.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 8 червня 2015 року № 662 "Про ліквідацію Управління МВС України на Південній залізниці" прийнято рішення про ліквідацію УМВС України на Південній залізниці.
10 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Ліквідаційної комісії УМВС України на Південній залізниці з рапортом, в якому просила відповідно до вимог частини третьої статті 184 КЗпП України в частині звільнення її як жінки, яка має дитину віком до шести років, з обов'язковим працевлаштуванням, звільнити її зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідач листом від 1 березня 2017 року №36/8/27 повідомив позивача про те, що звільнення працівників внутрішніх справ у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації згідно з пунктом 64 «з» Положення відбувається лише на підставі гарантійного листа з установи (організації) про подальше працевлаштування. Вказано позивачу про необхідність надати відповідачу гарантійний лист щодо подальшого її працевлаштування в органах Національної поліції чи інших установах (організаціях). Крім того, зазначено, що у разі ненадання такого гарантійного листа про подальше працевлаштування ОСОБА_2 в органах Національної поліції чи інших установах (організаціях) її звільнення не виявиться можливим.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем питання щодо розгляду рапорту позивача про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» Положення не вирішувалося, а лише було направлено лист, яким запропоновано ОСОБА_2 надати гарантійний лист з установи (організації) щодо подальшого її працевлаштування.
За приписами частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Отже, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення визначеної нею категорії працівників та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства. Якщо підприємство ліквідується, то допускається звільнення таких працівників з обов'язковим працевлаштуванням.
Таким чином, вказана норма може бути застосована лише при прийнятті роботодавцем рішення про звільнення з посади.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки Ліквідаційною комісією УМВС України на Південній залізниці рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ або про відмову у звільненні не приймалось, то вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання Ліквідаційної комісії УМВС України на Південній залізниці звільнити її з обов'язковим працевлаштуванням є передчасними. Суд не може перебирати на себе повноваження щодо розгляду рапорту позивача про звільнення з органів внутрішніх справ.
Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
В.М.Шарапа