Рівненський апеляційний суд
13 листопада 2018 року м. Рівне
Справа № 563/658/18
Провадження № 22-ц/4815/208/18
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання: Шептицька С.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Ріцецька сільська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління
Держгеокадастру в Рівненській області
за участю: позивача, представників сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, підписану його представником адвокатом ОСОБА_5 на рішення Корецького районного суду Рівненської області в складі судді Кулика Є.В. від 24 липня 2018 року, ухваленого в 12 год. 51 хв. в м. Корець, повний текст якого складено 1 серпня 2018 року,
17 травня 2018року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Річецької сільської ради Корецького району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права на земельну частку (пай).
Позов мотивований тим, з 29 серпня 1991 року він був членом колгоспу «Зоря Комунізму», що знаходився на території Річецької сільської ради Корецького району, що стверджується записами його трудової книжки та архівним витягом із книги протоколів загальних зборів членів вищевказаного колгоспу. Однак, в протоколах правління та загальних зборів членів колгоспу відомостей про звільнення його з членів колгоспу не виявлено. Вказує, що згідно відповіді Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області: від 20.02.2018 року, 10 вересня 1993 року пайгоспу «Нива» с. Річки Річецької сільської ради Корецького району виданий державний акт на право колективної власності на землю, який зареєстрований у Книзі записів держаних актів на право колективної власності за №2, однак позивач у списках громадян - членів даного сільськогосподарського підприємства відсутній. У зв'язку з тим, що він вступив члени господарства до отримання державного акту на право колективної власності на землю та до проведення у господарстві паювання земель та членство його в цьому господарство не припинилося і сьогодні, то він вважає, що має право на земельну частку (пай).
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 24 липня 2018 року у задоволенні вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що сам факт членства позивача у колгоспі та тривалий термін його роботи в інших організаціях до створення КСП й отримання останнім державного акту на право колективної власності на землю, не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному КСП. Позивач не був членом пайгоспу «Нива» та не був включений до списків осіб, що мають право на земельну частку (пай) , який є додатком до державного акту про право колективної власності на землю, виданого підприємству 10 вересня 1993 року, а тому його права не є порушеними та захисту не підлягають.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 вважає, що судом неповно встановлено обставини, що входять до предмета доказування.
Стверджує, що предметом доказування в такій категорії справ є не факт перебування у трудових відносинах з колгоспом «Зоря комунізму» та пайгоспом «Нива», а саме членство у КСП в період отримання державного акту на право колективної власності на землю.
Доводить, що фактично відбулась реорганізація колгоспу «Зоря Комунізму» шляхом перетворення у КСП «Нива», так як відомості про ліквідацію колгоспу відсутні. Оскільки він не подавав заяву про вихід з членів колгоспу та до КСП перейшли всі права і обов'язки колгоспу, він набув членства в КСП і має право бути включеним до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) при проведенні розпаювання КСП.
Стверджує, що судом безпідставно взято до уваги Статут пайгоспу «Нива», оскільки він зареєстрований у липні 1998 року, тобто після виникнення спірних правовідносин.
Вважає, що його членство в КСП підтверджує архівний витяг, виданий архівним відділом Корецької райради.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове про задоволення його позову.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та це підтверджується зібраними матеріалами справи, що 29 серпня 1991 року ОСОБА_4 був прийнятий в члени колгоспу «Зоря Комунізму» та відразу направлений на навчання до Мирогощанського радгосп-технікуму, де навчався до 1995 року.
Вищевказані відомості узгоджуються із даними архівного витягу з протоколу №14 засідання правління колгоспу «Зоря Комунізму» від 13 липня 1991 року, з якого вбачається, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_4 про прийняття його в члени колгоспу вирішено прийняти позивача до членів колгоспу «Зоря Комунізму».
Також, згідно дослідженої вказаної трудової книжки позивач з 1995 по 1997 рік перебував на службі в армії, а 12.08.1998 року звільнився з «колгоспу» (так зазначено в трудовій) «Нива», згідно поданої заяви за п.2 ст. 36 КЗпПУ.
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.
Встановлено, що рішенням звітно-виборних зборів колгоспників колгоспу «Зоря Комунізму» протоколом від 31 січня 1992 року на базі колгоспу «Зоря Комунізму» утворене пайове господарство під назвою пайгосп «Нива» с. Річки Корецького району.
10 вересня 1993 року пайгоспу «Нива» с. Річки Річецької сільської ради Корецького району виданий державний акт на право колективної власності на землю серії РВ 00007, який зареєстрований у Книзі записів держаних актів на право колективної власності за №2.
Позивач у списках громадян - членів даного сільськогосподарського підприємства відсутній.
Вбачається, що рішенням загальних зборів членів пайгоспу «Нива» (протокол від 26.01.2000 року №1) пайгосп «Нива» розпайований на СВК «Ганнівський» та ПСП «Маяк».
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При дослідженні судом першої інстанції трудової книжки позивача встановлено, що запис про прийняття позивача в члени колгоспу «Зоря Комунізму» зроблений 29.08.1991 року, запис про ліквідацію колгоспу - 1992 року, запис про звільнення - 12.08.1998 року, а всі записи затверджені печаткою ПСП «Маяк», який було утворено 26.01.2000 року.
Таким чином місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що записи в трудовій книжці ОСОБА_4 не є допустимими доказами у розумінні ч.2 ст.78 ЦПК України та не підтверджують членство позивача в пайгоспі «Нива» на момент отримання пайгоспом «Нива» (вересень 1993року) Державного акту на право колективної власності на землю.
Правильним є і висновок суду про те, що для набуття права на земельну частку (пай) колективного сількогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства на день видачі колективному сількогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю.
Доводи позивача про те, що на момент розпаювання КСП він навчався та згодом проходив службу у армії та автоматично став членом КСП, оскільки був членом реорганізованого колгоспу не відповідають вимогам ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», відповідно до якої членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.
Відповідно до ст. 19 цього Закону трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.
Тобто без свого волевиявлення ОСОБА_4 не міг стати членом пайгоспу «Нива», оскільки це порушує принцип добровільності, визначений ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».
ОСОБА_4 не звертався із заявою про прийняття його до членів пайгоспу (про що не заперечує, посилаючись, що став членом пайгоспу внаслідок реорганізації колгоспу, членом якого він був), не включений до списків, що додаються до державного акта на право колективної власності на землю.
Оскільки позивачем не надано належних доказів, що він на момент отримання пайгоспу «Нива» державного акта на право колективної власності на землю був його членом, правильним є висновок про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано не було включено в додаток (список громадян) до державного акта на право колективної власності на землю від 10 вересня 1993 року, а отже, права на земельну частку (пай) ОСОБА_4 не набув.
Покликання суду першої інстанції та Статут СПГ «Нива», який зареєстрований 20.07.1998року ( після видачі державного акта на право колективної власності на землю) є неправильним, однак вказана обставина не вплинула на правильність постановленого судового рішення.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому вказане судове рішення відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 17.09.2018року позивача звільнено від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, підписану його представником адвокатом ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 листопада 2018 року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.