Справа № 755/13797/17
"12" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017100040009445 від 04 липня 2017 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
Судом визнано доведеним, що 04 липня 2017 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_6 , перебував біля будинку №17/3 по вулиці Черемшини у м. Києві, в той час коли інспектор Управління патрульної поліції у м. Києві ОСОБА_5 мав намір одягнути на нього засоби обмеження рухомості (кайданки), з метою уникнення адміністративного затримання, здійснив різкий рух головою назад та завдав удар своєю головою в область голови інспектора УПП у м. Києві ОСОБА_5 , чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому дуги правої виличної кістки зі зміщенням уламків. ОСОБА_6 не передбачав можливості настання таких наслідків для здоров'я потерпілого, хоча діючи з більшою обачністю повинен був і міг її передбачити, спричинив з необережності ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України. Так, як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразилися в заподіянні працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України.
За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_6 слід перекваліфікувати на ст. 128 КК України.
Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 показав суду, що він 04.07.2017 року знаходився у себе на дачі, в тій місцевості є приватний сектор, залізна дорога, та зона відпочинку. В 100-150 м від місця його затримання знаходиться пляж, він в той час відправлявся на відпочинок з пробіжки, зі своєю собакою на руках, зупинився біля магазину, віддихатись і до нього підійшли працівники поліції. В той момент, він був в стані після тренування, задихався, був в шортах. Працівники поліції підстав зупинки та в подальшому затримання не зазначили. Він надав їм свої анкетні дані. Працівники поліції запропонували проїхати до відділу поліції для встановлення його особи, але він не погодився, оскільки вважав що такі методи впливу були незаконними. Після чого співробітник поліції спочатку взяв його за руку, застосувавши больовий прийом, він жодним чином не опирався, до того ж у нього на руках була собака. В той же час у судовому засіданні підтвердив, що він крутився бо не хотів щоб йому одягнули наручники. Зазначив, що в стані наркотичного або алкогольного сп'яніння він не перебував, будь-якого умислу на завдання тілесних ушкоджень працівнику поліції не мав, жодних ударів не завдавав.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 зазначив що 04.07.2017 року, під час патрулювання по вул. Черемшини в м. Києві біля озера у складі екіпажу автопатруля, Дніпровської роти №3 від перехожих дізнались, що біля станції електропотягів є особа з підозрілою поведінкою і до того ж цей чоловік за описом був напівроздягнений. Вони під'їхали на місце та побачили схожу за описом особу якою виявився ОСОБА_6 , який був у збудженому стані, постійно озирався та викликав підозру. Він з напарницею вирішили з ним поспілкуватись, з'ясувати що сталось, підійшли, представились. Були у форменому одязі із значками, повідомили ОСОБА_6 що хочуть поспілкуватись, щоб з'ясувати обставини що сталось. Під час спілкування ОСОБА_6 постійно озирався, очі бігали зі сторони в сторону, це було дуже підозріло. Він висловив йому підозру, що він знаходиться у стані наркотичного сп'яніння і почав запитувати у нього його анкетні дані, на що ОСОБА_6 відмовився повідомити цю інформацію. Далі сказав, що якщо він не надасть свої дані, це буде порушення і за це порушення передбачається відповідальність у вигляді накладення стягнення. Він пояснив ОСОБА_6 , що його вимоги законні, він все одно відмовився надати данні, тоді йому запропонував добровільно поїхати до УП для встановлення особи, на що ОСОБА_6 знову відмовився. Після чого потерпілий ОСОБА_7 йому повідомив, що це порушення і до нього можуть бути застосовані заходи фізичного впливу. ОСОБА_6 відмовився надати свої анкетні данні, після чого, він був попереджений про необхідність застосування поліцейських засобів по відношенню до нього, в тому числі фізичного впливу. Після чого, він застосував фізичну силу по відношенню до ОСОБА_6 , щоб вдягти засоби обмеження рухомості, а саме кайданки. Кайданки на ОСОБА_6 він вдягав один, оскільки був з напарницею і вона не мала фізичної можливості це зробити. Поки він надягав кайданки, ОСОБА_6 чинив опір, він вибив нагрудну камеру і намагався втекти, кайданки надягти не встиг. В процесі боротьби, ОСОБА_6 наніс йому удар своєю головою у голову в область скроні, далі підійшли охоронці, які стояли в стороні і за всім цим спостерігали і допомогли вдягти кайданки на ОСОБА_6 після чого його посадили до авто і проїхали до УП, як тільки вони під'їхали до УП йому викликали швидку допомогу, оглянули його і ОСОБА_6 після чого лікарі швидкої медичної допомоги сказали терміново їхати у лікарню і він поїхав. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 складений не був, оскільки він не повідомив на той час свої анкетні данні, після затримання ОСОБА_6 не було змоги скласти протокол про адміністративне правопорушення, підставою для затримання ОСОБА_6 було невиконання законної вимоги працівника поліції, а саме назвати дані, або прослідувати до УП для встановлення особи. Крім того, потерпілий не зміг пояснити, чому в висновках експертів містяться різні вихідні дані щодо отримання ним цього тілесного ушкодження.
