Провадження № 11-кп/0430/12/18 Справа № 192/1418/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2018 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року про відмову в задоволенні подання установи про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання,
за участю:
прокурора ОСОБА_7
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року відмовлено в задоволенні подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 .
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання засудженого таким, що належно ставиться до праці, оскільки останній хоча і працює, проте наявні заохочення, застосовані до нього, не носять систематичного характеру та застосовані не за весь період відбування покарання, а здебільшого за останні три місяці відбування покарання. Судом встановлено, що ОСОБА_6 03 травня 2012 року був звільнений умовно-достроково, проте належних висновків для себе не зробив, та вчинив нові умисні злочини. Причини вчинення злочину після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, суду пояснити не зміг, а вказана поведінка, на думку суду, свідчить про відсутність належних висновків у засудженого щодо своєї поведінки після умовно-дострокового звільнення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання. Зазначає, що з часу прибуття в колонію, був працевлаштований в промисловій зоні в бочковий цех, має три заохочення як за сумлінну працю так і за зразкову поведінку, характеризується позитивно, приймає участь в різних кружках при колонії, а також закінчив навчання в ПТУ при установі. Вину у вчиненому злочині визнає. Крім того, судом не враховано, що його мати - інвалід ІІІ групи та сестра, яка має онкологічне захворювання та є інвалідом ІІІ групи, які потребують підтримку та нагляд. Вважає, що своєю поведінкою довів своє виправлення та до нього можливо застосувати ст. 81 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні засуджений підтримав подану ним апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити подання установи про умовно-дострокове його звільнення від відбування покарання. Також в судовому засіданні просив розглядати справу без участі захисника.
Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги засудженого, посилаючись на її безпідставність, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Зі змісту частини другої статті 50 КК України слідує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Таким чином, з вищенаведеної статті вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певного строку покарання та стан здоров'я засудженого, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання, а також досягнення цілей покарання.
Перевіривши доводи апеляційної скарги засудженого, апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції виконані належним чином.
Так, з матеріалів провадження та технічної фіксації судового розгляду вбачається, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув клопотання засудженого, дослідив необхідні матеріали провадження та особової справи і дійшов обґрунтованих висновків, що засуджений не довів своє виправлення, тому не може бути звільнений умовно-достроково.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Як вбачаться із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Згідно матеріалів провадження та характеристики ОСОБА_6 за період перебування в УВП (№4) м.Дніпро характеризувався задовільно, стягнень та заохочень не мав. З 20.07.2017 року відбуває покарання в ДУ “Солонянська виправна колонія (№21)”, де характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений три рази, стягнень не має. Працевлаштований на підприємстві установи до бочкового цеху та до праці ставиться сумлінно. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, передбачені законом їх вимоги виконує, дбайливо ставиться до майна установи та не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Відповідно до ст. 124, 123, 127 КВК України бере особисту в організації виховних заходів, які проводяться в установі, реалізації програм диференційованого виховного впливу “Творчість” та “Підготовка до звільнення”, приймає участь в роботі самодіяльних організацій, проявляє соціально-корисну активність в організації їх роботи. Відповідно до ст. 126 КВК України отримав робітничу професію в Солонянському навчальному центрі №21 при установі “газоелектрозварювальник”.
18.08.2017 року комісією установи відмовлено у застосуванні зміни умов тримання відповідно до ст. 100, 101 КВК України.
01.12.2017 року комісією установи відмовлено у застосуванні заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до ст. 82 КК України.
Окрім цього, згідно матеріалів справи, засуджений ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, 03.05.2012 року звільнений умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк 1 рік 10 місяців 12 днів, однак належних висновків для себе не зробив та знову вчинив новий умисний тяжкий злочин, за який наразі відбуває покарання. Засуджений хоча і відбув 2/3 частини строку покарання, водночас йому зараховано в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 12.06.2016 року по день набрання вироком законної сили - 26.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В Солонянській виправній колонії (№21) перебуває з 20.07.2017 року, має три заохочення 01.11.2017 року, 01.06.2018 року, 26.07.2018 року, хоча стягнень немає, однак, дані заохочення не носять систематичного характеру.
Вказані вище обставини, на думку апеляційного суду, в сукупності з іншими даними, зокрема, невеликий час фактичного знаходження засудженого в установі, не можуть свідчити про доведення засудженим свого виправлення.
Враховуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, апеляційний суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення в даному випадку є передчасним.
Таким чином, ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. 7, 9, 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року про відмову в задоволенні подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________________ ______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4