Провадження № 11-кп/803/97/18 Справа № 174/662/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 листопада 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040150000376 від 12 вересня 2017 року, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_5 на вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року, щодо
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполі Донецької області, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
- 11 липня 2016 року П?ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,-
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,-
Вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року обвинувачену ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання.
Окрім того, вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та визначено долю речових доказів.
ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за таких обставин.
Так, 27 серпня 2017 року у денний час доби ОСОБА_6 , знаходячись в лісопосадці, розташованій в селі Лихівка П'ятихатського району Дніпропетровської області, зірвала фрагменти рослин зеленого кольору у вигляді стебла, листя та верхівкових частин з морфологічними ознаками рослини роду конопель загальною масою не менше 54,589 г., поклала вищевказані фрагменти рослин у поліетиленовий пакет та перевезла його до місця свого проживання по АДРЕСА_2 .
12 вересня 2017 року, близько 09.00 год., ОСОБА_6 , знаходячись у себе вдома за вищевказаною адресою, взяла зазначений поліетиленовий пакет з наркотичним засобом канабіс та пішла у місто.
Цього ж дня, близько 09.20 год., працівниками поліції біля будинку АДРЕСА_3 , в ході проведення поверхневого огляду речей ОСОБА_6 , в поліетиленовому пакеті виявлено та вилучено листя та верхівкові частини рослин зеленого кольору масою не менше 16,584 г., які є канабісом, та відноситься до особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено. Маса канабіса в перерахунку на висушену речовину становить не менше 14,002 г., які ОСОБА_6 незаконно придбала, перевезла та зберігала для особистого вживання без мети збуту.
В апеляційній скарзі прокурор просить виключити з мотивувальної частини вироку посилання на звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», та призначити покарання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання, частково, у виді 1 року позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання за вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року і остаточно призначити ОСОБА_6 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Обґрунтовуючи вимоги скарги прокурор вказує, що ОСОБА_6 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України в період часу з 27 серпня 2017 року по 12 вересня 2017 року, тобто після набрання чинності Закону України № 1810-VІII від 22.12.2016 року «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07 вересня 2017 року.
На думку прокурора, висновок суду про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання відповідно до вимог п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» є невірним.
Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинувачену, яка проти скарги заперечувала, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація її дій, з огляду на положення ч. 3 ст. 349 КПК України, прокурором не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування вироку, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Як видно з оскаржуваного вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані не були.
Апеляційним переглядом встановлено, що ОСОБА_6 вчинила інкримінований злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, в період часу з 27 серпня 2017 року по 12 вересня 2017 року. З огляду на те, що 27 серпня 2017 року ОСОБА_6 незаконно придбала наркотичний засіб та зберігала його до 12 серпня 2017 року, коли його було вилучено, такий злочин слід вважати триваючим.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про амністію у 2016 році», дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.
Отже, враховуючи те, що Закон України № 1810-VІII від 22 грудня 2016 року «Про амністію у 2016 році» набрав чинності 07 вересня 2017 року, тобто до закінчення вчинення злочину, підстави для звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у суду першої інстанції були відсутні.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставами для скасування вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із вимогами п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну вироку, вважається неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, зокрема при застосуванні закону про призначення покарань.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а вирок - скасувати в частині призначеного покарання, з ухваленням нового у відповідності з вимогами ст. 420 КПК України.
При призначенні ОСОБА_6 покарання суд апеляційної інстанції враховує, що обвинувачена свою вину визнала повністю, в скоєному розкаялася, раніше судима, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Отже, з урахуванням тяжкості скоєного ОСОБА_6 злочину, особи обвинуваченої, а також її щирого каяття, яке суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України, та визначити остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України, з урахуванням вироку П?ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року, що буде відповідати меті покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області - задовольнити.
Вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити новий вирок, яким виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком П?ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок набуває чинності з дня проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4