Також в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_8 показала суду, що вона станом на 04.07.2017 року з напарником ОСОБА_5 патрулювали в Дніпровському районі м. Києва. Підтвердила покази потерпілого ОСОБА_5 , що на їх вимогу ОСОБА_6 відмовився називати свої анкетні дані, ніяких документів при ньому не було. Йому було запропоновано поїхати в Управління поліції для встановлення особи, але він відмовився їхати. Оскільки він не виконав законну вимогу працівника поліції, йому було роз'яснено, що в подальшому його може бути затримано. Після чого, ОСОБА_5 намагався застосувати спеціальні засоби- кайданки. А саме, став позаду нього, тримаючи у захваті. Після ОСОБА_9 почав чинити опір та будучи до нього спиною вдарив його задньою частиною голови, вони впали, зверху був ОСОБА_6 під ним був ОСОБА_5 , вона підійшла до них та почала ОСОБА_10 тримати за ноги та перевернули його, щоб надіти кайданки. Чи складався протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 вона не пам'ятає. Підтвердила, що після події ОСОБА_6 возили на медичне обстеження.
Свідок ОСОБА_11 показав суду, що 04.07.2017 року він працював охоронцем та бачив, як працівники поліції затримували ОСОБА_6 , від них він був на відстані 10 метрів, спочатку вони спілкувались без застосування сили, після цього інспектор намагався його затримати, останній не давав на себе надіти кайданки, опирався. Після чого, ОСОБА_11 з напарником підійшли та допомогли поліції затримати обвинуваченого. Зазначив, що не бачив, щоб ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Також він не бачив щоб ОСОБА_6 наносив будь-які удари працівнику поліції. Зазначив, що ОСОБА_6 лише крутився щоб на нього не одягали кайданки.
Згідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
З досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.
В судовому засіданні були дослідженні наступні докази надані прокурором, а саме:
- відповідно до витягу з наказу №114 о/с від 07.11.2015 року, складеного т.в.о начальника відділу кадрового забезпечення УПП в м. Києві ДПП ОСОБА_12 , ОСОБА_5 (0001772) мав спеціальне звання лейтенант міліції, призначений інспектором, присвоївши йому спеціальне звання лейтенант поліції, підстава заява Гоги від 07.11.2015 року (т.1. а.с. 97).
- відповідно розстановки сил та засобів на 04.07.2017 року 4 роти 2 батальйону, Дніпровського району, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_8 , перебував в екіпажі № 0412 д.н.з. 1281, № жетону 0001772, табельна зброя № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 98).
- відповідно протоколу перегляду відеозапису від 05.07.2017 року, складеного слідчим СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_13 , об'єктом огляду є диск CD-R 9445, з якого вбачається, що 04.07.2017 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_6 перебував біля будинку №17/3 по вул. Черемшини у м. Києві, був зупинений інспекторами УПП в м. Києві, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , останні будучі в форменому обмундируванні на грудній частині яких перебували спеціальні значки працівників поліції, після того, як назвали ОСОБА_6 свої посади, спеціальні звання та прізвища, пояснили, що останній підозрюється у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП, та запропонували йому пройти до службового автомобіля для складання адміністративного матеріалу та подальшої перевірки. Після цього ОСОБА_6 став йти від них та між ними відбувається сварка (т.1 а.с.115-119);
- відповідно висновку експерта №1815 від 14.07.2017 року, при судово-медичній експертизі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено: садна - в правій надбрівній ділянці, по задній поверхні правого ліктьового суглобу, по зовнішній поверхні правого колінного суглобу (два), зовнішній поверхні правої гомілки в верхній третині. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитись 04.07.2017 року та відноситься до легких тілесних ушкоджень ( за критерієм тривалості розладу здоров'я) (т. 1 а.с. 99-101);
- відповідно висновку експерта №1745 від 07.07.2017 року - 07.08.2017 року, відсутність медичної документації не дозволяє судити про характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 103-106);
- відповідно висновку №1253/Е від 23.08.2017 року - 25.08.2017 року дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_5 , 1992 р.н., з урахуванням даних викладених у «Висновку експерта» №1745 від 07.07.2017-07.08.2017 року, свідчать про те, що під час звернення за медичною допомогою, у нього мали місце тілесні ушкодження: а) закритий уламковий перелом дуги правої виличної кістки зі зміщенням уламків, синець в виличній ділянці справа; б)синець на внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третині; садна на фоні синців на зовнішній повені лівого передпліччя в середній третині ( в нижній третині синця), на передній поверхні правого колінного суглобу. Відповідно до п.п. 4.6. та 2.2.1/в «Правил», зазначене тілесне ушкодження у п. а) даних Підсумків, відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу. Відповідно до п.п. 4.6. та 2.3.5 «Правил», вказані тілесні ушкодження у п. б) даних Підсумків, за ступенем тяжкості, відносяться до легкого тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається строк до 6 діб (за критерієм тривалості здоров'я). Характер та морфологія виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворились від травматичної дії тупими предметами, характерні властивості яких в ушкодженнях не відобразились, за давністю можуть відповідати вказаному терміну. Враховуючи локалізацію та характер всіх виявлених ушкоджень у ОСОБА_5 , можливість їх утворення при падінні потерпілого з вертикального чи близького до вертикального положення тіла на поверхню, виключається (окрім ушкодження в ділянці правого колінного суглобу, яке могло утворитись внаслідок падіння потерпілого на поверхню) (т.1 а.с. 107-112).
Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.
Таким чином, зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні містять в собі докладні описи проведених досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, які сприймалися безпосередньо та які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, тобто в повній мірі відповідають вимогам КПК України.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних - точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.
Згідно з ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на прокурора.
Судом, відповідно до вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, були створені необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав, сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Так, у частині 2 ст. 345 КК України передбачена відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого цією частиною характеризується умисною формою вини та поєднана зі спеціальним мотивом, а саме у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків.
Так, в судовому засіданні доведено «поза розумним сумнівом», що 04.07.2017 року близько 16-30 години ОСОБА_5 мав спеціальне звання лейтенант міліції, інспектор та здійснював патрулювання Дніпровського району м. Києва.
Проте, як вбачається із обвинувального акту та підтверджено самим потерпілим метою встановлення особи обвинуваченого було подальше складання адміністративного протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП (розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль).
Відповідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 178 КУпАП.
Відповідно ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно ст. 260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, допускається адміністративне затримання особи.
Згідно ч. 1 ст. 261 КУпАП, про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Поряд з цим як встановлено в судовому засіданні працівниками патрульної поліції всупереч ч. 1 ст. 261 КУпАП не було складено протокол щодо адміністративного затримання ОСОБА_6 , як і не було складено протокол про адміністративне правопорушення (винесено постанову) за ст. 178 КУпАП чи будь-якою іншою статтею, визначеною в ч. 1 ст. 262 КУпАП.
Крім того, відповідно висновку №004944 від 07.07.2017 року, ОСОБА_6 04.07.2018 року о 20 год. 05 хв. пройшов медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_6 не перебуває у стані сп'яніння (т. 1 а.с. 150).
Суду наданий протокол затримання особи від 05.07.2017 року, згідно якого ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України 05.07.2017 року (фактичний час затримання 04 липня 2017 року об 16-20 ) вже в рамках цього кримінального правопорушення.
Отже, доводи обвинуваченого, що він не порушував вимогу КУпАП, у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді, в той час, як свідчення потерпілого - інспектора патрульної служби, що метою адміністративного затримання особи, в даному випадку ОСОБА_6 було встановлення його особи для подальшого складання протоколу про адміністративне правопорушення, повністю спростовуються дослідженими вище доказами. А саме, ані протокол про адміністративне затримання, ані протокол (постанова) про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 178 КУпАП чи будь-якою іншою статтею суду наданий не був (не складався).
Крім того, вирішуючи питання чи доведено у судовому засіданні поза розумним сумнівом суб'єктивну сторону злочину - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень суд вважає підставним зазначити наступне.
Для визначення змісту і спрямованості прямого умислу важливе значення має з'ясування мотиву та мети вчинення злочину. Мета злочину - це бажання особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, досягти певних шкідливих наслідків. Вона є характерною для злочинів, що вчиняються з прямим умислом. Визначити, які конкретно злочинні наслідки своїх певних дій передбачав винний та бажав їх настання, можливе лише при ретельному аналізі складу вчиненого злочину та виявлення його елементів і всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 3 даної норми - непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності). Передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
При цьому, суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 24 його Постанови № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», згідно яких: «…Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій».
Доводи прокурора про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, що як він вважає підтверджується послідовними показами потерпілого ОСОБА_5 та показами свідка ОСОБА_8 та іншими документами, в тому числі висновком експерта, суд відкидає, оскільки, покази надані потерпілим ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_8 щодо нанесення обвинуваченим ОСОБА_6 умисного удару спростовуються показами свідка ОСОБА_11 , який вказав, що стояв від місця події на відстані 10 метрів та спостерігав. Він бачив як працівники поліції намагались затримати обвинуваченого, він чинив опір (крутився), проте він не бачив, щоб ОСОБА_6 наносив цілеспрямовані удари потерпілому ОСОБА_5 , так само це підтверджується переглянутим в судовому засіданнями диском «CD-R 9445» з відеозаписом з місця події, згідно якого вбачається, що між ОСОБА_6 та працівниками поліції відбувається словесна суперечка, після чого ОСОБА_6 відхиляється в бік, потерпілий ОСОБА_5 вчиняє спробу щодо затримання останнього, обхвачуючи його тулуб та руки. Після чого ОСОБА_6 виривається та разом з потерпілим ОСОБА_5 падають на землю, на відеозаписі відсутній момент, де обвинувачений наносив би потерпілому цілеспрямований удар.
При дослідженні висновку експерта №1253/Е від 23.08.2017 року- 25.08.2017 року, в якому експерт, на підставі даних судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_5 , даних медичних документів на його ім'я, відомих обставин справи та у відповідності з поставленими запитаннями, прийшов до висновків, що тілесні ушкодження утворились від травматичної дії тупими предметами, характерні властивості яких в ушкодженнях не відобразились. Під час звернення за медичною допомогою у нього мали місце закритий уламковий перелом дуги правої виличної кістки зі зміщенням уламків, синець в виличній ділянці справа.
В судовому засіданні будучи попередженим про кримінальну відповідальність потерпілий ОСОБА_5 зазначив що обвинувачений завдав йому удар головою в праву ділянку скроні.
В той же час, згідно висновку експерта №1745 від 07.08.17 року (т. 1 а.с. 104) зі слів ОСОБА_5 : « 04.07.2017 року приблизно об 15 годині при виконанні службових обов'язків невідомий наніс удар чолом в обличчя».
Крім того, згідно висновку експерта №1253/Е від 25.08.2017 року (т. 1 а.с. 108) зі слів ОСОБА_5 : «04.07.2017 року близько 17 години під час затримання правопорушників отримав удар в ліву половину обличчя, звернувся у КМКЛ»
Враховуючи викладене вище, при оцінці доказів, які б свідчили про умисел ОСОБА_6 на заподіяння саме працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів на обґрунтування того, що ОСОБА_6 умисно завдав тілесні ушкодження ОСОБА_5 , як працівнику правоохоронного органу. Свідок ОСОБА_11 зазначив, що не бачив, щоб ОСОБА_6 завдавав удари патрульному. Він крутився та не давав одягнути на себе кайданки.
При цьому, суд враховуючи вищезазначені роз'яснення Верховного Суду України, щодо необхідних складових при встановленні наявності умислу та поведінки ОСОБА_6 в момент нанесення тілесних ушкоджень, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_6 відсутній умисел на нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.
Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_6 , який не заперечує факт отримання потерпілим ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, але заперечує їх спричинення, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, не доведено «поза розумним сумнівом», а саме: умисний характер нанесення ОСОБА_6 цілеспрямованого удару працівнику правоохоронних органів - потерпілому ОСОБА_5 .
Таким чином, суд приходить до переконання, що зібрані по справі докази не підтверджують пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 2 ст. 345 КК України, а всі можливості збирання додаткових доказів - вичерпані, а тому, вважає за необхідне дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфікувати за ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обставин, які згідно ст. 66 ч.1 КК України пом'якшують та згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлені.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який до вчинення вказаного кримінального правопорушення є несудимим, працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень.
З урахуванням сукупності всіх обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, суд вважає за можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства та обирає йому покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України, яке суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Процесуальні витрати, враховуючи положення ст. 124 КПК України у розмірі 2 448 грн. 70 коп. віднести на рахунок держави.
Речові докази вирішити відповідно ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту закінчився, підстави для його обрання відсутні.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ст. 128 КК України та призначити покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, зокрема: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Речові докази: DVD-R диск з надписом «Малкин», СD-R диск з надписом «9445» зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, потерпілим, прокурором шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: